На завершальній стадії судового слідства захисник Піх І.Б. попросила І.М. Різака розказати суду про свій життєвий шлях.
Ми почули, що Різак І.М. народився в сім’ї трудівників, в сім’ї, в якій не словом, а ділом дотримувались високих моральних норм, в якій батькам вдалось прищепити своїм чотирьом дітям “десять заповідей”, які стали життєвими принципами кожного з них, керівництвом до дії у їх повсякденному житті. Всі діти подружжя Різаків отримали вищу освіту, Різак В.М. і Різак І.М. стали науковцями, захистили дисертації доктора та кандидата фізико-математичних наук.
Який би етап життя Різака І.М. ми би не розглядали - навчання в професійно-технічному училищі, службу в лавах Радянської Армії, навчання в Ужгородському національному університеті, наукову, громадську та партійну діяльність, роботу народним депутатом у Верховній Раді України, перебування на керівних посадах в Закарпатської ОДА – це завжди лідер, який в першу чергу вимогливий сам до себе, який в своїй діяльності завжди ставить перед собою та перед іншими єдину мету - досягти найвищий, найкращий результат.
Статистичні дані, які є доступними для будь-кого, хто в цьому хоче переконатися, об’єктивно свідчать, що найкращих результатів у своєму соціально-економічному розвитку за часи незалежності України Закарпатська область досягла під час керування нею Різаком І.М. на посаді голови ОДА.
І.М. Різак нагороджений не тільки державними нагородами, нагородами громадських та партійних організацій, а також нагородами духовенства, що ще раз підтверджує, що християнська мораль, християнські принципи є невід’ємною частиною його життя.
Тому, Ваша честь, буде не риторичним, а закономірним запитання, чому І.М. Різак, людина яка не тільки сповідує на словах, а своїм способом існування, своїми щоденним вчинками, діями, проявляла і проявляє високу правову та моральну свідомість, яка завжди поважала закон, людина з здоровими, міцними моральними переконаннями, знаходиться на лаві підсудних? Чи можливий такий негативний генезис його особи, щоб “через ніч” він став злочинцем, або особою, що вчинила злочин. Наука – кримінологія, на це питання дає негативну відповідь. Прокуратура Закарпатської області вирішила науку спростувати, але це їй не вдалося.
Неодноразово, правдиву і переконливу відповідь на питання, чому він знаходиться на лаві підсудних, дав сам І.М. Різак протягом всього судового слідства.
З перших моментів його затримання, повідомлення про порушення проти нього кримінальної справи за доведення до самогубства колишнього ректора Ужгородського національного університету Сливки В.Ю. та проведення допитів, Різак І.М. повністю заперечуючи свою вину, твердо, однозначно і категорично заявив, що порушена проти нього кримінальна справа є одночасно і замовною і політичною, є репресією за відверто проявлену ним політичну позицію під час президентських виборів 2004р., а саме, за підтримку на посаду Президента України кандидатури Януковича В.Ф.
Зазначену позицію Різак І.М. підтвердив і перед Вами.
Політичні репресії, якщо не завжди, то в абсолютній більшості випадків маскуються владою, яка їх застосовує, в одяг кримінального законодавства. Саме того законодавства, яке спрямоване на ефективний захист суспільних інтересів від найтяжких зазіхань. Безліч прикладів масового застосування політичних репресій містить історія Радянського Союзу, країни, в якій донедавна ми жили. В тій країні влада дозволяла тільки хвалити себе, гаряче виказувати “одобрямс”, а тих, хто цим не погоджувався і насмілювався мати будь-яку іншу думку, чекала кримінальна відповідальність за антирадянську агітацію або за розповсюдження відомостей, які порочили радянський устрій.
За політичну діяльність був визнаний злісним хуліганом і засуджений відомий радянський дисидент Володимир Буковський, якого потому радянські політичні кола обміняли на Генерального секретаря комуністичної партії Чилі Луїса Корвалана, а радянські люди, з притаманним їм почуттям гумору, склали частушку про те, як “обміняли хулігана на Луїса Корвалана”.
Фактично за політичну діяльність, якій штучно надали кримінального характеру, були засуджені поет Василь Стус, політичні діячі Вячеслав Чорновіл та Левко Лук’яненко.
Іван Різак – політик, активний політик. Цей факт є загальновідомим і не потребує доказування. На виборах Президента України 2004р. він, і політична сила яку він представляв, СДПУ(о), підтримували кандидата на пост Президента України Януковича В.Ф. Більш того, керівництво цієї політичної сили і сам І.М. Різак висловили в засобах масової інформації своє тверде особисте переконання в тому, що на виборах переможе Янукович В.Ф.
Напередодні третього туру виборів, виступаючи на Майдані незалежності в м. Києві, на той час кандидат у Президенти України Ющенко В.А. на весь світ озвучив надану йому неправдиву інформацію про те, що в Закарпатській області владою, а на той час образ цієї влади уособлював голова Закарпатської ОДА Різак І.М., організовується другий “Беслан” – напад на Ужгородські школи, на учасників мітингів на його підтримку. В підтвердження цих заяв по різним каналам телебачення систематично передавалась інформація про те, що на території Ужгородського стадіону “Авангард” затримане стійке організоване угрупування, яким керує Паульо В.Д. і яке знаходиться в лапках під “кришею” Різака І.М. Ілюстрацією цієї в лапках “правди” слугували телекадри, які показували, як з легкових автомашин вилучалась вогнепальна зброя і бейсбольні біти.
Після закінчення третього туру президентських виборів особи, які надали Президенту України Ющенко В.А. завідомо неправдиву інформацію про “Закарпатський Беслан”, вирішили за будь – яку ціну штучно створити таку кримінальну справу, за будь-яких умов прив’язати до неї Різака І.М. і, також за будь-яких умов, пред’явити Різаку І.М. ще низку незаконних та необґрунтованих кримінальних обвинувачень з тим, щоб повністю деморалізувати його та дискредитувати в очах громадськості.
