З початком агресії РФ на Донбасі та Криму Москва активізувалася, і на Закарпатті застосовуючи різних "громадських" та "релігійних" діячів в своїх брудних справах.
Мета Росії – створити ще один регіон дестабілізації в Україні, переконати українську та світову громадськість у неспроможності України бути незалежною державою та вирішувати внутрішні питання.
Директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, Анатолій Ткачук каже:
– Ще в 2010 році ми локалізували в Україні 4 регіони, які потенційно можуть бути відторгнуті від України. Це Крим, Донбас, південно-західна Одещина і, на жаль, південно-західна частина Закарпаття.
І Росія активно дестабілізує ситуацію в цих регіонах. Вона анексувала Крим, на Донбасі триває військовий конфлікт за участі російських найманців та “заблукалих” кадрових військових, а південно-західна частина Одещини межує з проросійським Придністров’ям. Щодо Закарпаття, то тут є два інструменти дестабілізації, які використовує Росія – політичне русинство та українсько-угорське протистояння на етнічному ґрунті.
Аналітикиня “Детектор медіа” Ксенія Ілюк акцентує, що російська дезінформація на Закарпатті найбільше пов’язана з історичним контекстом:
– Нас змушують сумніватися в тому, чиє Закарпаття, намагаються постійно на цьому спекулювати. Історична дезінформація тут дуже потужна, і є чіткі прив’язки до Росії.
Отець Сидор та “русинське питання”
Найбільш одіозним персонажем у питанні т.з. “політичного русинства” є Димитрій Сидор. Він – священник УП МПЦ, настоятель найбільшого на Закарпатті православного Хрестовоздвиженського собору. Він також очолює організацію “Сойм підкарпатських русинів”. Її головна вимога – створення адміністративно-національної території з конституційною назвою “Підкарпатська Русь”.
У 2008 році він виступив із публічними закликами до визнання русинів окремою нацією. Його соратники пішли ще далі й почали говорити про від’єднання області від України як території, що “історично їй не належала”. У своїх заявах вони згадували також незаконний місцевий референдум 1991 року, на якому 78% закарпатців проголосували за надання Закарпаттю статусу спеціальної самоврядної території. Хоча, варто сказати, що на всеукраїнському референдумі 1 грудня того ж року “за” незалежну унітарну Україну проголосувало 92,59% виборців.
У лютому 2008 року Димитрій Сидор, як представник Сойму, попросив Росію визнати незалежність Підкарпатської Русі від України.
І, логічно, що 19 березня ужгородський суд засудив його до трьох років позбавлення волі (умовно, з відтермінуванням на два роки) та сплату штрафу на суму 1 840 гривень за “посягання на територіальну цілісність і недоторканість України”.
Керівник “Закарпатського інституту політичних досліджень”, політолог Віктор Пащенко в інтерв’ю ВВС Україна у 2012 році (тобто ще до початку збройної інтервенції) припустив, що саме Росія може стояти за фінансуванням русинського руху і що це їй вигідно політично:
– Те, що проект русинства на Закарпатті фінансується Росією – поза всяким сумнівом. Про це свідчать численні моменти, які є очевидними і про які говорити можна довго. Я зосередився би на тому, як саме фінансується і як використовуються кошти. Звісно, я не маю на руках номерів рахунків чи свідчень, які можна пред’явити у суді, як і ніхто не має… А те, що Росія підтримує матеріально, технічно, інтелектуально русофільські проєкти за кордоном – це факт. Чи це культурні товариства, чи релігійні, як-от церква, до якої належить і Димитрій Сидор.
Після судового процесу о.Сидор перестав давати коментарі журналістам, хоча продовжив очолювати “Сойм” та проповідувати “русский мир” у храмі, де є настоятелем.
У 2014 році, з початком російської агресії в Криму та на сході України, русинський політичний рух активізувався з новою силою. Тоді видання “Радіо “Свобода” писало, що о. Сидор закликав росіян “активно освоювати Закарпаття”, бо, за його словами, звідти починається і тягнеться аж до Аляски «східнослов’янська, загальноросійська цивілізація».
– Втручайтеся – тут кровні інтереси Росії, – наголосив він.
Цікавий факт, на місцевих виборах 2019 року Сидір з’явився у виборчому списку партії ОПЗЖ до Ужгородської міської ради. Хоча й не пройшов, бо набрав тільки 109 голосів.
У 2014-му до 12-ти років позбавлення волі засудили ще одного закарпатського сепаратиста. Петро Гецко агітував за зміну територіальної цілісності України. Але втілити вирок не вдалося, адже обвинувачений мешкає в Росії.
На початку 2014 чоловік звернувся до президента РФ із проханням провести миротворчу операцію для “відновлення дорадянського статусу Республіки Підкарпатська Русь” і визнати її державність.
Перебуваючи в РФ, чоловік розробив документи, в яких виклав кроки з підготовки силового захоплення влади на Закарпатті. Також він розробив схему залякування представників влади, захоплення адміністративних будівель та комунікацій в Мукачеві, Ужгороді та Хусті. Також він планував створення “тимчасового уряду”, блокування чотирьох автомобільних і двох залізничних перевалів, захоплення аеропорту, — повідомили у СБУ.
