Відсьогодні Української Греко-Католицька Церква має нового єпископа. Ним став ректор Українського католицького університету о. д-р Борис Ґудзяк.
Сьогодні, 21 липня 2012 р., у Ватикані повідомлено про те, що Папа Бенедикт XVI прийняв зречення з уряду, яке у зв’язку з досягненням граничного віку подав владика Михаїл Гринчишин, ЧНІ, Апостольський Екзарх для українців греко-католиків у Франції. Його наступником Папа призначив о. д-ра Бориса Ґудзяка, дотеперішнього Ректора Українського Католицького Університету, надаючи йому титулярний осідок Каркабії.
Владика-номінант Борис (Ґудзяк) стане 49 єпископом Української Греко-Католицької Церкви.
Апостольський Екзархат для українців греко-католиків у Франції був утворений 22 липня 1960 року. Першим екзархом був владика Володимир Маланчук, ЧНІ, а після його зречення у зв’язку з віком в 1982 році, наступником став владика Михаїл Гринчишин, ЧНІ, якому в лютому цього року виповнилося 83 роки.
Біографія владики-номіната Бориса Ґудзяка
Народився 24 листопада 1960 року в місті Сиракузи, штат Нью-Йорк, США, в родині українських емігрантів. Закінчив католицьку середню школу, Академію християнських братів, а також Школу українoзнавства ім. Лесі Українки. Активний член Пласту.
1978–1980 роки – навчався в Сиракузькому університеті, де повні студії закінчив за два роки. Отримав подвійний диплом бакалавра з біології та філософії.
1980–1983 роки – був семінаристом Львівської архиєпархії в Колегії Святої Софії в Римі, де формувався під опікою Патріарха Йосифа Сліпого. Навчався в Папському Урбанському університеті, де здобув бакалаврат з богослов’я (STB), одночасно будучи студентом Українського католицького університету в Римі.
1983–1992 роки – навчався в Гарвардському університеті в Кембріджі, США, де отримав докторат (Ph.D) у галузі слов’янської та візантійської культурно-церковної історії. Дисертація: «Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і ґенеза Берестейської унії». Протягом докторантури стажувався при візантинологічному центрі Думбартон Оукс у Вашинґтоні, в Австрії, Італії, Польщі та в Україні – при Інституті літератури АН УРСР і Київському державному університеті.
1994–1995 роки – навчався в Папському Орієнтальному Інституті в Римі на факультеті східних церковних наук, де отримав ліценціат з богослов’я. Тема ліценціату: «До питання аналізу неопатристичного синтезу Георгія Флоровського».
1990 – голова оргкомітету з’їзду «Українська молодь – Христові».
1992–2002 – директор-засновник Інституту історії Церкви в м. Львові.
1993–1995 роки – голова Комісії з відновлення Львівської Богословської Академії.
1995–2000 роки – віце-ректор Львівської Богословської Академії.
Дияконські свячення прийняв 14 серпня 1998 року (святитель – Владика Любомир Гузар). 26 листопада 1998 року прийняв таїнство Священства в соборі святого Юра у Львові (святитель – Владика Софрон Мудрий).
2000–2002 – ректор Львівської Богословської Академії.
З 2002 року – ректор Українського католицького університету у Львові, єдиного католицького університету на пострадянському просторі. В різний час був деканом як богословського, так і гуманітарного факультетів.
З 2008 року – голова Комісії у справах кадрового забезпечення Києво-Галицького Архиєпископства УГКЦ.
З 2009 року – член Надзірної ради Міжнародної асоціації католицьких університетів.
2010 року іменований Патріархом Любомиром митрофорним протоєреєм.
Автор і редактор книг та статей на церковно-історичну, духовну, богословську тематику різними мовами, а також текстів про сучасне церковне життя, розвиток і реформу вищої освіти, духовність архітектури та з інших актуальних питань громадського, соціального, культурного й політичного життя.
Головні відзнаки та нагороди:
Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ (2005) і ІІ ступеня (2008)
Кавалер ордена Капітули «Ї» «За інтелектуальну відвагу» (2005)
Відзнака Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів (2007)
Почесний громадянин міста Львова (2007)
Кавалер ордена Академічних пальм (нагорода Міністерства вищої освіти і науки Франції, 2008).
Джерело:credo-ua.org