Абсолютна більшість свідомих, законослухняних громадян України повністю підтримували і підтримують в даний час заклик “Бандитам тюрми”. Однак, обов’язковою умовою його реалізації є дотримання вимог Конституції України і зокрема ст.62, яка гласить, що “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”. Нажаль, зазначена норма Конституції України порушується – громадяни називаються злочинцями, їм наклеюються ярлики “бандити” за відсутності доведення їх вини в передбаченому законом порядку.
У Закарпатській області “ бандитом” був об’явлений І.М. Різак і з цього моменту почалась його незаконне та необґрунтоване кримінальне переслідування, реалізація плану його знищення як політичного і громадського діяча.
Аналіз матеріалів кримінальної справи, події, які відбулись під час кримінального переслідування І.М. Різака, вимальовують такі його складові:
Перше - на початковому етапі - незаконна, необґрунтована реанімація кримінальної справи за фактом самогубства колишнього ректора УжНУ Сливки В.Ю. та штучне, надумане “прив’язування” Різака І.М. до цієї події.
Друге - незаконний та необґрунтований арешт Різака І.М., позбавлення його волі на час проведення досудового слідства за відсутністю передбачених законом умов, на підставі заздалегідь сфальсифікованих рапортів працівників міліції про те, що вони не змогли знайти його ні за місцем проживання, ні за місцем роботи.
Третє - незаконне, необґрунтоване порушення кримінальних справ проти Паульо В.Д., Продана В.В., Поповича В.І., Зозулі В.І., Пацкана В.І. “та інших невстановлених слідством осіб” за обвинуваченням їх у вчиненні таких тяжких злочинів як бандитизм, готування до терористичного акту, розбій, незаконне позбавлення волі або викрадання людини, втручання в діяльність державного діяча, замаху на умисне вбивство, санкції яких передбачали позбавлення волі від семи до п’ятнадцяти років і навіть довічне ув’язнення, з єдиною метою – зламати їх волю і під таким тяжким психологічним тиском отримати від них “потрібні”, завідомо неправдиві показання проти Різака І.М. З цією же метою – організація кримінального переслідування Іщенка В.Ю.
Четверте - проведення в Свалявському районному суді прискореного розгляду кримінальної справи за обвинуваченням Паульо В.Д., Гуранича В.В., Поповича В.І. та Машіко І.І. у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.157 ч.2 та 294 ч.1 КК України з тим, щоб у вироку суду закріпити заздалегідь неправдиві показання зазначених осіб про те, що інкриміновані їм злочини були вчинені ними за вказівкою Різака І.М., надати цьому факту “преюдиціальний характер” і таким чином “прив’язати” Різака І.М. до допущених особисто ними порушень закону.
П’яте - посилена перевірка всієї діяльності Різака І.М. на посаді голови Закарпатської ОДА з тим, щоб нарощувати обвинувачення “на марші”, знайти за будь-яку ціну в його діях ознаки злочинів, діючи за принципом людина є – статті знайдуться.
Ваша честь !
Перед аналізом доказів по всім епізодам пред’явленого Різаку І.М. обвинувачення, я знайшов необхідним і доцільним окремо зупинитись на аналізі, на дослідженні показань свідка Паульо В.Д.
Чому? Ваша честь!
Тому, що Паульо В.Д. можна назвати універсальним та козирним доказом обвинувачення. Користуючись термінологією карточних гравців, його можна визначити терміном доказ-джокер, який витягується з доказової колоди обвинуваченням у будь який потрібний момент і своїми показаннями замінює докази, які не існують. Паульо В.Д. завжди наготові бути присутнім у потрібному для обвинувачення місці і в потрібний для обвинувачення час, підтвердити або спростувати вчинення Різаком І.М. потрібних для обвинувачення дій, сказаних Різаком І.М. слів, підтвердити показання інших осіб, які орган досудового слідства використовує у своєму доказовому арсеналі проти Різака І.М.
Метою мого поглибленого аналізу показань свідка Паульо В.Д. на досудовому слідстві і в суді є виявити та показати причини, які обумовили таку його поведінку, причини, які змусили його підтверджувати будь-яку придуману органом досудового слідства версію обвинувачення Різака І.М.
В матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували наявність неприязнених відношень між Паульо В.Д. та Різаком І.М. до порушення проти них кримінальних справ. Навпаки, встановлено, що вони разом докладали зусилля для посиленого розвитку футболу в Закарпатській області, спрямовували їх на досягнення виходу ФК “Закарпаття” у Вищу футбольну лігу України.
Їх кримінальне переслідування почалось після закінчення третього туру виборів Президента України, на якому перемогу отримав не підтримуваний ними кандидат Янукович В.Ф., а Ющенко В.А.
Я вже казав, що виступаючи на Майдані незалежності в м. Києві, на той час кандидат у Президенти України Ющенко В.А. озвучив надану йому неправдиву інформацію про те, що в Закарпатській області організовується другий “Беслан”. В підтвердження цих заяв по різним каналам телебачення систематично передавалась інформація про те, що на території Ужгородського стадіону “Авангард” затримане стійке організоване злочинне угрупування, банда, якою керує Паульо В.Д. і яке знаходиться під “кришею” Різака І.М.
Оскільки після закінчення третього туру президентських виборів цю завідомо неправдиву інформацію про “Закарпатський Беслан” потрібно було підтвердити за будь-яку ціну, щоб уникнути відповідальності за сказану неправду, така кримінальна справа була створена штучно, з надуманих поводів і підстав.
Кримінальна справа була порушена проти Паульо В.Д., однак її вістря, її лезо були спрямовані проти Різака І.М.
Головною метою незаконного кримінального переслідування Паульо В.Д. було домогтися дачі ним неправдивих показань проти Різака І.М., які були потрібні органу досудового слідства з причини незаконності порушення кримінальної справи проти самого Різака І.М.
З ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 12 серпня 2005р., яка приєднана судом до матеріалів даної кримінальної справи, вбачається, що Паульо В.Д. обвинувачувався по двом епізодам – організації масових заворушень та перешкоджанню здійсненню виборчого права в м. Свалява 13.11.2004р.- епізоду, який інкримінується і Різаку І.М. по даній кримінальній справі, та в організації у складі банди нападу на осіб - учасників мітингу в підтримку кандидата в Президенти України Ющенка В.А., який напередодні другого туру виборів повинен був відбутися 26.11.2004р. на пл. Народній в м. Ужгороді.
10.12.2004р. Паульо В.Д. піддали адміністративному арешту строком на десять днів, а в середні грудня 2004р. кримінальному.
Перебуваючи під вартою Паульо В.Д. категорично заперечував свою вину в пред’явлених йому звинуваченнях і не погоджувався давати неправдиві показання проти Різака І.М. У зв’язку з такою поведінкою Паульо В.Д. в щотижневику “Дзеркало тижня” навіть появилася стаття під назвою “Мовчання Чалого”.
Тоді, для зламу волі і психіки Паульо В.Д., отримання від нього показань, спрямованих проти Різака І.М., органом досудового слідства були застосовані заборонені методи слідства, а саме:
- Паульо В.Д. перемістили в слідчий ізолятор м. Львов, де надавали йому завідомо неправдиву інформацію про те, що його сім’я переслідується політичними силами, до яких належить Різак І.М. і що ці сили організували замах на життя його дітей та жінки шляхом створення на дорозі аварійної ситуації;
- всього по двом епізодам обвинувачення проти Паульо В.Д. незаконно, необґрунтовано, за відсутності будь - яких передбачених законом поводів і підстав, слідчим Львівської прокуратури Мисяк В.М. було порушено кримінальне переслідування по вісімнадцяти статтям Кримінального кодексу України, зокрема за ст. (1)257, (2)ст.14 ч.1 ст.258, (3)ст. 295 ч.2, (4)ст.342 ч.2, (5)ст.343 ч.2, (6)ст.345 ч.4, (7)ст.341, (8)ст.187 ч 4, (9)ст.194 ч.2, (10)ст.357 ч.2, (11)ст.146 ч.1, (12)ст.129 ч.2, (13)ст.263 ч.1,2, (14)ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.п.1,5,8,9,12, (15)ст.348, (16)ст.344 ч.2, (17)ст.346 ч.2 та (18) ст.396 ч.2 КК України.
З перерахованих мною статей вбачається, що з надуманих підстав Паульо В.Д. необґрунтовано обвинувачувався у вчиненні таких злочинів як бандитизм, готування до терористичного акту, розбій, незаконне позбавлення волі або викрадання людини, втручання в діяльність державного діяча, замаху на умисне вбивство, санкції яких передбачали позбавлення волі від семи до п’ятнадцяти років і довічне ув’язнення.
На 12 серпня 2005р. Паульо В.Д. незаконно та необґрунтовано обвинувачувався органом досудового слідства в організації літом-осіню 2004 року мобільного злочинного угрупування – банди, в склад якої входило 100 осіб, в якій він здійснював керівництво в загальному та її членами окремо, для систематичного вчинення протягом тривалого часу попередньо підготовлених та спланованих озброєних нападів на підприємства, установи, організації та на окремих осіб з метою заволодіння чужим майном…та для перешкоджання мешканцям Закарпаття та інших областей здійсненню виборчого права напередодні і під час виборів Президента України.
Зокрема, йому інкримінувалося планування та вчинення двох бандитських нападів групою в кількості близько 100 осіб в листопаді 2004 року:
- 13.11. 2004р., в м. Свалява, напад на 42-ох осіб, які прибули в Закарпатську область для проведення агітації у підтримку кандидата в Президенти України Ющенка В.А. з метою організації масових заворушень, застосування насильства, погромів, знищення майна, захоплення будівлі, насильницького виселення громадян, опору працівникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувались як зброя та заволодіння чужим майном;
- 26.11.2004р., на стадіоні “Авангард” м. Ужгорода, організацію нападу на учасників мітингу, який мав відбутися в цей же день в м. Ужгороді на пл. Народній в підтримку кандидата в Президенти України Ющенка В.А., опір 49-працівникам міліції, які намагалися перешкодити їх злочинним діям та заклик до їх вбивства.
Апеляційний суд Закарпатської області дав критичну оцінку пред’явленим Паульо В.Д. обвинуваченням і справу повернув прокурору для проведення додаткового розслідування. Однак, на час розгляду справи в суді застосовані органом досудового слідства незаконні методи дали бажаний для обвинувачення результат – будучи психологічно зломленим під тягарем незаконних та необґрунтованих обвинувачень у вчиненні тяжких злочинів Паульо В.Д. погодився давати неправдиві показання проти Різака І.М., що констатовано і в ухвалі суду.
Продовжуючи використовувати тактику кнута та пряника, за згоду давати неправдиві показання проти Різака І.М., орган досудового слідства кваліфікував дії Паульо В.Д. лише по двом статтям Кримінального кодексу України – 157 ч.2 та 294 ч.1 КК України за епізодом, пов’язаним з подіями в м. Свалява.
Щодо обвинувачення Паульо В.Д. та інших осіб в організації “Закарпатського Беслану” – організації нападу 26.11.2004р. на учасників мітингу на пл. Народній в м. Ужгороді на підтримку кандидата в Президенти Ющенка В.А., у вчиненні опору працівникам міліції, заклику до їх вбивства, у вчиненні всіх інших раніше інкримінованих Паульо В.Д. тяжких злочинів, органом досудового слідства було прийнято рішення про відсутність підстав, доказів для пред’явлення цих звинувачень.
