Не дай Боже жити в часи зміни династій»
(Китайське прислів’я,
авторство приписують Конфуцію)
«Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
(Із поеми «Кавказ» Тараса Шевченка)
«У кожного в руках тяжкий залiзний молот,
I голос сильний нам згори, як грiм, гримить:
“Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод
Не спинить вас!
Зносiть i труд, i спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить».
(Із вірша Івана Франка «Каменярі»)
Пам’ятник М. Колодзінському, споруджений, за ініціативою автора, навесні 2003 р. у смт В. Бичків.
ВСТУПЗазначене в епіграфі китайське прислів’я блискуче попереджає, що часи, коли в державі проходять значні суспільні зміни – є не найкращими для життя громадян. За ними – потрясіння, економічна криза, падіння рівня життя людей. Саме у такі часи вже понад тридцять років живуть громадяни України. Наша біда у тому, що в інших країнах (Центральної Європи, Балтії) подібні зміни відбувалися за значно в менш тривалі терміни, тож «болісний» період був значно коротшим. У нас же вони аж занадто розтягнулися і продовжують тривати далі. Викликане це як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами, особливостями України. Після Революції гідності було сподівання, що позитивні зміни відбуватимуться кардинальніше і покращення ситуації відбудеться вже незабаром. Однак, хоча за них заплачено надзвичайно дорогу ціну – життями «Небесної сотні» та загиблими у Російсько-українській війні, стара система – «антиукраїнсько-совково-януковицько-корупційна» чинить шалений супротив. Стосується це як загальнодержавного, так і регіонального, місцевого рівнів. Включно із Закарпаттям, приміром у нас це - від боротьби з корупцією, проти незаконних забудов, такого ж виділення земельних ділянок, зловживань та прийняття «нікчемних» рішень судам, відстоювання тієї ж гідності, справедливості тощо і аж до гуманітарної сфери (мови, культури, духовності). Інтернет, соціальні мережі переповнені інформацією наскільки неймовірно важкою є боротьба представників громадянського суспільства з реакціонерами. Достатньо згадати ужгородську епопеї з «Кірпічкою», плюндрування історико-архітектурних пам’яток, незаконних забудов, викриття «вседозволеності» «прихватизаторів», корупціонерів, інших оборудок можновладців.
Мушу визнати, що іноді виникає бажання «опустити руки» у громадській діяльності із «війни» з відвертим саботажем відповідальних осіб, причиною якого є їх навіть неприхований «совок» («вата»), бездуховність, реакційне несприйняття вимог Революції гідності, глумленням над її ідеями. І це в умовах війни розв’язаної Росією проти України. Але, на щастя, таки часто, крок за кроком, громадськості вдається домогтися успіхів, а то і перемог. Слава Богу, ми все ж живемо не у Раші і, навіть, не в Україні часів режиму Януковича. І це вселяє упевненість, що як би не прагнули перефарбовані апологети попереднього режиму вернути все «назад» - «добрих часів Януковича» - цього не станеться. Тож, не опускаймо руки. «лупаймо сю скалу», «нам Бог помагає», «за нас правда,… і воля святая!»
Епопея з Колодзінським (у документах)Вищезазначене стосується гуманітарної царини. Хотів би зазначити, що вважаю її, хоча може комусь вона вбачається другорядною, навпаки – чи не найголовнішою (саме із-за відсутності змін у цій царині, своєчасного колись впливу на зміни у людській свідомості, духовності з метою викорінення «совка» ми і «плентаємося» вже тридцять років).
Наразі хотів би повернутися до «епопеї» боротьби за присвоєння Мукачівському військовому ліцеєві імені Начальника Генерального штабу Карпатської Cічі, полковника М. Колодзінського, яка триває вже чотири роки.
Паралельно із зазначеним у посиланні зверненням, від імені «Просвіти» до Президента України, я звернувся із проханням про сприяння до Міністра молоді і спорту І. Жданова. Із цих інстанцій лист переадресували, із проханням надати оцінку заслуг Колодзінського та нашої ініціативи в установу, яка є так би мовити найвищою спеціалізованою інстанцією щодо цього – Інститут національної памяті. Від Голови Інституту В. В’ятровича ми отримали відповідь із абсолютною підтримкою присвоєння ліцеєві імені полковника М. Колодзінського».
