Іван Різак - захисник карпатських лісів

Микола Бігун, заслужений правоохоронець України:

«За всю історію незалежності України для природи, лісу і Закарпаття загалом так багато не зробив ніхто, як це зробив Іван Різак»

 

В ужгородському видавництві «Гражда» побачила світ книга Миколи Бігуна « Лісам Закарпаття зеленіти вічно».

Поява цього унікального науково-популярного, історичного видання з точки зору природних аномалій сучасності – знакова.

По-перше, автором цього потужного доробку є поважний вчений–лісівник, інженер лісового господарства, кандидат сільськогосподарських наук та перший на Закарпатті заслужений природоохоронець України Микола Бігун.

Микола Юрійович, який народився 1942 року в багатодітній сімї лісорубів у високогірному селі Руська Мокра Тячівського району і все життя безпосередньо пов`язаний зі збереженням унікальних карпатських лісів, добре знаний і шанований не лише в рідному Закарпатті , але й далеко за його межами. Його численні газетні публікації, брошури, монографії , присвячені природоохоронній тематиці, пронизані непідкупною любовю і вболіванням автора за долю Отчого краю, за завтрашній день Срібної землі.

У своєму науково-популярному виданні автор акцентує увагу на науково-технічному та природоохоронному аспектах своєї багаторічної праці в лісовому господарстві Закарпаття на різних посадах, розвитку і проблемах лісової галузі – чи не основної галузі економіки Закарпаття.

Однак, цікаве видання ще й тим, що в ньому окремий розділ присвячено людям, котрі в епоху варварського нищення природи найбільше зробили для краю, аби зберегти для нащадків унікальний об’єкт природи – закарпатські ліси.

Варто зазначити, що вирішення питання лісокористування було і залишається на Закарпатті одним з головних критеріїв, за яким населення краю визначає ефективність роботи того чи іншого керівника краю.

Десятиліттями працюючи безпосередньо в середовищі лісників, лісорубів, тобто справжніх господарів лісу Микола Бігун очевидно має всі підстави давати характеристики очільників області.

Мабуть саме тому у третьому розділі, який має назву « Палкі патріоти краю і лісу» Микола Бігун з висоти свого багаторічного природоохоронного і життєвого досвіду й професійного аналізу виокремив всього чотири постаті керівників краю, яких закарпатці вважають справжніми господарями і патріотами краю.

Це добре відомі не лише верховинцям політичні й управлінські фігури – Іван Грунянський, Юрій Ільницький, Михайло Країло та Іван Різак. Кожному з цих самобутніх і поважних керівників автор присвятив окремі нариси. Вони особливо цікаві тим, що характеристику керівникам дає політично незаангажований професіонал, науковець і чоловік критичного складу характеру, який, між іншим, « зїв не один пуд солі» у своїй царині лісокористування й охорони природи і не з одним міністром і керівником області.

Ось як характеризує у своїй книзі Микола Бігун, зокрема, екс-губернатора Закарпаття Івана Різака, патріотизм якого виявися, між іншим, не лише у вирішенні проблеми лісокористування:

РІЗАК

ІВАН МИХАЙЛОВИЧ

Колишній голова Закарпатської ОДА - справжній реформатор

Народився у селі Бобовище, що на Мукачівщині, ко­рінний закарпатець, який усім серцем і душею любить і ша­нує свій рідний край, його людей та унікальну красу при­роди, його могутні ліси. Працюючи в обласній державній адміністрації, а згодом ставши губернатором краю, самовіддано і на­полегливо працював над розвитком області, поліп­шенням соціальної сфери та побуту людей. Не одна школа, лікувальний заклад та дошкільна установа бу­ла збудована за часів керівництва областю.

Справжнім пам`ятником йому залишаються побу­довані за його участі та суворого контролю за ходом і якістю робіт унікальний комплекс залізничного вок­залу та обласного кардіологічного центру в Ужгороді. За трьох попередніх губернаторів області кардіоцентр, а точніше - самі стіни – десяток років стояли у графі довгобудів і, по суті, розвалювались. Іван Різак як ке­рівник краю взявся цей об`єкт фактично заново по­будувати за якийсь рік, оснастив його сучасною необ­хідною апаратурою - нині цей лікувальний заклад в обласному центрі є кращим, тут успішно лікують і ра­дують хворих людей на серцеві хвороби.

Незважаючи на величезну зайнятість, він постій­но приділяв значну увагу проблемам екології, охороні природи та ефективному використанню природних ресурсів рідного краю. На першому місці у нього був головний природний ресурс області - ліс, його збере­ження, примноження та раціональне, невиснажливе використання в інтересах людей краю.