Суд відмовив Різаку І.М. і його захисникам в задоволенні клопотання дослідити в даному судовому засіданні і кримінальну справу №1-15/2006р., розглянуту Свалявським районним судом Закарпатської області, в якій міститься оригінал постанови про закриття проти Паульо В.Д. кримінальних справ, порушених за ознаками злочинів, які були пред’явлені йому слідчим Мисяк В.М. до направлення кримінальної справи для розгляду Апеляційному суду Закарпатської області. Однак, допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий Данча М.М., який закінчував розслідування кримінальної справи за обвинуваченням Паульо В.Д. і направив її до суду, підтвердив, що ним була винесена постанова про закриття проти Паульо В.Д. всіх порушених проти нього кримінальних справ з підстав, передбачених п.2 ст.6 або п.2 ст.213 КПК України – за відсутністю складу раніше інкримінованих злочинів, або за недоведеністю Паульо В.Д. в причетності до їх вчинення, за виключенням його обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.157 та ч.1 ст.294 КК України.
Цим рішенням слідчого Данча М.М. встановлено і підтверджено, що озвучена і показана на весь світ інформація про “Закарпатський Беслан”, про організацію нападу на учасників мітингу в підтримку кандидата в Президенти України Ющенка В.А. є неправдою, а точніше, повною брехнею, що не було героїчної поведінки працівників міліції, які ризикували власним життям, захищаючи суспільство від бандитів.
Цим же рішенням слідчого Данча М.М. встановлено і підтверджено, що ні в діях Паульо В.Д., ні в діях інших кримінально переслідуваних осіб не було ознак порушення закону, а тому такі ознаки містять дії самих працівників міліції, які були неправомірними.
Цим же рішенням слідчого Данча М.М. встановлено і підтверджено завідомо незаконне порушення проти Паульо В.Д. всіх кримінальних справ за обвинуваченням його у вчиненні дев’ятнадцяти злочинів з тим, щоб добитися від Паульо В.Д. дачі неправдивих показань проти Різака І.М. і в послідуючому, в якості “нагороди”, обвинувачення по ним більше не пред’являти.
Ваша честь!
На жаль неправдива, принижуюча честь і гідність, дискредитуюча Різака І.М. інформація про організацію під його прикриттям “Закарпатського Беслану” була об’явлена на весь світ, а правда, яка встановлена в процесі розслідування кримінальної справи про те, що така подія взагалі не мала місце, замовчується.
Надалі, співпрацюючи з органом досудового слідства а напрямку оговору Різака І.М., в обмін на “пряник” – призначення йому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, Паульо В.Д. і в Свалявському районному суді при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням його, Гуранича В.В., Поповича В.І. та Машіко І.І. у вчиненні злочинів, передбачених ст.157 ч.2 та ст.294 ч.1 КК, стверджував, що розпорядження організувати масові заворушення і перешкоджати громадянам у здійсненні виборчого права отримав безпосередньо від Різака І.М. (більш детальний аналіз цього вироку буде наданий мною в нижче).
Ваша честь!
Виходячи з викладених аргументів та доводів, я вважаю, що показання Паульо В.Д., дані ним під час досудового слідства та в суді, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не є правдивими, щирими, здобуті з застосуванням щодо нього органом досудового слідства недозволених методів, спрямовані на пом’якшення його кримінальної відповідальності за вчиненні ним злочини шляхом оговору, дачі неправдивих показань проти Різака І.М.
Вірити показанням свідка Паульо В.Д., визнавати їх правдивими та щирими, це все рівно, що визнавати правдивими та щирими показання людини, які вона дала під час знаходження зашморгу на її шиї, під час знаходження її голови під гільйотиною або під сокирою ката.
З аналогічних причин неправдиві показання проти Різака І.М. на досудовому слідстві і в суді давали свідки Продан В.В., Зозуля В.І., Попович В.І., Пацкан В.В. та Іщенко О.В.
Ваша честь!
Кримінальна справа за фактом самогубства колишнього ректора УжНУ Сливки В.Ю. була реанімована за прямою ініціативою прокуратури Закарпатської області. Обставини смерті Сливки В.Ю. ретельно перевірялись прокуратурою м. Ужгорода двічі, і кожного разу 02.06. та 10.08. 2004р. виносились постанови про відмовлення в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Дружина померлого – Сливка Наталія Василівна, або близькі Сливки Володимира Юлійовича з зазначеними висновки прокуратури м. Ужгорода погодились, не оспорювали їх, за власною ініціативою з заявами, в яких би в черговий раз просили перевірити обставини смерті Сливки В.Ю, до правоохоронних органів не звертались. Сливка Наталія Василівна була визнана потерпілою лише наприкінці досудового слідства – 01.09.2005р. за власною ініціативою слідчого і всього єдиний раз допитана в якості потерпілої 22 серпня 2005р. З’явитися в судове засідання для дачі пояснень та захисту своїх прав Сливка Н.В. також відмовилась, претензій матеріального або морального характеру до Різака І.М. не пред’явила.
Викладені факти свідчать що люди, для яких смерть Сливки В.Ю. була найбільш тяжкою втратою погодились з об’єктивністю результатів перевірки причин смерті останнього.
За відсутністю будь-яких додаткових даних, які б давали підстави сумніватися в законності та обґрунтованості постанови прокуратури м. Ужгорода від 10.08.2004р., використовуючи одні і ті же обставини справи, однак даючи їм іншу інтерпретацію та оцінку, прокуратура Закарпатської області, так би мовити “інкогніто”, в “тиші кабінетів” 22.12.2004р. скасовує постанову від 10.08.2004р. і порушує справу по факту за ст. 120 ч.1 КК України 05.01.2005р.
05.01.2005р. справа потрапляє у провадження слідчого прокуратури Закарпатської області Данча М.М., який 11.02.2005р. порушив кримінальну справу за ч.2 ст.120 КК України вже стосовно Різака І.М., не поставивши останнього до відома.
Аналіз матеріалів кримінальної справи переконливо свідчить, що на 11.02.2005р. - час порушення кримінальної справи стосовно Різака І.М., були відсутні достовірні дані про те, що він особисто давав вказівки про проведення перевірок в УжНУ контролюючими та правоохоронними органами, публікувати у засобах масової інформації статті, які принижують людську гідність Сливки В.Ю., вказували би на залежність Сливки В.Ю. від Різака І.М. Ні один з свідків ні прямо, ні побічно не вказав, що саме Різак І.М. давав вказівки на проведення перевірок та публікацію статей в ЗМІ про корупцію в УжНУ і участь в цьому Сливки В.Ю.
