Літо – пора подорожей та пригод. Без вагань недільного ранку подалися в с. Вигода Долинського району, що на Івано-Франківщині. Там чекав на туристів «Карпатський трамвай», який курсує по вузькоколійці в гори, попри бурхливу карпатську річку Мізуньку.
Натхненником та ініціатором неординарного туристичного проекту «Карпатський трамвай» став Любомир Яцків. Чоловік розповів трішки про історію створення вузької колії в Карпатах та народження цікавої туристичної принади Прикарпаття.
Історичний екскурс
За часів Австро-угорської імперії розпочалася на наших землях історія вузької залізниці, колії якої більш ніж удвічі вужчі від стандарту. 1873 року австрійський підприємець, барон Леопольд Поппер фон Подгарі переніс з Угорщини в Галичину головний офіс своєї фірми. Підприємство Поппера спеціалізувалося на заготівлі, переробці й збуті деревини.
Спочатку в гори проклали «конки» — вузькоколійки, якими коні тягнули ліс. Така колія, завдовжки три кілометри, сполучила у 1890-у лісопильний завод у Вигоді з пилорамою у Старому Мізуні. Вона проходила двома великими мостами на річках Свіча і Мізунька. На той час попперівська лісопильня була найбільшою в Галичині.
Завдяки багатству карпатських лісів та працьовитості людей барон швидко розбагатів. Він збудував у Вигоді розкішну віллу і заклав парк. Майже десять років поспіль збирав екзотичні дерева. Для власної втіхи влаштував неподалік Мізуня фабрику музичних інструментів… По смерті Леопольда Поппера його спадкоємці отримали найбільшу в Австрії промислово-торговельну фірму.
Окрім Леопольда Поппера, вузькі залізниці і лісопромисел від 1886 року активно розбудовували брати барони Гредлі — у Сколівських Бескидах та графи Потоцькі — в Осмолоді. За двадцять років підприємці проклали три вузькоколійки. Одна з них мала середній нахил 25 відсотків. За наступні півтора десятки років довжина цієї залізниці зросла вп’ятеро. Нею паротяги возили не тільки дерево, але й робітників на лісозаготівлі, а також туристів.
Перша світова війна змусила власників карпатських лісів повернутися до Австрії. Наступні англійські власники почали активну промоцію вузької залізниці у Карпатах. Про неї дізналися туристи з усієї Європи. До 1939 року Вигодська гілка набрала довжини 65 кілометрів і «обросла» відпочинковою інфраструктурою.
В час Другої світової війни карпатські залізниці регулярно підривали і відбудовували різні армії, залежно від ліній фронту і наступально-відступальних операцій. Вузькоколійкою з однаковим ентузіазмом користувалися партизани УПА і загони НКВС, намагаючись уполювати одне одного. Поміж тим місцеві мешканці й далі працювали в лісі.
Щоб виконати просто гігантські держзамовлення на деревину, мережу вузьких колій заглибили в ліси і гори. У шістдесятих роках Вигодська залізниця мала найбільшу протяжність – 180 кілометрів, проходила 160-ма мостами. А загальна довжина всіх ліній вузької колії в Карпатах – Бескидської (Сколівська гілка), Вигодської (Мізуньська гілка) та Брошнівської (Осмолодська гілка) – сягала майже 1000 кілометрів. Тоді ж Москва офіційно проголосила вузькоколійку нерентабельною і дала вказівку демонтувати частину залізниці.
Процес руйнації тривав до кінця дев’яностих минулого століття. Останнього, цілком нищівного удару вузькій залізниці в Карпатах завдали повені 1998-го та 2000-го років. Стихія знищила більше половини ліній. Справу природи довершили люди: десятки кілометрів рейок розібрали і здали в брухт. Вдалося реанімувати лише Мізуньську гілку — наразі вона єдина відновлена повністю.
