Вкрадені храми Мукачівської греко-католицької єпархії
41. Великоберезнянський район.
с. Розтоцька Пастіль, храм святого Василя Великого, 1842, 1884
У XVIII ст. село належало чину Єзуїтів в Ужгороді. В 1751 р. тут була дерев’яна церква святого Василя Великого, в доброму стані, з двома дзвонами , всім забезпечена, книги були і друковані, й писані. Вірників було 80. Загалом у селі пам’ятають місця двох дерев’яних церков. Спорудження теперішньої мурованої церкви розпочали в 1842 р. за священика Георгія Буковського, але звели тільки стіни, бо помер майстер, що вів будівництво.
З розповіді куратора Михайла Мордованця відомо, що 40 років церква стояла недобудованою. Новий майстер (називають Поповича з Ужгорода) добудовує церкву, але дещо спрощено, зокрема замість аркового склепіння, перекриває церкву плоскою стелею.
За шематизмом 1915 р., церкву спорудили в 1884 р. за священика Августина Яцковича. Тоді ж встановили іконостас, який, кажуть, привезли з іншого села. У 1922 р. шинґлове покриття дахів замінили бляшаними. У 1992 р. (коли храм нам не належав) замінено намісні ікони. Тоді ж перемалювали чудової роботи ікони, а старий кам'яний престол замінили дерев'яним, освячення якого відбулося 20 жовтня 1992 р.
Під час Першої світової війни з вежі церкви забрали два дзвони. Лишився великий дзвін, виготовлений Ф. Еґрі в 1911 р. за священика Івана Гранчака, а малий, вилитий Ріхардом Геролдом у Хомутові в 1923 р., подарував громаді о. І. Грачак.
З книги Михайла Сирохмана "Церкви України Закарпаття" 2000
У 1944 році з приходом радянських військ і встановленням комуністичного режиму на території Закарпаття, греко-католицька Церква зазнала значних страждань, а згодом повної заборони у 1949 році. В селі Розтоцька Пастіль греко-католицьку церкву Василя Великого насильно передано російській православній церкві.
За переписом населення 1851 р. академіка наук Елека Фийнєша, населення Розтоцької Пастілі складало: 413 греко-католиків, 10 євреїв.
