Тої ночі минулого тижня вся Дубовинка була стривожена: з боку Румунії, перетнувши кордон, прийшла зграя вовків. Скільки було їх, розгледіти в темноті було важко, очевидці стверджують – не менше 4-5. Чи то хижаки гналися за здобиччю, чи їх голод сюди завів – невідомо. Інформацію про те, що зубасті прийшли так близько до населеного пункту підтвердив місцевий мешканець Іван Лемак, котрий на власні очі їх бачив.
Десь опівночі в селі переполохалися, потім поховалися в будки та закутки собаки, бо вовчий «візит» нагнав на них великого страху. Щовечора Іван випускає коней (має 4-ох гривастих) у кінець городів, а вранці забирає. Та вони не квапляться йти за господарем, бо знають, що доведеться цілий день працювати.
«Але в ту злощасну ніч коні так перелякалися, – розповів чоловік, – що весь город мені затоптали. Коли ж увірвалися у стайню, думав розвалять її вщент. Я вийшов, посвітив довкола ліхтарем і коли побачив тих вовків, сам не знаю як опинився у хаті – так перелякався. Від собачого гавкоту всі люди прокинулися, повмикали світло. Собаки безперестанку гавкали, а сірі ще довго кружляли навколо села.
Напевно, дуже вже голодні були, якщо лиш під ранок забралися геть, залишивши купу слідів і запах, який відчували сільські собаки. Так вперше в житті довелося зустрітися з вовками». Хто-зна, можливо непрохані гості ще раз «завітають» до нас. Але навіть старожили не пригадують такого випадку, щоб вовки з’явилися далеко від лісу. Це тільки в гірських селах Міжгірського або Тячівського районів вони так близько до хат можуть підходити. А щоб на рівнині та ще й у Королівському кущі – це вперше. Тепер Іван каже, що добре подумає випускати коней, чи ні? «А то може так статися, що від них вмить можуть залишитися, як в тій казці, «лише ріжки та ніжки», – сміється чоловік.
Іван КОЗАК,"Новини Виноградівщини"