Зазначені факти доводять, що як скасування прокуратурою Закарпатської області постанови прокуратури м. Ужгород від 10.08.2004р., так і послідуюче порушення кримінальної справи за фактом самогубства Сливки В.Ю. 11.02.2005р. стосовно Різака І.М. були незаконними, необґрунтованими і мали заздалегідь спланований і цілеспрямований обвинувальний характер.
Організатори кримінального переслідування Різака І.М., розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи та усвідомлюючи відсутність поводів і підстав для порушення стосовно Різака І.М. кримінальної справи за ознаками ч.2 ст.120 КК України, вирішили відсутність доказів компенсувати висновками експертизи, які явно виходили за межі компетенції експертів.
28.03.2005р. слідчий Данча М.М. призначив по справі посмертну психолого-психіатричну експертизу стосовно Сливки В.Ю., проведення якої доручив експертам Львівської обласної психіатричної лікарні. З метою позбавлення Різака І.М. можливості захиститись від незаконно початого проти нього кримінального переслідування, його не повідомили про порушену щодо нього кримінальну справу, а з метою позбавити можливості реалізувати свої права на захист при призначені посмертної психолого-психіатричної експертизи Сливки В.Ю. до отримання її результатів, його не допитували ні в якості потерпілого, ні в якості обвинуваченого, і штучно тримали його в цьому невизначеному процесуальному положенні.
Слідчий Данча М.М., завчасно підібравши тенденційним матеріал, поставив експертам питання, яке вочевидь виходило за межі їх компетенції, а саме: “Яким чином ситуація, створена навколо Сливки В.Ю., його індивідуально-психологічні особливості, могли вплинути на емоційний стан Сливки В.Ю. в момент спричинення собі т/у та чи перебували вони в прямому причинному зв’язку з діями Різака І.М.?” Отримавши від експертів хоча і вкрай плутану та гіпотетичну, але бажану відповідь (детальний аналіз цієї так званої експертизи буде наданий мною нижче), прокуратура Закарпатської області виявила, що в неї повністю розв’язані руки для порушення стосовно Різака І.М. кримінальної справи за ч.3 ст.365 КК України, що і було зроблено 13.05.2005р., затримання Різака І.М. і позбавлення його волі на час проведення досудового слідства.
Обвинувачуючи Різака І.М. у доведенні до самогубства колишнього ректора Ужгородського Національного Університету Сливки В.Ю. орган досудового слідства, - і з цим погодились прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, а також прокурори, які підтримують обвинувачення у суді, - кваліфікував дії Різака І. М. одночасно за двома статтями КК України, за ст.365 ч.3 КК України, як, цитую з обвинувального висновку: “ перевищення влади та службових повноважень, тобто, умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень, супроводжувались болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, що спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам ” та за ст.120 ч.2 КК України, як, цитую: “… доведення до самогубства, тобто доведення особи до самогубства, що є наслідком систематичного приниження її людської гідності, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого.”
Отже, одні і ті ж дії Різака І.М., які слідчим описані і викладені в якості об’єктивної сторони злочину, передбаченого всіма кваліфікуючими ознаками ч.1 і ч.2 ст.120 КК України, вдруге інкримінуються йому за ч.3 ст.365 КК України.
Незалежно від наявності або відсутності в діях Різака цих інкримінованих складів злочину, - одночасне застосування статей 120 і 365 КК України – є неможливим.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №15 “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень”: “Якщо перевищення влади або службових повноважень призвело до самогубства потерпілого ... дії службової особи підлягають кваліфікації за ч.3 ст.365 КК України і додаткової кваліфікації за ст.120 цього Кодексу не потребують”.
Отже, кваліфікація і виклад фактичних обставин в об’ємі ч.2 ст.120 КК України є невірною і зайвою.
Згідно постанови про притягнення Різака І.М. в якості обвинуваченого та обвинувального висновку, об’єктивна сторона інкримінованих Різаку І.М. по цьому епізоду обвинувачення злочинів полягала у вчиненні ним наступних дій:
- організації різного роду перевірок силами правоохоронних та контролюючих органів, служби безпеки України, шляхом використання свого службового становища – голови Закарпатської обласної державної адміністрації і явного виходу за межі наданих йому прав і повноважень;
- організації цькування Сливки В.Ю. через засоби масової інформації шляхом дачі у квітні 2004 р. усної вказівки шеф-редактору закарпатської щотижневої правозахисної газети “Правозахист” Темнову М.Ю. висвітлювати у вказаному друкованому засобі масової інформації роботу ректора Сливки В.Ю. як непрофесійну діяльність останнього, негативну роботу вищого учбового закладу загалом;
- виконанням Темновим М.Ю. цих незаконних вказівок Різака І.М. і публікацією в газеті “Правозахист” статей, в яких негативно була відображена робота УжНУ та його керівника Сливки В.Ю., зокрема, в № 13 від 03.03.2004 року, № 14 від 06.04.2004 року, № 15 від 20.04.2004 року, № 16 від 27.04.2004 року, № 17 від 11.05.2004 року, № 18 від 17.05.2004 року, № 19 від 25.05.2004 року статей під назвами: “SOS студентів РГФ або врятуйте від декана – пройдисвіта”, “УжНУ очима студента, або як розправилися з Шевченківським стипендіатом”, “Критичні дні і райська насолода УжНУ”, “Не все – правда”, “Золотий фонд педагогічних кадрів УжНУ Закарпаттю більше не потрібний?”, “УжНУ іншими очима, або відповідь Шевченківському стипендіату”, “Бути чи не бути студентом ФРГФ?”, “Крута новина – корупційну тему в УжНУ закрито? Студенти кажуть: Ні!”, “Чого бояться віртуальні автори з кафедри журналістики УжНУ?”;
- вчиненні болісних і таких, що ображали особисту гідність Сливки В.Ю. дій.
