Етнічні русини не закликають до сепаратизму, або кінець кремлівському міфу

Закарпатська область є особливим регіоном, який має державний кордон з чотирма країнами-членами ЄС: Угорщиною, Словаччиною, Польщею та Румунією. З огляду на певні історичні чинники та досвід російського політичного впливу на окуповані території Криму та Донбасу, особливе значення для суспільно-політичної стабільності на Закарпатті мають питання, пов’язані з русинським рухом.Русини, які є субетносом української нації, компактно проживають на території Закарпатської області частково присутні в Румунії, Польщі, Угорщині, Словаччині, Хорватії та Сербії. Упродовж першої декади незалежності України політичної проблеми русинства на Закарпатті не існувал .
Проте, дослідники вже тоді звертали увагу на наявність двоїстої українсько-русинської етнічної самосвідомості у значної частини громадян України – мешканців Закарпаття. Після проведення різних досліджень встановлено, що русинський чинник може використовуватися для політичних цілей.
Русини Закарпаття не мають власної політичної партії, але разом з тим на території області діє ціла мережа їх громадських організацій та спілок. Вказані організації поділяються на 2 групи.
Зокрема, проросійський напрямок «політичного русинства» є не численним, але з активним фінансовим сприянням Російської Федерації набирає обертів. До найвідоміших його лідерів, т.зв. колаборантів, належать: Д. Сидор та П. Гецко. Фундаментальним  напрямком яких є антиукраїнська, сепаратистська спрямованість. Представники проросійського напряму орієнтуються на Росію та вимагають визнання окремої «русинської національності», надання автономії або навіть незалежності регіону Закарпаття.
Представники проєвропейського напрямку діють виключно в межах міжнародного та Українського законодавства і саме з цим намагаються самоідентифікуватися лідери цього руху. Основною метою проєвропейської течії русинського руху є визнання окремого етносу «русин», а не посягання на територіальну цілісність та недоторканість України.