Запитання до Олега Богдановича Левицького, колишнього банкіра, підприємця-перевізника, мецената, спонсора, людини ділової, активної, товариської, яка завжди у вирі як місцевих подій, так і в курсі суспільно-політичного життя краю та всієї держави. Отже, у них і відповідях про те, як, на якій ноті він, родина, колеги, друзі, місто Берегово завершують 2019 рік, які плани на перспективу тощо? – Пане Олеже, зважаючи на те, що "гарячі події" останніх днів не обминули також і наше Закарпаття (вибори голів ОТГ, звільнення главою держави губернатора пана Бондаренка), не можу вас не запитати, що ви, як відомий берегівець, людина, яка завжди на слуху в містян, у т. ч. краян, можете сказати з цього приводу?
– Усе закономірно. У Києві (у Офісі глави держави) побачили недоліки, прогалини в роботі першого обласного керівника, тож вирішили його звільнити. Президент сказав чітко: ефективних результатів не дочекався. Зараз дожидатимемося, кому дістанеться ця посада. А щодо виборів у новостворених ОТГ, то тут теж перемогли ті, кому люди довіряють найбільше. У двох громадах пальма першості в команди ЗЕ, в решті сімох – лідери або самовисуванці, або ж діючі очільники.
– Фактично добігає кінця знаковий для держави, для кожного з нас 2019-й рік: чим для вас і вашої команди він залишиться у пам‘яті?
– Як і в кожного, є позитиви, є чому радіти, але є упущення. Однак ми завершили його без особливих для нашої команди втрат. Цьому найбільше втішаюся. Чим залишиться у пам‘яті рік, що минає? Мабуть, тим, що у країні відбулося повне перезавантаження влади. Тепер усі в очікуванні позитивних наслідків такого безпрецедентного всеукраїнського оновлення. Схоже, плоди перебудови зриватимемо уже зовсім скоро...
– Як підприємець, політик, патріот рідного Берегова, чи вже будуєте якісь плани на 2020-й?
– Звісно, є певні проекти, задуми, адже нормальна людина без планів жити не може. Стосуються вони як бізнесу, так і моїх дій у громадсько-політичному житті. Невдовзі прийде той час, коли я конкретно оповім, чим займатимуся у майбутньому. Повірте, що цікаво буде всім.
– Під час останніх виборів міського голови ви балотувалися на посаду мера, але її посіла інша людина. Скажіть, будь-ласка, ви для себе з тодішньої кампанії винесли якісь уроки? Чи плануєте позмагатися за крісло очільника Берегівської ОТГ на цей раз?
– Дійсно, я тоді збагатився досвідом, який став повчальним уроком і ще не раз мені згодиться. До речі, уроки необхідно "виносити" з будь-яких кампаній, а коли йдеться про вибори мера – і поготів. Щодо моїх планів позмагатися за крісло керівника ОТГ, то сьогодні говорити про це зарано...
– Цікаво знати, відтоді у вас побільшало друзів, або їхні лави поріділи? За яким принципом формуєте їхнє коло?
– Як вам сказати? У мене завжди було багато друзів, до того ж не тільки в Берегові, але й за його межами. Їхнє коло, тобто число людей порядних, совісних, звісно, розширилося. Доєднуються ті, хто розділяє мої принципи, погляди, правила. А недруги, нещирі, лиходії, зловмисники, як це найчастіше трапляється, відпали самі по собі. Як формується коло друзів? Вище уже сказав: для мене порядність – понад усе.
– Ви – людина амбітна? Ви часто міркуєте над тим, що повинно змінитися в країні, в характерах людей, щоби Україна стала й насправді цивілізованою, успішною країною?
– Я не стільки амбітний, скільки цілеспрямований. До речі, це не найгірша риса людини, адже хто не має цілі, тому важко досягти якоїсь мети. Та й керувати своїми діями ефективно досить складно, вже не кажучи часом тощо. Жити безцільно – це те саме, що стріляти вхолосту. Так, я нерідко міркую, як переламати характери людей, змінити їх менталітет, аби країна нарешті стала іншою. Бо тільки зміна системних переконання, уявлень і поглядів можуть принести досягнення й здобутки. Ніби ми вийшли на той путь, але до успішної, цивілізованої формації дорога ой яка ще довга.
– На вашу думку, як розвивається наше місто? Де бачите прогалини? Якщо б ви були його мером, на чому б зосередили свою першочергову увагу?
– З певних причин (як об‘єктивних, так і суб‘єктивних) я не коментуватиму, яким шляхом розвивається прикордонне Берегово. А щодо прогалин і недоробків, то вони є, і значні. Прикро, що мерія мало спілкується з громадою, я не пам‘ятаю, аби збирали ділових людей, слухали їх, аналізувати пропозиції, зауваження тощо. Щодо того, на чому б зосередив увагу як мер, то я ним на сьогодні не є, отже, мені некоректно давати поради чи оцінювати його роботу. Нинішній керівник міста нехай собі працює, а виборці оцінять його дії. Я не буду озвучувати свої наміри, своє бачення соціально-економічного розвитку, аби не перехоплювали мої ідеї. Бо таке вже було. Але рано чи пізно керівник будь-якого міста «вигорає», тож потрібні нові люди, які є прогресивнішими, інтелектуальнішими, затребуванішими тощо…
– Розкажіть про свій бізнес. Що заважає розвитку підприємництва? Чи стоїть на перепоні корупція? Словом, що радує, насторожує, засмучує?