Ваша честь!
Ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні доказів, які б підтверджували вчинення Різаком І.М. таких дій не здобуто.
Перед тим як перейти до аналізу доказів по даному епізоду обвинувачення хочу звернути вашу увагу на те, що як постанова про притягнення Різака І.М в якості обвинуваченого від 25 серпня 2005р., так і обвинувальний висновок не відповідають вимогам ст.ст.131,132 та 223 КПК України, оскільки є неконкретними за змістом і не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 131 та 132 КПК України, притягнення особи в якості обвинуваченої може мати місце лише у випадку, коли є достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою з винесенням слідчим мотивованої постанови, в якій повинно бути зазначено злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину.
Відповідно до вимог п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р.№8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”, постанови про притягнення як обвинуваченого повинні бути конкретні за змістом. Такі ж вимоги законодавець ставить і до обвинувального висновку.
Зазначені вимоги закону при пред’явленні обвинувачення Різаку І.М. та складанні обвинувального висновку органом досудового слідства не виконані.
Так, текст постанови, в якому описана об’єктивна сторона дій Різака І.М., лише дає підстави вважати, що органом досудового слідства він обвинувачується у доведенні до самогубства Сливки В.Ю. шляхом систематичного приниження гідності останнього, однак дії Різака І.М. одночасно кваліфіковані за всіма кваліфікуючими ознаками ч.1 і ч.2 ст.120 КК України, без конкретизації і розкриття змісту цих кваліфікуючих ознак.
Злочин, передбачений ст.120 КК України, характеризується такими ознаками: 1) діями, що полягають у жорстокому поводженні з особою, шантажі, примусі до протиправних дій або систематичному приниженні її людської гідності; 2) наслідками у вигляді самогубства потерпілого або замаху на самогубство; 3) причинним зв’язком між вказаними діями та наслідками.
Кваліфікуючи дії Різака І.М. за всіма кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.1 і ч.2 ст.120 КК України, слідчий в постанові не конкретизував, які з них підпадають під ці кваліфікуючі ознаки.
Зокрема, як в постанові про притягнення Різака І.М. в якості обвинуваченого за ч.1 і ч.2 ст.120 КК України, так і в обвинувальному висновку слідчий конкретно не вказав:
- які саме дії вчинив Різак І.М., спрямовані на “організацію” перевірок силами правоохоронних органів та служби безпеки;
- за якими усним, письмовими або проявленими в будь-якій іншій формі вказівками Різака І.М. ці перевірки були проведені;
- коли і кому такі вказівки давав Різак І.М.;
- які “сили” правоохоронних органів і служби безпеки ці перевірки проводили, які службові особи безпосередньо їх здійснювали, які конкретні результати цих перевірок, які їх наслідки і чи містять вони негативні дані про діяльність Сливки В.Ю. на посаді ректора УжНУ ;
- в який спосіб Різаком І.М. вчинено “цькування” через пресу Сливки В.Ю.;
- в чому полягають і проявилися дії Різака І.М. “...спрямовані на систематичне принижування...людської гідності та авторитету керівника вищого учбового закладу...”
Всі, наголошую, всі матеріали перевірок, які були проведені в УжНУ за період, коли Різак І.М. перебував на посаді голови Закарпатської ОДА, містяться в матеріалах кримінальної справи.
Слідчі, які проводили розслідування, обвинувачуючи Різака І.М. в тому, що з метою усунення Сливки В.Ю. з посади ректора УжНУ він, шляхом використання свого службового становища, умисно їх організував, зобов’язані були послатись на дані цих перевірок і чітко, ясно та однозначно вказати в постанові про притягнення Різака І.М. в якості обвинуваченого та в обвинувальному висновку коли, кому, в якій формі і яким чином він дав вказівки їх організувати, ким вони проводились, у який спосіб і які дали результати.
Але цього не зроблено. Грубо порушуючи покладені на нього ст.ст. 22 та 223 КПК України обов’язки, слідчий Данча М.М. “вупор” не хотів бачити обставини, які виправдовують Різака І.М. і тому, в обвинувальному висновку на фактичні дані актів перевірок не посилається, умовчує про них, умовчує, на моє переконання, умисно і цілеспрямовано, оскільки ці дані свідчать про абсолютну непричетність Різака І.М. до їх проведення.
З кримінальної справи видно, що рішення про проведення перевірок у вищих учбових закладах Закарпатської області у другому півріччі 2003р., в тому числі і в УжНУ, було прийнято не Різаком І.М. і не за його вказівками, а керівниками правоохоронних та контролюючих органів Закарпатської області на міжвідомчій нараді 6-го серпня 2003р., про що була винесена відповідна постанова.
В зазначеній постанові, яка підписана заступником прокурора Закарпатської області І.Штефанюком, начальником УМВС України в Закарпатській області П.Пилипчаком, в.о. начальника УСБ в Закарпатській області В.Лизанцем, головою ДПА в Закарпатській області А. Скіб’яком та начальником КРУ в Закарпатській області В.Дикуном зазначено, що обговоривши інформацію заступника прокурора області Химинця В.В. про стан боротьби з хабарництвом та іншими корупційними діяннями в навчальних закладах за 7 місяців 2003р., вони дійшли висновку, що, цитую: “…робота на вказаному напрямі, відповідно до доручення Президента України від 16 лютого 2003 року№1-1/874, визнана незадовільною і потребує посилення та координації спільних зусиль всіх правоохоронних та контролюючих органів.
Не відбулося відчутних зрушень у боротьбі з корупційними діяннями та правопорушеннями, пов’язаними з корупцією в системі освіти…Правоохоронними та контролюючими органами не виявлялись порушення при використанні бюджетних коштів та благодійних внесків навчальними закладами області…Не приділено належної уваги перевірці нарахування коштів за платне навчання у вищих учбових закладах, їх цільового використання та правильності нарахування і сплати податків до бюджету, а також щодо встановлення осіб із числа професорсько-викладацького складу, які здійснюють репетиторську діяльність без реєстрації в установленому порядку. Вимагає покращення діяльність правоохоронних органів області щодо протидії хабарництву та іншим корупційним діянням у навчальних закладах під час здачі студентами вступних іспитів, а також студентами поточних та випускних екзаменів, захисту курсових і дипломних робіт.”
