Українці Закарпаття, історичної Карпатської України, з тривогою спостерігають за відверто антиукраїнським курсом промосковського уряду Угорщини на чолі із Віктором Орбаном та його адептами в нашому краї, які останні роки неприховано проводять політику мадярського сепаратизму в Закарпатській області.Українці Закарпаття, історичної Карпатської України, з тривогою спостерігають за відверто антиукраїнським курсом промосковського уряду Угорщини на чолі із Віктором Орбаном та його адептами в нашому краї, які останні роки неприховано проводять політику мадярського сепаратизму в Закарпатській області.
Як не прикро, але цей розгул антиукраїнської пропаганди безкарно проводиться за сприяння сьогоднішнього керівництва області, зокрема, голови Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадія Москаля (прозваного у народі застольно-фестивальним генерал-губернатором) та голови Закарпатської обласної ради Михайла Рівіса (під головуванням якого, 5 квітня 2016 року облрада ухвалила сепаратистського змісту політичне звернення до керівництва держави з вимого визнання так званого «опитування» від 1 грудня 1991 року, згідно якого Закарпаття мало би отримати (на думку його авторів) особливі повноваження автономного самоврядування, чим фактично стали на шлях зради українських національних та державних інтересів на користь недружнього, на сьогодні, сусіда України – Угорщини. Українці краю все частіше стають свідками неприхованої антиукраїнської діяльності, яка проводиться керівництвом Товариства угорської культури Закарпаття (ТКЗУ – КМКС) та відповідної політичної партії «КМКС – політична партія угорців України», яка всупереч діючого законодавства України, створена та зареєстрована суто за угорсько-етнічною ознакою членства і без дотримання належної територіальної розгалуженості на теренах української держави.
Тривалий час за бездіяльності та запроданстві окремих керівників органів державної влади і правоохоронних структур краю, всупереч Конституції Україні та українського законодавства на ряді державних і комунальних установ та органів місцевого самоврядування в Закарпатській області представниками угорської національної меншини вивішуються угорські прапори, встановлюються вивіски із написами назв населених пунктів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, закладів освіти, громадського харчування, готельно-туристичної інфраструктури угорською мовою тощо…
Ганебними фактами для України стало і те, що за сприяння органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема голови ОДА Геннадія Москаля та голови облради Михайла Рівіса, в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї в м. Ужгороді (директор Василь Шеба) 21 листопада 2017 року відкрито велику виставку-експозицію під назвою «Закарпаття в період УІІІ ст. – 1918 р.», в якій висвітлено виключно історію угорської нації та Угорського королівства у Європі (в значній мірі фальсифіковано щодо присутності угорців на Закарпатті та їх взаємовідносин із корінним українським населенням краю), а не історію української нації (українців-русинів нашого краю) та Українського Закарпаття. Поряд із тим, не зважаючи на те, що українці Закарпаття та їх прабатьки століттями у різні віки перебували у складі власних національних державних утворень, зокрема, Великої Білої Хорватії, Русі, Руської Держави (Великого Галицько-Волинського князівства), Литовсько-Руської Держави, під окупацією, не тільки Угорського королівства, але і Австрії, Османської імперії, Трансільванського князівства, Австрійської імперії, Австро-Угорської імперії, а також в жовтні – грудня 1918 року масово виступили по всіх адміністративно-територіальних комітетах за возз’єднання із Українською Народною Республікою та увійшли до складу Західно-Української Народної Республіки, про ці історичні та доленосні події в житті української нації, української державності та українського церковного будівництва на теренах Закарпаття в матеріалах і документах цієї експозиції, яка охоплює період з УІІІ ст. по 1918 рік, не сказано жодного слова. А експозиція приурочена історії Закарпаття. І дивного немає нічого, бо антиукраїнський проект щодо розміщення на теренах України, в м. Ужгороді, цієї виставки-експозиції (яка відверто фальсифікує і спотворює справжню історію української нації, її державного і церковного будівництва на теренах Закарпаття з найдавніших часів і до 1918 року) було реалізовано за кошти Уряду Угорщини на чолі із його промосковським головою Віктором Орбаном та угорського Фонду імені Габора Бетлена (м. Будапешт).
