" - Соромно мені ...
Ми будемо вбивати ваших синів, руйнувати вашу країну та робити з вас благодарних рабів, а взамін будемо вам давати одноразові рукавички та маски. А щоб ви усі в пеклі горіли, уся провладна верхівка мого селища, а щоб те пекло у вас ще при житті настало. Мені соромно, за усю без виключень, політичну еліту мого селища. Усі, так звані проУкраїнські політики, нормально відносяться до путіновської політичної партії "За Життя" та її членів, це позор та великий сором. Путін з Медведчуком вбили не одну тисячу Українців, десятки тисяч матерів оплакують своїх загиблих від російських куль та мін дітей, нема жодного цвинтаря де би не майорів жовто-блакитний Стяг бодай на одній могилі, десятки тисяч сиріт по усій Україні, а ви усі так себе поводите, якби це усе до вас не мало жодного відношення - позор вам усім. Ви думаєте цей позор обійде бодай когось стороною - ні, не обійде. І вам прийдеться власним дітям брехати, коли вони вас спитають чому ви не протидіяли цій ворожій для України політичній партії, чому тим хто знаходиться в цій політичній партії не було соромно там знаходитись, чому вони взагалі впливали на бодай що в Країні проти якої розпочали війну? І вам не буде що сказати у відповідь, ви будете видумовувати різні відговорки, віднєкуватись та виправдовуватись, але це буде елементарна брехня, і ви це знаєте... Соромно мені за людей, які окрім матеріальних цінностей втратили усі інші, які готові продатись буть кому, і що найголовне за буть яку ціну. Соромно мені перед сімями загиблих з нашого району хлопців, соромно що побратими в штучних чварах ненавидять одні одних, ідуть одні проти одних, що в пянстві продають за кусок землі одні одних на потіху усім виродкам та запроданцям котрі якісно підливають палива у той вогонь, щоб гризлись поміж собою, щоб обзивали та паскудотили одні одних, щоб взненавиділи до такої степені одні одних, щоб уже ніколи в житті не знайшли слів порозуміння поміж собою, і тоді нас не потрібно завойовувати або знищувати, ми самі себе знищемо і здамося в рабство буть якому пану - соромно мені за це усе. Соромно мені за усе те, що відбувається в моєму рідному селищі, соромно мені перед самим собою за те, що не знаю як усьому цьому запобігти, не знаю що зробити, щоб до людей розум та здоровий глузд повернувся. Не знаю я що робити, не можливо одному це все зупинити, просто не можливо, і за це усе мені дуже соромно...
Як понесе з України у синєє море
Кров ворожу... отойді я, і лани і гори —
Все покину, і полину до самого Бога
Молитися... а до того я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю волю окропіте.
Т.Г.Шевченко." - написав ветеран.
