Відкритий лист до народних обранців у міську раду та прогресивних спільноти Берегова

Шановні! Багато дивного й безглуздого коїться навколо нашого з Вами басейну учбово-спортивної бази «Закарпаття». Чому дивного і безглуздого? Щоби розібратися, потрібно трішки заглянути в історію Нашого міста. В 60-ті роки наші батьки і діди силами заводу точної механіки , геологоекспедиції, винзаводу, іншими технічними засобами, трудовою силою (відомо, що у ті часи з працівників організацій на це навіть цілеспрямовано знімали зарплату), самостійно закуповуючи будівельні матеріали, відбудували басейн з термальною водою, щоби громада Берегова могла проводити там дозвілля, лікуватися, щоби школярі під керівництвом тренерів могли вчитися плавати. Адже ще за радянських часів берегівський спорткомплекс відносився до спортивної організації «Колос» АПК СРСР. І після розпаду СРСР УСБ «Закарпаття» підпорядковувалося АПК України спортивної організації «Колос».

Йшов час, багато чого змінилося в країні, змінилося і місто. Мінялись і керівники УСБ: Мітельман, Машика, Лабойко. Завжди існували пільги для місцевих відвідувачів (жителів м. Берегова), безкоштовно відвідували лікувальний басейн ветерани, ліквідатори наслідків катастрофи на ЧАЕС, учасники бойових дій. Ось тут і стає дивно – куди це все поділося? Чому те, що вчора належало громаді міста, сьогодні взагалі не належить місту? А ось тут починається безглузде! Чи може хтось із місцевих підприємців уявити собі такий бізнес – відкрити в Берегові таку фірму, яка б займалася розробкою, видобутком і реалізацією вугілля в Донецькому регіоні? Скоріш за все, підприємці посміхнуться і скажуть – «це безглуздя!» І це точно.

Проте схема такого «бізнесу» при певних обставинах існує. І прикладом цьому є саме наш з Вами термальний басейн. Але це відноситься до корумпованості нашої влади на різних рівнях. До нас приїхали столичні «хазяєва». Вони арендують приміщення комплексу на 49 років,але вони стоять на берегівській землі і продають воду, яка належить надрам Берегівщини. Питання, чому ж тоді всі кошти (податки) мають іти в Київ, замість того, щоб потрапляти в місцевий бюджет і розвивати інфраструктуру Нашого міста. Ніколи наш комплекс не був збитковим. У попереднього генерального директора Лабойка О. Ю. працівників було майже вдвічі більше й затримок по зарплатам не було, в конвертах зарплат також не було, коштів вистачало на розвиток та пільги. Але Лабойко чомусь став «злодієм». І ось пришли «чесні». Людей звільнили й зробили це дуже не коректно. Зі звільненими досі не розрахувалися. І це не дивно, адже нинішній генеральний директор Годинка В. З. в присутності народного обранця Боровського В. Й. дозволяє собі заявити «в городе Берегово конченые люди… » і всіх робітників залякав буцегарнею, оскільки «ментов бывших не бывает», - так він характеризує себе. Потім з’явився засновник київської фірми, що орендує наш комплекс на 49 років – Клепка В. А. Зі столичною ментальністю він відноситься до працівників, як до бидла, так же, як ставився до наших заробітчан в Києві.

Що вони зробили для бази, робітників міста? А нічого! Лабойко встиг зробити капремонт спортзалів, але Годинка присвоїв це собі. Лабойко згуртував навколо себе команду, Годинка розігнав її. До цього база працювала на людей, на місто, на Закарпаття. Нині її знищують. У Клепки і Годинки – одне керівництво і їх завдання – знищити підприємство, щоби потім обнести його 5-метровим парканом і зробити базу приватною власністю. Так тихенько в Українців крадуть Україну! «Косино», «Жайворонок» - яскраві приклади того, що місцевий бізнес може створити ідеальні умови для відпочинку й туризму.

Ми закликаємо народних обранців, в тому числі й Боровського, переглянути свої громадянські позиції і діяти в інтересах берегівчан і всіх закарпатців: Не будьте запроданцями!

Окремо просимо і навіть благаємо членів земельної комісії на чолі з Лабойком О. О. не віддавати в оренду Нашу землю.

Жителі Берегівщини! Не будьте байдужими до цієї проблеми.


Анонс Закарпаття

 

рейтинг: 
  • Подобається
  • 0
Залишити коментар
иконка
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.