На цій же нараді було постановлено:
- в серпні-жовтні 2003р. “УМВС, УСБ, УПМ ДПА КРУ в Закарпатській області провести перевірки дотримання законності використання навчальними закладами області бюджетних коштів та благодійних внесків, в тому числі цільових коштів, що спрямовані на оплату навчання для представників пільгових категорій населення”;
- на протязі 2-го півріччя 2003р. “Прокуратурі області, УМВС, УСБ України в області із залученням контролюючих органів перевірити в учбових закладах 1-4 ступенів додержання…Законів України “Про освіту” та “ Про вищу освіту” щодо навчання студентів за рахунок державного замовлення та на контрактній основі, правомірності видачі документів про середню-спеціальну та вищу освіту, звернувши особливу увагу на попередження фактів хабарництва та корупції у завуальованій формі шляхом отримання коштів як спонсорської допомоги, сприяння в складанні вступних та поточних іспитів під прикриттям діяльності “Репетиторства” або наданням інших послуг”;
- в серпні-листопаді 2003р. “ УПМ ДПА, УМВС, КРУ в Закарпатській області провести перевірки надходження коштів за платне навчання у вищих учбових закладах, їх цільового використання та правильності нарахування сплати податків до бюджету”;
- у вересні-листопаді 2003р. “ Прокуратурі області, УМВС, УСБ України в Закарпатській області із залученням контролюючих органів, провести анонімне опитування у вищих учбових закладах з метою виявлення порушень закону. Створити при УМВС України в Закарпатській області телефони довіри із зазначеного питання. Про проведену роботу систематично інформувати громадськість через засоби масової інформації”.
З копій актів проведених в УжНУ перевірок та листів під назвою “Зведена інформація про перевірки, проведені контролюючими та правоохоронними органами Ужгородського національного університету протягом останніх трьох років”, які були надіслані в.о. ректора УжНУ Русином В.І. прокурору м. Ужгород Тацюну Ю. ( лист від 10 червня 2004р., за вих. № 5/924) вбачається, що у зазначений період в УжНУ було проведено 7 (сім) перевірок, а саме:
1. 30.10.2002р., за період з 01.04.2000р. по 01.10.2002р. контрольно-ревізійним управлінням в Закарпатській області;
2. 22.03.2002р., за період з 01.09.2002р. по 01.03.2003р. контрольно-ревізійним управлінням в Закарпатській області;
3. 18.11.2003р. ( акт складений 23.11.2003р.) Державною інспекцією з контролю за цінами в Закарпатській області;
4. 05.07.2002р., за період з 2-го кварталу 2000р. по 1-й квартал 2002р. Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді;
5. 05.03.2003р. за період 2002р., сплата та використання коштів фонду соціального страхування, контрольно-ревізійним управлінням в Закарпатській області;
6. 16.01.2004р., за період з 01.11.2002р. по 01.01.2004р.
контрольно-ревізійним управлінням в Закарпатській області;
7. 30.03.2004р., не закінчена на день надання інформації, Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді.
В актах цих перевірок прямо вказані як підстави їх проведення, так і особи, які їх проводили.
Їх аналіз однозначно свідчить про їх плановий характер та доказує будь - яку непричетність Різака І.М. до їх проведення.
Так, перша перевірка від 30.10.2002р., за період з 01.04.2000р. по 01.10.2002р., була проведена контрольно-ревізійним управлінням в Закарпатській області на підставі завдання: “Голови КРУ України та плану роботи контрольно-ревізійного управління Закарпатської області на 2-ге півріччя 2002р.”, що констатовано в “Акті ревізії використання та збереження бюджетних коштів та майна, достовірності бухгалтерського обліку та звітності в УжНУ в період з 01.04.2000р. по 01.10.2002р.” та в листі першого заступника начальника КРУ в Закарпатській області Дикуна В.Ю. “ Про усунення порушень та недоліків виявлених ревізією” від 12.11.2002р., за вих. № 07-03-1967, ( т.2 а.с. 68-69, 75-109).
Друга перевірка від 22.03.2002р., за період з 01.09.2002р. по 01.03.2003р., була проведена контрольно-ревізійним управлінням в Закарпатській області на виконання плану основних робіт КРУ в Закарпатській області та на підставі посвідчення №122 від 18.03.2002р., про що вказано в довідці” ( т.2 а.с. 101-121).
Третя перевірка від 18.11.03р. (акт складений 21.11.2003р.), була проведена начальником відділу Державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області Гуляничем В.В., на підставі направлення №687, виданого Державною інспекцією з контролю за цінами в Закарпатській області 18.11.2003р. з питань дотримання порядку формування та застосування тарифів (плати) за послуги, які надаються Ужгородським національним університетом відповідно до вимог ст.61 Закону “Про освіту” та постанов Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. №38 “ Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами” та від 12.11.1997р. №1260 “Про документи про освіту та вчені звання” (із змінами), що підтверджується даними складеного акту ( т.2 а.с.122-129).
Четверта перевірка від 05.07.2002р., періоду з 2-го кварталу 2000р. по 1-й квартал 2002р., була проведена з 18.06.2002р. по 27.06.2002р Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді на підставі ст.20 Закону України “ Про систему оподаткування”, ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, на виконання Національного плану-графіку проведення документальних перевірок на 2002 рік, на підставі Наказу №260 від 18.06.2002, про що вказано в акті №23-1/251 від 05.07.2001р. “ Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства Ужгородського Національного Університету за період 2-й квартал 2000 року - 1-й квартал 2002р.” (т. 2 а.с. 130-146).