Зрадівши такому, копію листа, разом із супроводжувальним, я спрямував у Департамент освіти і науки Закарпатської ОДА, перебуваючи абсолютно впевненими, що там не зможуть проігнорувати лист такої поважної установи.
Директорудепартаменту освіти
інауки Закарпатської ОДА
п.Г. Сопковій
ШановнаГанно Іванівно!
Наразі хотів би повернутися до теми присвоєння імені начальника Генеральногоштабу Карпатської Січі, полковника Михайла Гузара-Колодзінського Закарпатськомуобласному ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою, щорозташований у м. Мукачеві, про що ми вже спілкувалися.
Звернення на цю тему нами було спрямоване на адресу Адміністрації ПрезидентаУкраїни (копію – додаємо) та (на їхнє прохання) – Міністерство молоді і спортуУкраїни. Звідти воно було переадресоване в Інститут національної пам’яті.Нещодавно нами була отримана відповідь, за підписом Голови В. В’ятровича (копію– додаємо), де підтримано ідею та пропозицією пожвавити роботу із колективомліцею із даного питання (у т. ч. – виховну). Позаяк, ліцей нещодавно приступивдо навчального процесу, просимо посприяти у проведенні цієї шляхетноїдержавницької роботи, організувати, зокрема, широке громадське обговорення.Просвітяни, а особливо – мукачівські гаряче сприятимуть їй.
З повагою,
Голова В. ПІПАШ
Яке ж було здивування, коли отримав наступну відповідь-відписку:
Як бачимо, зазначена у листі В. В’ятровича констатація, що згідно із вимогами низки Законодавчих Актів (перелік яких він подає): «педагогічний та учнівський колективи Закарпатського обласного ліцею… мають провести широке громадське обговорення пропозиції Закарпатського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка» - була проігнорована вщент, як і пропозиція про «необхідність покращення виховної роботи». Водночас, маємо інформацію, яка дозволяє мати абсолютні підстави вважати, що навіть, зазначені у відповіді із Департаменту, збори трудового колективу - взагалі не відбулися, є фейком.
Хоча і «опускалися руки», звернувся із листом до Міністерства освіти і науки України, із сподіванням, що ні у Департаменті освіти і науки, ні у ліцеї – не зможуть «відмахнутися» від директив Міністерства, котрому безпосередньо підлягають.
Відповідь була наступною:
Після її отримання, мав зустріч і директором Департаменту п. Г. Сопковою. І, здається. крига зрушила. Мені було обіцяно, що Департамент надасть керівництву ліцею «роз’яснення» про «неможливость» ігнорування вимог зазначених Законодавчих Актів, щодо необхідності організації в ліцеї «широкого громадського обговорення» нашої ініціативи, позаяк зазначене, як відомо, кваліфікується, як «ознака вчинення злочину». Дату проведення мені повідомлять, а я ж, у свою чергу поставлю до відома широку громадськість із пропозицією всіх небайдужих людей (Мукачівський осередок нашої «Просвіти» - безперечно активно долучиться), а також представників громадських, волонтерських організацій, партій. Учасників АТО залучитися до участі у зборах.
Водночас, ще одне громадське обговорення ми можемо провести і на цьому сайті. Тож, ще раз запрошую всіх небайдужих, громадських активістів, учасників АТО, представників партій, повторюю – всіх небайдужих громадян висловлювати свою позицію на сайті.
Насамкінець. Шановне товариство!
Наскільки мені відомо, вже наразі планується дуже широке відзначення в наступному році ювілею величі і трагедії Карпатської України. Хочу підкреслити наступне: Проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 р. могло і не відбутися, якби не постать М. Гузара-Колодзінського. Начальник Генерального штабу Карпатської України М. Гузар-Колодзінський керував обороною Карпатської України, зокрема і обороною столиці – м. Хуст 14 – 16 березня 1939 р. Згідно планів угорського військового командування, угорське військо повинно було захопити Хуст до 15 березня. І саме героїчна оборона столиці, якою, повторюю, керував М. Гузар-Колодзінський, дала можливість проведення 15 березня Сойму, на якому було ухвалено історичні рішення. Без цієї його діяльності, цього могло б і не відбутися.
Слава Україні! Слава її героям! Слава героям Карпатської України! Слава о. А. Волошину, полковнику М. Колодзінському!
Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн.Блоги