А до цих подій за ініціативою та участю керуючого Мукачівською греко-католицькою єпархією Римського понтифікату Мілана Шашіка та у минулому працівника дипломатичного корпусу України Алена Панова 5 січня 2015 року в м. Ужгороді було відкрито сквер на честь колишньої австрійської імператриці Марії Терезії, за часів якої та її династії Габсбургів-Лотаринзьких українці (русини) Західної України (Галичини, Закарпаття та Буковини) перебували в чужинському поневоленні та кріпацтві, будучи позбавленими політично-національних прав. У цьому сквері, окрім розкішного пам’ятника чужинській імператриці Марії Терезії, також встановлено і пантеон із рельєфних портретів ряду угорських королів та державно-релігійних діячів. Зокрема:
- святому Іштвану (967-1038) – першому угорському королю, який не мав жодного відношення до прабатьків українців (русинів) нашого краю (білих хорватів) та історичного Закарпаття;
- Карлу Роберту (1288–1342) — угорському королю, родом з Неаполя, влада якого ніколи не поширювалась на всю територію історичного Закарпаття та українців;
- Філіпу Другеті (1290–1327) – графу, найближчому соратнику угорського короля Карла Роберта, палатину (найвищій посадовій особі в Угорському королівстві, після короля) Угорщини, італійцю франко-провансальського походження, який теж не мав жодного відношення до території історичного Закарпаття та українців;
- Міклошу Берчені (1665–1725) – угорському графу, військовому генералу, феодалу, який не мав жодного відношення до української нації та закінчив своє життя в Туреччині.
При цьому цей чужинський пантеон, який уводить в оману громадськість щодо правдивої історії українського націотворення, державного та церковного будівництва на Закарпатті, урочисто освятив той же керуючий Мукачівською греко-католицькою єпархією Римського понтифікату єпископ Мілан Шашік за участі представників угорських організацій, органів державної влади та місцевого самоврядування краю. На відкритті скверу примудрився бути присутнім навіть Міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
І як наслідок, 26 липня 2018 року вже офіційні представники Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород, порушуючи Конституцію України, українське законодавство та виходячи за межі своїх повноважень (як представників дипломатичної місії в Україні) самочинно почали розфарбовувати кам’яні брили на в’їзді до Ужгорода в угорські національно-державні кольори, при цьому цинічно замальовуючи на цих місцях українську національну і державну символіку. При цьому, знахабнівши до того, що про такі антиукраїнські дії на теренах суверенної держави України відкрито заявляють на сторінках Генерального консульства Угорщини в м. Ужгороді в соціальних мережах.
Як випливає із вище викладеного, антиукраїнські політичні сили та угорські сепаратисти (як в середині України так і зовні) шляхом фальсифікації історичної правди намагаються увести в оману широку громадськість та утвердити в свідомості не цілком обізнаних з реальною історією громадян міф про те, що нібито Угорське королівство панувала на всій території історичного Закарпаття понад 1 000 років, що не відповідає дійсності. Реально Угорське королівство мало пряму владу над українським населенням та всією територією історичного Закарпаття тільки впродовж 1867 – 1918 та 1938/1939 – 1944 рр., проявивши себе у цей період надзвичайно жорстоким поневолювачем та гнобителем у першу чергу представників титульної української нації, проводячи політику насильницької асиміляції українців (русинів) нашого краю.
У зв’язку із цим представники ряду українських патріотичних організацій Закарпаття заявили свій рішучий протест проти повзучого мадярського сепаратизму в нашому краї та звернулись до Президента України, Міністра закордонних справ України, Голови Служби безпеки України та Генерального прокурора України вжити відповідних заходів та відреагувати щодо повзучого мадярського реваншизму та сепаратизму в Закарпатській області.
Текст даного звернення друкуємо до відома української громадськості:
Звернення.
Шановний пане Президенте!
Користуючись своїм конституційним правом і будучи небайдужими до подальшої долі України та Закарпаття (як її невід’ємної складової частини) змушені звернутись до Вас як глави держави і гаранта її Конституції з приводу відверто провокаційних та сепаратистських дій з боку сусідньої Угорщини в особі її Генерального консульства в м. Ужгороді.
Звернутися особисто до Вас змусив зухвало-цинічний факт потурання Генконсульства Угорщини в м. Ужгороді чинного законодавства України, знущання над нашою державною національною символікою, офіційним (на власному сайті даного генконсульства) обзиванням українських патріотів на їх власній землі «вандалами» та «невігласами». І все це відбувається з цілковитого мовчання і відсутністю будь-якого адекватного реагування з боку органів обласної влади та правоохоронних структур.
