Не можу не поділитися незабутніми враженнями від свіжої поїздки Закарпаттям, а саме неповторним станом душі після долання наших багатостраждальних автомобільних шляхів.
По дорогам немов прокотилося якесь незрозуміле кочове плем'я танків з БТРами, подекуди ніби трафляли невеликі бомби, а десь - вибухали фугаси. Дороги всіх рівнів вкриті ямами, кожна з яких має свій неповторний вигляд та характер.
На трасі Київ-Чоп післи Сваляви вгору місцями розляглися великі округлі поодинокі вибоїни, рівень води в яких створює небезпечну оману малої їх глибини. Що стосується менш важливих і товстошкурих в плані асфальту міжрайцентрових доріг - є ділянки, де шлях зруйнований вщент, і нещасні автомобілі долають їх на другій черепашачій швидкості, перевалюючись з боку на бік подібно до якихось заблукалих баркасів на морських хвилях.
Шанци по боках доріг майже всюди перетворилися на потічки, а деколи навіть в річки, що означає (особливо якщо дорога замерзне) можливість освоєння автомобільними засобами пересування нових для себе амфібійних навиків.
Отож, якщо плануєте поїздку кудись за межі міста - множте передбачуваний час подорожі на два. Можливо, приблизно вгадаєте.
Ком'яти, перед мостом через Боржаву
"Шанци"
Заріччя перед виїздом на Сільце
відрізок Сільце-Кам'янське
Віталій Баранов спеціально для "Анонс Закарпаття"