– На сьогоднішній день, разом із Федором Товтом займаємося міжнародними пасажирськими перевезеннями, маємо певні контракти із закордонними партнерами, і працюємо із турфірмами України і Європи. Зокрема, разом із київським партнером я є співвласником рекрутингової фірми. А на 2020 рік запланована потужна робота із сільгоспвиробниками Закарпаття в плані контрактного виробництва та можливої подальшої переробки аграрної продукції. Для цього вже створений сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Стосовно того, що заважає розвитку підприємництва. Шкодять як глобальні проблеми, які не залежать від нас (дорогі кредити, відсутність нормального лізингу, війна на сході, валютні коливання й інше), так і проблеми місцевого значення (корупція, бюрократія, некомпетентність). Хотів би окремо відмітити вже згадану корупцію на місцевому рівні. Вона гальмує всякі починання як у нашому місті, так і в краї, бо деякі питання бізнесу залежать від місцевих органів влади. Мова – про виділення земельної ділянки, можливо, деяких преференцій з боку місцевих владних чиновників, в тому числі і фінансової підтримки окремих галузей господарства. І коли бізнесмен-початківець або діючий підприємець порахує всі вкладення (в тому числі і корупційну складову), то вже перехоче щось робити. І ми не забуваймо, що будь-який початковий бізнес відкривається на свій страх і ризик. Дану позицію кілька місяців тому я висвітлив молодому угорському досліднику з Будапешта Катерині Коваль, яка вивчала економічну і соціальну ситуацію Берегівщини, проблеми розвитку регіону за завданням МЗС Угорщини. Радує, що маємо однодумців, які хочуть щось робити на благо та розвиток нашого регіону. До речі, я оптиміст, і тому нічого мене не може засмутити. Можливо, є якісь "миттєві", короткі роздуми над ситуаціями, які дає нам життя, а так – цілеспрямований рух вперед.
– Ви – відомий закарпатський транспортний перевізник. Ця галузь, яку знаєте зусібіч, була і залишається непростою. Які кроки, на вашу думку, треба зробити, аби вийти з кризи?
– Так, пасажирські автобусні транспортні перевезення Берегівщини зараз переживають не ліпші часи. Я недаремно вжив власну назву Берегівщини, адже бачимо, як у Мукачеві, Ужгороді абсолютно інша ситуація. Всі міські та приміські перевезення у всьому світі є дотаційними, тобто органи місцевої влади мають фінансово підтримувати транспортні фірми (більшість рейсів не є прибутковими), та всіляко допомагати, адміністративно в тому числі (зупинки, дороги й інше), бо іншого шляху немає. Я це знаю достеменно, так як фірма ТОВ "Авант-Берегово", до якої в 2013-2014 р.р. мав відносини, придбала європейські міські автобуси "Neoplan" – (2 шт.), яких не було навіть на той час у Мукачеві й Ужгороді, здійснюючи перевезення по Берегову за 4-ма маршрутами. На жаль, вищевказаних дій з боку органів влади ми не побачили, а навпаки, тільки сунули "палиці в колеса". Після закінчення дії договору, ми припинили дані перевезення. Автобуси були продані за півціни (тому, що вони спеціалізовані – міські). Ось така сумна історія взаємодії бізнесу та місцевих органів влади. Само собою, ні один перевізник на таких "умовах" не прийде у наше місто. Приблизно така ж ситуація і на Берегівщині. Вихід із ситуації є, він непростий і нешвидкий, але за 6-12 місяців можна відновити більшість автобусних маршрутів як у місті, так і по району. Думаю, найближчим часом моя команда займеться даним питанням.
– Як відомо, ви із патріотичної української родини: ваш батько, Богдан Іванович Левицький, який раптово та досить рано пішов із життя, є уродженець легендарної Стрийщини. Багато жителів міста його пам‘ятають, бо займав відповідальні посади у виробничо-інженерному секторі, був дуже сумлінною, чесною людиною, відповідальним і правильним керівником. Натомість ви народилися й живете у багатонаціональному Берегові, ваша дружина – угорка, син практикується в сусідній країні, близьке оточення також має тісні контакти з національною меншиною. Як ці всі українсько-угорські фактори поєднуєте й що це вам дає у повсякденному житті?
– Ви підмітили все абсолютно вірно та правильно, бо так приблизно воно і є! Моя патріотичність, яку "запозичив" від старших поколінь, відома як у місті, так і за його кордонами. Контатки не перестаю вибудовувати ані на мить. Зізнаюся: особливі узи мене єднають із багатьма колишніми закарпатцями, які свого часу жили у Берегові та довколишніх містах і селах, а нині є мешканцями сусідньої Угорщини й інших країн. Це – чудові, файні люди, які готові прийти на допомогу, підкласти плече у найважчу годину. Усі ці фактори додають ентузіазму, снаги, азарту у діловій сфері та громадській діяльності. Я дуже радий, що маю родину, в якій минуле, нинішнє та майбутнє поєднуються, синхронізують і, кажучи образно, гармонізують...
– Якби вам довелося спілкуватися з Володимиром Зеленським, які три поради дав би Президенту країни берегівчанин Олег Левицький?
– Такого питання навіть не чекав... Але все може статися, і коли б така нагода випала, то порадив би йому не брати в команду, тобто на публічні, державницько-урядові посади, людей випадкових, бо вони несуть лишень негатив. Необхідно також прискорити реформи. Як і було обіцяно перед виборами. Звісно, третя порада – це привітання з новорічно-різдвяними святами, до якого додав би кілька коротеньких, але слушних ремарок.
– Розкажіть про свою заповітну мрію...
– Моя мрія – це стандартне жадання на краще, це надія, яку виколисує кожен берегівчанин: аби все було в нас добре, аби здоров‘я всі мали міцне, аби кишені повнилися грошима і одні до другого завжди усміхалися...
– Дякую за розмову.
УА - Репортер
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