Здавалося б, дрібниця: біля підніжжя пам’ятника Едмунду Егану, встановленого на кошти українських патріотів у 2002 р. на виїзді з м. Ужгорода в с. Барвінок хтось спочатку встановив дві кам’яні брили, які там пролежали роками, а нещодавно одна із брил набула забарвлення угорського державного прапору, що, звісно, обурило патріотів нашого українського краю. Звичайно, що представники української громадськості перефарбували дану кам’яну брилу в українські національні кольори, що викликало, м’яко кажучи, неадекватну реакцію окремих представників Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ – КМКС) і «КМКС - політична партія угорців України», керівництво яких тривалий період проводить на теренах Закарпаття відверто антиукраїнську та сепаратистську політику, та Генерального консульства Угорщини в м. Ужгороді. Відтак, як було повідомлено на офіційній сторінці Генерального консульства Угорщини в м. Ужгороді, працівниками даного генконсульства самочинно і без будь-яких на те законних підстав, зневажаючи українське законодавство та гідність української нації, на території суверенної держави України 26 липня 2018 року «черговий раз» зухвало було перефарбовано одну із зазначених кам’яних брил в кольори угорського державного прапора. При цьому у своєму інформаційному повідомленні речники Генерального консульства Угорщини в м. Ужгороді, даючи свою неправдиву оцінку діяльності українських патріотів на своїй рідній землі, заявили: «…Сьогодні працівники Генерального консульства Угорщини у м. Ужгород вкотре впорядкували меморіальний комплекс Егана Еде. Шкодуємо, що вандали скоїли свої ганебні дії без елементарного знання історії. Пропонуємо їм пошукати та почитати матеріали ким був і що зробив для Закарпаття Еган Еде!» (це щодо пофарбування українцями кам’яної брили в українські національні кольори.
Розберемо дану заяву дослівно. Що означає: «…вкотре впорядкували»? Комплекс побудований на кошти вдячної української громади, яка таким чином віддала данину Е. Егану. Комплекс знаходиться на території Баранинської сільської ради в с. Барвінок Ужгородського рану Закарпатської області в Україні, постійно впорядковується. Якщо під словом «впорядкували» мається на увазі самочинне розмалювання кам’яної брили в угорський триколор, то це вже не «впорядкування», а відверте втручання у внутрішні справи Української держави та знущання над нашою державною і національною символікою. Далі більше: «… вандали скоїли свої ганебні дії без елементарного знання історії». З цих слів випливає, що на думку представників угорської дипломатичної місії українські патріоти на власній землі та у своїй державі – «вандали», а представники колишньої держави окупанта Карпатської України (Закарпаття), які проводять сепаратистку політику, є «захисниками» нашої історії ? Тоді пропонуємо «історикам» з Будапешта перечитати коротку історичну довідку доктора історичних наук, професора Сергія Федаки щодо постаті Едмунда Егана і його внеску в долю поневолених на той час Угорською короною підкарпатських українців (русинів), яку додаємо до нашого звернення.
Шукати і читати матеріали «… ким був і що зробив для Закарпаття Еган Еде» нам не потрібно, бо ми про це знаємо і ПАМ’ЯТАЄМО, про що свідчать і меморіальний комплекс, і колишня площа К. Маркса в м. Ужгороді, перейменована на його честь. Генконсульству Угорщини в м. Ужгороді, у свою чергу, пропонуємо усе-таки пошукати у своїх архівах, хто ж убив Едмунда Егана на околиці Ужгорода в далекому вже вересні 1901 року, коли Карпатська Україна (Закарпаття) перебувало під окупацією та під гнітом Королівства Угорщини ? Хотілося б усе-таки почути. Та переконані, що офіційної відповіді з боку угорської влади ніхто так і не почує, бо як свідчать історичні факти Едмунд Еган якраз і був убитий представниками вельможних угорців, які не хотіли допустити розвінчання їх нищівної політики по відношенню до поневолених підкарпатських українців (русинів) на теренах нашого краю, які були доведенні до крайнього жебрацтва та ущемленні в правах в другій половині ХІХ - початку ХХ століття окупаційним режимом Королівства Угорщини. А тим часом сусідня Угорщина продовжує «мітити» нашу територію своїми «триколорами», ніби сподіваючись, що колесо історії можна повернути назад. Не потрібно, бо доведеться повертатися в Ханте-Мансійський автономний округ Російської Федерації. Але там їх, вочевидь, не чекають… Ми ж, у свою чергу, чекаємо на відповідну реакцію української влади щодо подібних випадів сусідньої держави стосовно нас, українців, котрі не «мітять» свою територію у сусідів ( у тому ж Дебрецені, колись слов’янському Доброчині в Угорщині) своїми національно-державними кольорами.
Якщо угорська сторона хоче жити у добросусідстві та злагоді, потрібно, принаймні, поважати нас і наші патріотичні почуття, державний суверенітет та територіальну цілісність України, і нашу українську національну історію.
Голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті Віктор Бедь, голова координаційного комітету, Закарпатського обласного об’єднання «Україна Соборна» Орест Дідух, відповідальний секретар Християнсько-народної спілки Закарпаття Антоніна Вчорашня, Головний редактор газети «Срібна Земля» Олесь Ладижець.
(Продовження, початок на сторінці 4)
ЕДМУНД ЕГАН
(біографічна довідка)
Едмунд Еган (1851 – 1901) – героїчна і водночас трагічна фігура закарпатської історії. Один з небагатьох представників угорської королівської адміністрації, хто більш-менш щиро прагнув добра місцевим верховинцям, за що і наклав головою. Походив він з родини ірландських емігрантів, що оселилися у Хорватії. Вивчав економіку в університеті міста Галле (Німеччина) та право у Віденському університеті. У 1883–1896 Едмунд Еган працював на посаді радника угорського міністерства сільського господарства, завідував молочним відділом. На Закарпатті він опинився за таких обставин: 13 лютого 1897 року у Будапешті відбулася спеціальна урядова конференція з питань важких умов життя, побуту та праці підкарпатських селян з числа українців (русинів). У листопаді на Закарпаття прибув з Будапешта інспектор міністерства землеробства Едмунд Еган для з’ясування ситуації. Невдовзі він склав ґрунтовний звіт, де підкреслив соціальні і національні проблеми краю: “Верховині треба допомогти, особливо визволити її від експлуататорів”. Звіт закінчувався висновком: “Ми, мадяри, перебуваємо в меншості супроти національних меншин, вони стоять далеко від мадярів, нацменшини можуть опертися на свої народи, що є потойбіч за кордоном Угорщини, і спільними зусиллями добитися автономії”. Власне, Еган передбачив те, що відбулося через два десятиліття. Щоб не допустити цього, він запропонував негайно розпочати “Руську акцію” по покращенню добробуту підкарпатських українців (русинів). Правда, так вона звалася лише спочатку, її швидко перейменували на “Верховинську акцію”, аби не підкреслювати, що на Верховині живе окремий народ – українці (русини).
Акція мала великий позитивний вплив на Закарпаття, сприяла пробудженню тут ширших мас, зростанню сільськогосподарського селянського виробництва та національної самосвідомості українців (русинів) краю. Зате Едмунд Еган за кілька років отримав чимало анонімних листів, в яких угорці погрожували йому смертю. В угорських газетах з’явилося понад 250 статей проти нього та його діяльності. Виглядало, що протести досягнуть своєї мети і Е. Еган був відсторонений від виконання покладених на нього обов’язків в угорському уряді. Та на захист Едмунда Егана став австрійський цісар Франц-Йосип, як глава Австро-Угорської імперії.
В 1901 році Едмунд Еган видав новий меморандум “Економічне становище руських селян в Угорщині”: “Від селян забрано сіножаті, пасовища і навіть частково ті грунти, які вони доти використовували як спільну власність. Поміщики як власники землі свої земельні простори віддали в оренду окремим підприємцям або орендарям”. Виконаний Ю. Жатковичем український переклад цього меморандуму опублікувало у Львові Наукове товариство імені Тараса Шевченка.
Відтак діяльність Едмунда Егана викликала спротив не тільки місцевих угорських поміщиків, лихварів та землевласників, але й певних представників угорських урядових кіл, які непокоїлися, що економічне піднесення українців (русинів) може спричинити і їх політичне та національне самовизначення. Надалі в Королівстві Угорщини Е. Егана почали переслідувати, намагалися отруїти, обкрадали, грабували, підпалювали його житло, подавали на нього в суд і лжесвідчили проти нього, писали йому погрозливі анонімні листи, пропонували гроші, лиш би він виїхав десь до Відня чи до Будапешта та припинив свою діяльність щодо захисту прав знедолених і поневолених підкарпатських українці (русинів). 20 вересня 1901 року на Егана було здійснено замах, його було смертельно поранено із вогнепальної зброї, коли він їхав з Ужгорода до Мукачева. 22 вересня цього ж року Едмунд Еган помер від отриманих ран, після чого Верховинську акцію угорський уряд поступово згорнув.
Сергій Федака, доктор історичних наук, професор
м. Ужгород
