Невтомний борець за права та свободу «русинів» румун Лаурук Міхай та його антиукраїнська робота з Медведчуком (ВІДЕО)

Відомий, широкому майже всім місцевим русинам та закордонним лідерам, російсько-орієнтований М.Лаурук продовжує вживати заходи для підняття актуальності русинського питання, що спрямоване нінащо інше к провокування автономістських та сепаратистських настроїв серед мирних мешканців Закарпатської області та звинувачувати Україну на міжнародній арені.        Здійснивши моніторинг Інтернет мережі, виявлено, що М.Лаурук «дружить» із ряду русинами проросійського радикального спрямування, яким давно місце за гратами, серед яких - т.зв. прем’єр-міністр уряду республіки Підкарпатська Русь П.Гецко, голова Асоціації Сойм Подкарпатських русинів Д.Сидор, голова Всесвітнього конгрес Підкарпатських русинів (ВКПР) В.Джуган, заступник вказаного Конгресу М.Тяско, громадянин РФ, громадський активіст, який позиціонує себе «русином» М.Куцин. Також, 17 жовтня 2016 року в м.Москва (РФ) створений міжнародний центр «Матица Русинов» (МЦМР), головою якого обрано т.зв. прем’єр – міністра Підкарпатської Русі П.Гецка, а його заступником призначено М.Лаурука, який особисто приймав участь в установчій конференції. Джерелам видання відомо, що основною метою вказаного Центру є надання допомоги в забезпеченні історичних прав русинського народу в першу чергу забезпечення належних прав та свобод русинам на території Республіки Підкарпатська Русь (РПР), тобто територія сучасного Закарпатської області. П.Гецко та М.Лаурук через створену структуру планували та можна вважати із впевненістю намагатимуться плануватимуть озвучити територіальну, етнічну та інших претензій до України. Проаналізувавши інформацію, яка розміщена на вказаному інформаційному сайті, встановлено, що Міжнародний центр «Матица Русинов» в грудні 2016 року уклав договір співпраці з псевдодержавними утвореннями «ДНР» та «ЛНР» з приводу спільної боротьби з укрофашистами, які силовим шляхом захопили владу в Україні та здійснюють геноцид русинів та жителів східних регіонів України, підписантами якої є П.Гецко та М.Лаурук.

Проаналізувавши отриману інформацію, можна зробити висновок що створений МЦМР є організацією додаткового впливу на вище керівництво України через національні меншини, з метою корегування зовнішньої політики нашої держави у вигідному для РФ руслі. Також, через офіційний сайт МЦМР, російські модератори готують та публікують антиукраїнські статті, для провокування та створення осередків напруги соціально - політичної ситуації на території Закарпатської області з використанням т.зв. «русинського чинника». Вказаному свідчить, останні опубліковані М.Лауруком публікації, які нібито обґрунтовують необхідність відновлення русинської державності та федералізації України, а також висвітлюється русинське питання, як проблемне в Україні. Серед останній провокативних статей можна виділити: «Киев подталкивает минские переговоры в тупик», «Западная демократия в Украине – свобода слова, права человека = 12 лет тюрьмы», «Вместо тюрмы народов из СРСР вычленилась Украина как тюрьма для нацменшин», «В УНР приходят к неизбежности капитуляции», «Бунт украинцев на Херсонщине может стать примером для Одессы и Николаева».  
  Підсумовуючи викладене, стало зрозуміле, що М.Лаурука використовує російська сторона у власних інтересах, як «русинського рупора», який активно проводить інформаційні акції антиукраїнського характеру, підтримує радикальні ініціативи русинів, які вихідці із Закарпаття, головним завданням яких є створення окремого державного утворення під назвою «Республіка Подкарпатська русь». Тому, кожному свідомому читачу та мешканцю Закарпаття, необхідно пам’ятати про М.Лаурука, виключно з негативно сторони та опасатися його віртуальної діяльності. Напревиликий жаль, що Лаурук не може і не хоче відвідати Закарпатську область та заявити про свої прагнення, оскільки «розуміє про наслідки».

TelgramПідписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
рейтинг: 
  • Подобається
  • 0
Залишити коментар
иконка
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.