Від 2000 року Вигодська вузькоколійка експлуатується як виробнича. Нею регулярно курсують вантажний і робітничий потяги. Перед проведенням Бойківського фестивалю Любомиру Яцківу прийшла думка заснувати цікавий туристичний проект. Невдовзі «Карпатський трамвай» став на рейки. У липні 2004 року маршрутом пройшов перший туристичний міні-потяг. Від 2007 року «Карпатський трамвай» здійснює регулярні тури, починаючи з травня і завершуючи сезон початком жовтня.
Бойківський колорит на рейках
Коли сонце розжарене над містом висить
І від чаду машин кругом йде голова,
Я згадаю прохолодних озер блакить,
Куди їздив колись старенький трамвай.
Повези мене туди, де природа сама,
Повези мене за місто, де асфальту нема.
Повези мене туди, де зелена трава,
Повези, повези… старенький трамвай.
В інтернеті без проблем знайшли контактний телефон Любомира Яцківа. За день до наміченої мандрівки зателефонували і забронювали місце на диво-потязі. Якраз встигли заскочити в останній вагон, тому що практично всі місця на «Карпатський трамвай» вже були розкуплені. Основна маса туристів прибуває з курортів Трускавця та Моршина. Для них подорож незвичним потягом у Карпатах – справжня екзотика.
Недільного ранку вирушили в дорогу. З Коломиї до Вигоди треба подолати близько 130 кілометрів. У самому центрі села праворуч від дороги на сонечку красувався міні-потяг, який складався з локомотива та трьох різних вагончиків: кабріолета (без віконних рам), платформа, або як її романтично назвали, «льора» та звичайний вагончик. Він виринув, наче з дитячих мрій, мініатюрний, пофарбований у зелений колір.
На місці придбали квиток, за який заплатили 50 гривень. Дістався останній вагончик, який нагадував потяг «Коломия – Рахів». Щоб потрапити на відкриту платформу і проїхатися з вітерцем, слід замовляти квитки за місяць.
За кілька хвилин пронизливий гудок потяга ознаменував початок подорожі. Швидкість потяга становила 10-15 км/год. Маршрут в обидва боки був розрахований на чотири години. Якщо цього видасться мало, то є й інший варіант подорожі. Так званий гірський маршрут, який розрахований на 8 годин (від 10:00 до 18:00). Він вирушає з Вигоди через Ширковець, Старий та Новий Мізунь, Дубовий Кут, Солотвино, Мундунок і Соболь – до підніжжя гори Магура (1354 м над рівнем моря).
Трамвайчик неспішно рушив по широкому мості через річку Свіча, а потім неквапливо рухався вздовж берегів екологічно чистої ріки Мізунька. Колія повторює серпантин річки і проходить так близько до краю берега, що здається, ніби потяг ось-ось пірне у воду.
Першим цікавим місцем на шляху було болото «Ширковець» (7 км). Потім найцікавішою для туристів виявилася зупинка в баби Ганни, яка пригостила туристів канапкою за 6 гривень та чаркою оковитої за 4 гривні. Після півгодинної зупинки потяг рушив до Нового Мізуня, відомого джерелами мінеральної води «Нафтуся» (2 км), переїзд та зупинка в урочищі Дубовий кут. Загальна протяжність маршруту в один бік 13 км. Цього вистачає, аби відчути смак пригод та насолодитися чистим карпатським повітрям. Після маневрів потяг везе назад, зупиняючись коло занедбаного санаторію. Там можна придбати сувеніри.
Олег Гутак був нашим екскурсоводом. Він розповів, що останнім часом «Карпатський трамвай» став надзвичайно популярним серед туристів. На ньому відгуляли своє весілля 18 пар молодят. «Є багато закоханих, які хочуть оригінально відсвяткувати своє одруження, – каже гід. – Ми таку можливість забезпечуємо. В одному вагончику сільський голова з секретарем розписують молодят, в іншому – священик вінчає, а на платформі відбуваються гуляння». На трамвайчику модно проводити корпоративи, дні народження.
Коломийщині з її багатою культурною і природною спадщиною варто повчитися в підприємливих бойків та знайти свою туристичну родзинку.
Автор:Оксана РИЖУК
Джерело:kolomyya.org
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