Радіо “Свобода” в грудні 2014 року в статті Чи справді Путін згорнув проєкт створення «Республіки Підкарпатська Русь»? так описали ситуацію в нашому регіоні:
– У листопаді 2014 року російські спецслужби планували створити в Закарпатській області чергову «народну» республіку – «Республіку Підкарпатська Русь». Про це повідомляло інтернет-видання «Українська правда» (26.11.2014), покликаючись на джерела Служби безпеки України. Про причини, чому цей проєкт було згорнуто, можна тільки здогадуватися. Однією з них є напевно те, що Українське Закарпаття, на відміну від Донбасу, не межує з Росією, а з країнами НАТО, Євросоюзу.
Але вже цього року Владімір Путін у своїй статті «Про історичну єдність росіян та українців» знову повертається до теми автономії Закарпаття:
– Про це зараз мало згадують, але після звільнення Закарпаття радянськими військами з’їзд православного населення краю висловився за включення Підкарпатської Русі до РРФСР чи безпосередньо до СРСР – на правах окремої Карпаторуської республіки. Але цю думку людей проігнорували. І влітку 1945 року було оголошено – як писала газета «Правда» – про історичний акт возз’єднання Закарпатської України «зі своєю давньою батьківщиною – Україною».
Хоча, варто нагадати Президенту РФ, що невідомі особи, котрі “проігнорували” це “історичне” рішення, якраз і були радянським керівництвом УРСР, тобто це відбулося зі згоди Москви, від якої воно де-факто залежало. Логіка думки російського президента викликає ще більший подив, якщо врахувати, що 29 червня 1945 року в Москві був підписаний Радянсько-чехословацький договір про вихід Закарпатської України зі складу Чехословаччини та про її возз’єднання з радянською Україною. І цікаво, що ні представників української, ні закарпатської сторін там не було.
Але навіть наявність згадки про Закарпаття може бути не просто випадковістю, а готувати підґрунтя для нових ескалацій.
Таким чином, рух політичного русинства є маргіналізованим, та не знаходить масової підтримки серед населення Закарпаття.
Російський слід “угорського сепаратизму”
До 2013 року ключовою темою російських інформаційних кампаній про Закарпаття був русинський сепаратизм. З 2014 року наратив змінився: у центрі зусиль опинилися угорці.
У статті “Непотрібна поступка: справжні та вигадані загрози “угорського району” на Закарпатті” у виданні “Європейська правда” експерт із угорсько-українських відносин Дмитро Тужанський детально розбирає причини появи нового російського впливу на Закарпатті.
Він, зокрема, відзначає, що російські федеральні ЗМІ активно розповідали про життя угорців у найзахіднішому регіоні України та їхні прагнення до автономії та відокремлення. Мовляв, подивіться, Закарпаття йде слідом Криму та Донбасу, а Україна – це failed state, яка за крок до розпаду, і врятувати її може лише федералізація.
Ця пропаганда була спрямована не так на Україну, як західніше від неї.
Два роки тому близька до Владислава Суркова “Независимая газета” оприлюднила публікацію із заголовком “Гагаузская модель для Закарпатья”, яка пройшла непоміченою в українських ЗМІ, але масово цитувалася в угорських.
Чимало сценаріїв із дестабілізації ситуації на Закарпатті можна знайти і в зламаній пошті Суркова.
Поширювалися ці ідеї і в Україні, що не дивно – адже вони зіштовхували українців та угорців, Україну та Угорщину, і тому апріорі грали на користь Москви.
У певний момент росіяни перейшли від суто медійних атак до дій. Так, навесні 2017-го водночас у Берегівському та Виноградівському районах невідомі встановили чималі конструкції (стели) з написами угорською мовою: “Вас вітають угорці”, “Земля угорської мови”. Угорські організації від цих дій відхрестилися.
Взимку 2018-го, у розпал освітньої суперечки між Києвом і Будапештом, в Ужгороді двічі за кілька тижнів підірвали офіс Товариства угорської культури Закарпаття, і зараз вже доведено польським правосуддям, що принаймні за однією з цих атак стоять російські гравці.
Паралельно в Угорщині свою справу робила праворадикальна проросійська партія “Йоббік”, яка, на щастя, сьогодні геть втратила вплив – але зашкодити встигла. Ще через певний період персонами нон ґрата в Україні оголосили і керівництво цієї партії. З припиненням присутності представників угорського “Йоббіка” на Закарпатті стало значно менше і конфліктних ситуацій на національному підґрунті.
Потім був скандал з погрозами розправитися з угорцями Закарпаття ніби-то від “Правого сектору”. Як виявилося, відео мало проросійський сербський слід, а правосекторівці заперечували будь-яку причетність до зйомки цього відео.
Мета цієї маніпуляції – показати світу, що в Україні є фашистська хунта, яка готова вбивати всіх неукраїнців. Це типовий наратив про Україну, який Росія регулярно транслює на своїх майданчиках.
Ми вже говорили, що після “підігріву” ситуації в 2014 році, загостренню українсько-угорських стосунків, багато хто думає, що на Закарпатті може повторитися кримський сценарій. І Росії вигідно, щоби так думали, адже це буде підтверджувати неспроможність української влади керувати державою, та відволікати від проблем Донбасу і Криму.
І останні новини про російське втручання. Як пише видання Infopost, днями російські спецслужби планували на Закарпатті підпал генконсульства та вбивство громадського діяча.
За даними силовиків, організатор злочинів є уродженцем Луганської області та був завербований спецслужбами Російської Федерації. За завданнями російських “кураторів” агент мав здійснити підпали дипломатичної установи, кількох автомобілів на іноземній реєстрації та пошкодити один із історичних пам’ятників на території області. На щастя, цьому випадку вдалося запобігти.
