Впервые за последние время сделал обращение начальник штаба 1 бат ДУК Руслан Каганец.
" - Живий. Здоровий. Присязі вірний. І якщо диявол не забрав мою душу, значить Бог зберіг мене, щоб я ще послужив Батьківщині. Дякую Вам всім за Вашу підтримку і молитви.
- До побратимів -
Життя не раз вже перевіряло нас на міцність, але взявши за настанову честь, порядність, силу і святу правду, ми не заплямили честі свого роду і нації.
А віра, надія і любов не раз змушували нас стояти пліч о пліч, щоб не лилася українська кров і народ не знав біди. Так було в часи визвольних змагань, часи козацтва, УПА тощо...
Боротьба з режимом внутрішньої окупації триває і щоразу вона стає важчою і кровопролитнішою. Якщо раніше вистачало одного вигляду наших бійців в кабінетах хабарників, і ті писали заяви на звільнення, то тепер вони як криси, загнані в куток, залучившись підтримкою гнилих ментів, прокуратури і суддів, атакують у відповідь. Проте це не означає, що кабінетні щури не будуть роздавлені нашими військовими чоботами. А якщо продажних чиновників від крісла потрібно буде "відірвати з м'ясом", то так тому і бути.
І нехай на цьому шляху допоможе нам Господь! За УССД!
- До батьків побратимів -
Знаю, що Вам як батькам важко на серці. Постійні переживання за долю, здоров'я і навіть життя своїх дітей...
Удвічі важче, коли слухаєш хвилю бруду про свої кровинки, про те, що вони злодії, бандити і вбивці...
Та не варто Вам слухати злі язики. Я знаю історію життя одного чоловіка, який все життя вчив людей добра, милосердя і мудрості, але був розіп'ятий на хресті на очах у власної матері як бандит. Проте діла злих загинули, а його свята справа примножилася.
Десь такий шлях і в націоналіста - жертовний і невдячний, проте ми боремося не за славу, владу чи гроші...
У кожного свій шлях до Бога і кожен несе свій, даний йому хрест.
P.S. Скоро буду на зв'язку. Сторінку поки що віддаю дружині. По-братськи обнімаю. Щиро Ваш друг Комендант." -т пишет Каганец.