Щоб тримати питання екології та природокори­стування і насамперед лісокористування в області на постійному контролі, за ініціативою тодішнього гу­бернатора краю при голові облдержадміністрації була створена спеціальна громадська рада з питань еколо­гії та раціонального використання природних ресур­сів Закарпаття. Задля авторитетності та дієвості її подальшої роботи очолив раду сам губернатор - Різак Іван Михайлович, а секретарем ради було призначено його першого заступника Ревака Степана Степанови­ча. До складу ради було включено найавторитетні­ших людей нашого краю, зокрема: членів -кореспон­дентів Національної академії наук України Мікловду Василя Петровича - декана економічного факультету Ужгородського національного університету, Шпеника Отто Бартоломійовича - директора Інституту ядерних досліджень, докторів економічних, медичних, біоло­гічних наук - професорів, кандидатів наук - лісівни­ків, директорів Карпатського біосферного заповідни­ка та природного національного парку "Ужанський". Відзначу, що і мені пощастило бути членом такої по­важної і відповідальної ради, як кандидату наук і за­служеному природоохоронцю України, (до речі, пер­шому в області). Ця авторитетна екологічна рада обо­в`язково щомісячно засідала і розглядала найактуаль­ніші проблеми охорони навколишнього природного середовища та організації раціонального природоко­ристування. Одними із найбільш значимих питань, що розглядалися радою, були проблеми лісу, його збереження та мудрого використання в інтересах усіх людей краю. Пригадую, на одному із засідань еколо­гічної ради мною було порушено проблему лісозаготі­вель, чисельність структур, майже усіх приватних, які займаються розробкою лісосік без будь-якого дос­віду, наявності спеціалістів та ще й природозгубною технологією. Словом, тоді "лекарів" і "пекарів", що на­живалися на лісі, було близько 400 організацій, як правило - приватних, та навіть окремих підприємців. Проблема ця серйозна, і з цього приводу було видано розпорядження щодо упорядкування лісорозробок та удосконалення транспортування деревини з гір природоощадливими технологіями. Авторитет та ефек­тивність роботи ради зумовлювались тим, що з важ­ливих питань природозберігаючих чи то лісу, чи зем­ляних та водних ресурсів, повітря, надр тощо видава­лись спеціальні розпорядження губернатора і вони ставали обов`язковими для виконання, їх реалізація на практиці була на контролі. Пам`ятаю, що після ви­ходу розпорядження по лісу половину комерсантів, які займалися розробкою і використанням лісових ре­сурсів, було із лісу вигнано, особливо тих, що не мали ані досвіду, ані природоощаних технологій.

Із приходом нового губернатора ця, вкрай потрібна еколого-природоохоронна рада, на превеликий жаль, перестала існувати. Було також ліквідовано випуск спеціальної газети "Природа", яка була заснована за особистою ініціативою губернатора Івана Різака і вис­вітлювала найактуальніші проблеми природозбереження, - вона містила критичні статті проти природогубів, включаючи і окремих керівників районів та області.

Словом, за всю історію незалежності України так багато для природи, лісу і краю в цілому, вкрай важ­ливого для розвитку області, не зробили усі попередні і нині діючі керівники області і, в першу чергу, губер­натори, разом узяті. І це увійде в історію, про це по­винні знати усі краяни, усі ті, кому дороге і рідне За­карпаття, його ліси, гори, природа в цілому. І слава Богу, щирі патріоти є, хоча їх не багато, на жаль. До них у повній мірі належить і Іван Різак, хоча згодом був звільнений і навіть тимчасово заарештований виключно через замовні політичні мотиви.

 

P.S.

У 2002 році, щойно ставши губернатором, Іван Різак повністю заборонив вивозити ліс за кордон в круглому виді, а також наклав мораторій на вирубку лісу в придорожніх полосах області. Навіть відомі політики, вітаючи цей крок Івана Михайловича, відмічали, що губернатору Різаку навряд чи вдасться витримати натиск олігархів. Однак політики-скептики помилилися – Різак не дав за два роки свого губернаторства жодного дозволу на вивіз кругляка. Вперше за роки незалежності лісова галузь офіційно стала прибутковою, а поступлення від податків в бюджет і зарплата працівників виросли вдвічі. В той же час за ініціативи закарпатських вчених і при підтримці керівництва держави Іван Різак ініціював створення в країні інспекції лісів.

До речі, експерти прийшли до висновку, що внаслідок заборони вивозу кругляка чиновники відмовились як мінімум від 10 мільйонів доларів пропонованих їм хабарів.

Закарпатський тижневик «Новинка»

Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook