Але чи відповідає ціна якості?
З квітня цього року зросла вартість міжміських перевезень. Але чи змінилася після цього якість послуг? Чи в залах очікування на автостанціях стало комфортніше, чи оновився автопарк? Ні. Тож, виходить, громадянам за проїзд у тих самих далеко не ідеальних умовах просто доводиться платити більше. Неважко спрогнозувати, чим це обернеться: ще більше пасажирів сідатимуть до автобуса не на вокзалі, а за його межами, без квитків. Як відомо, в Ужгороді й Мукачеві таке давно практикується. А без проїзного документа нема гарантії, що їхатимете сидячи...
Між тим у пасажирів, крім цін за квитки, чимало інших нарікань на роботу перевізників. Наприклад, із власних спостережень знаю, що 1 та 2 січня цього року на рейс «Рахів – Ужгород» не виїхав жоден автобус. Обурював не так цей факт, як те, що в касах автовокзалу... не знали, буде транспорт чи ні! «Виходить, перевізники самі вирішують, чи виїжджати на маршрут, – обурюються люди, – а ми повинні гадати». Дехто скаржиться, що в касах продають квитки лише на певні відстані, а не на потрібну зупинку. Скажімо, на автобус «Ужгород–Перечин» зась узяти квитки до Кам’яниці. Так само не продають їх до Ракошина на рейс «Ужгород – Мукачево». Виявляється, багато автобусів на згаданих рейсах їздять як маршрутні таксі. Це означає, що квитки на них справді продають лише до конкретних станцій, визначених на маршруті. Щоправда, пасажир може вийти на потрібній зупинці, однак проїзд для нього не подешевшає.
Багато нарікань і щодо стану самих автобусів. Пройшовши ужгородським автовокзалом, я була неприємно здивована: двері бусиків спочатку неможливо відкрити, а потім – зачинити. Деякі з них настільки старі та занедбані, що іноді страшно заходити… Пасажири скаржаться, що до багажного відділення не можна поставити сумки з речами: вони забрудняться настільки, що вже ніяким «Ванішем» не відпереш.
А от начальник сектора автомобільно-технічної інспекції підполковник міліції Василь Антонович Філіп запевняє, що технічний стан автобусів цілком задовільний, погіршення їхнього стану за останні 2 роки не спостерігалось, а всі вищеперераховані проблеми – це лише санітарні норми. До яких, як бачимо, нікому немає діла. Утім, автобуси таки планують замінити на більш нові та зручні. Але коли це зроблять – невідомо.
Звісно, у перевізників теж є свої проблеми. Як вони свого часу розповідали в прес-центрі «Закарпатки», складові тарифу, як-от вартість пального, запчастин тощо, не регульовані, зате вартість проїзду фіксована, і змінити її можна тільки після погодження з органами влади, яке триває щонайменше 4–6 місяців. За такий час економічні реалії вже встигають змінитися, й отримані за квитки кошти заледве відшкодовують пальне, ремонти й далеко не велику зарплату водіїв. А ще ж треба врахувати чималу кількість пільговиків. Не дивно, що з оновленням автопарку сутужно. Але ж пасажирам від того не легше…
Ольга Беца, "Закарпатська правда"