П’ята перевірка від 05.03.2003р. - сплати та використання коштів фонду соціального страхування, була проведена контрольно-ревізійним управлінням в Закарпатській області на виконання плану основних питань роботи контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області на 1 півріччя 2003 року, про що також вказано в “Акті наслідків перевірки правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування та використання коштів Фонду в Ужгородському національному університеті” від 26.02.-5.03.2003р. ( т. 2 а.с.156-162).
Шоста перевірка від 16.01.2004р., за період з 01.11.2002р. по 01.01.2004р., була проведена на виконання доручення Голови КРУ України та Управління Служби безпеки в Закарпатській області, про що вказано в “Акті перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності в Ужгородському національному університеті” від 23.11.2003р.- 16.01.2004р.”(з переривом з 04.12.2003р. по08.01.2003р. в зв’язку з виробничою необхідністю) та зазначено в листі начальника контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області Державної контрольно-ревізійної служби в Україні СТОЙКА І.Ф. від 03.06.2004р. за вих.№07-03/1375, надісланому на вимогу слідчого від 28.05.2004р. за вих. № 1070 вх.04 – дослівно: “КРУ в Закарпатській області в січні 2004р. провело в УжНУ перевірку з питань боротьби з хабарництвом та іншими корупційними діяннями за період з 2000-2003р.р., НА ВИКОНАННЯ доручення Голови КРУ України від 14.11.2003р. № 03-18/333, щодо перевірки законності витрачання коштів Державного бюджету, спрямованих на кредитування здобуття вищої освіти відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2000р. №844 “Про затвердження порядку надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності”, наказу Міністерства освіти і науки від 13.06.2000р. “№200 “ Про надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах” та на виконання доручення Служби безпеки України в Закарпатській області від 25.10. 03р. № к/8259, № к/8200, від 30.10.2003р. 4769, а також на виконання п.п.3.4.7. постанови міжвідомчої наради керівників правоохоронних та контролюючих органів Закарпатської області від 06. 08. 2003р. з питань боротьби з хабарництвом та іншими корупційними діяннями.” (т. 2 а.с. 2-3, 163-167)
Сьома перевірка, яка була почата 30.03.2004р., також проведена виключно на законних підставах, що підтверджується “Висновком службової перевірки обґрунтованості та законності проведення позапланової перевірки УжНУ працівниками ДПІ в м. Ужгороді” від 18.04.2005р. яка, на вимогу органу досудового слідства, була проведена заступником начальника ВБК УПМ в Закарпатській області Попадичем І.О., заступником начальника управління ВБК УПМ з ОВ в Закарпатській області Цап М.М. та затверджена головою ДПА у Закарпатській області І.І. Крілем. За висновками зазначеної службової перевірки: “Проведення позапланової перевірки Ужгородського національного університету працівниками ДПІ в м. Ужгороді здійснювалось у відповідності до положень п.3 “в” Указу Президента України від 23.07.1998р. №817/98 “ Про заходи з дерегулювання підприємницької діяльності.”
Такий же висновок міститься в листі начальника ДПІ в м .Ужгороді Бадида М.П. від 13.04.2005р., за вих. № 7237/8/10 “Про надання інформації”, надісланому ДПА у Закарпатській області.
В цих документах вказано, що підставою для проведення позапланової перевірки був висновок від 23.03.2004р. начальника відділу прямих податків УОЮО ДПІ в м. Ужгороді Сопко Г.М., у котрого після проведення аналізу податкової звітності УжНУ виник сумнів щодо правильності застосування пільг та правильності використання доходів (спецкоштів) неприбуткової організації УжНУ, оскільки перевірка дотримання вимог податкового законодавства з цього питання не проводилась більше одного року.
Окрім зазначених актів перевірок, в матеріалах кримінальної справи також міститься “Акт перевірки правильності оприбуткування та видачі путівок на санаторно-курортне лікування в Ужгородському національному університеті”, проведеної спеціалістами Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому відсутні посилання на підстави проведеної перевірки, однак зазначено, що перевірка була проведена з відома Сливки В.Ю. і порушень не виявлено та “Акт про результати зустрічної перевірки з питань використання коштів Державного бюджету, виділених на заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення в УжНУ за період 2002-2003 та поточний 2004р.р.” від 21.08.2004р., яка була проведена контрольно-ревізійним відділом в м. Ужгороді ДКРС в Україні на виконання плану основних питань роботи контрольно-ревізійного відділу в м. Ужгороді вже після смерті Сливки В.Ю.
Допитана з приводу проведення цих перевірок головний бухгалтер УжНУ Боднар М.Ю. на досудовому слідстві і в суді пояснила, що, цитую: “За останні три роки в УжНУ проводились планові перевірки відповідними контролюючим органами, а саме: контрольно-ревізійним управлінням, Пенсійним фондом України, податковою інспекцією, відділом соціального страхування. Ці перевірки проходили раз в два роки відповідним контролюючим органом. За наслідками планових перевірок виявлялись несуттєві порушення, кримінальні справи не порушувались. Перевірки проводились у звичайному режимі і не було ніякої упередженості зі сторони працівників контролюючих органів. За наслідками проведених перевірок кримінальні справи не порушувались, а виявлені порушення усувались в установленому законом порядку.
Правоохоронні органи до 2004 р. УжНУ не перевіряли. Лише в поточному році робили перевірку співробітники СБУ з питання достовірності підписів в платіжних відомостях та видачі заробітної плати іншими особами за довіреністю. Порушень не було виявлено.
В поточному році була перевірка контрольно-ревізійним управлінням в Закарпатській області, яка почалась 25.02.2003р., а закінчена 16.01.04р. за дорученням СБУ з питань законності витрачання бюджетних коштів на кредитування здобуття вищої освіти, та наукових проектів, та дотримання фінансової дисципліни.
30.03.2004р. Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді розпочато позапланову документальну перевірку УжНУ, яка на даний період незавершена, оскільки нам не надано акту перевірки.”
Аналогічні показання дала в ході досудового слідства Боднар М.І. і при допиті її 14.01. 2005р. в якості свідка і підтвердила, що: “…я не можу сказати, щоб за останні два роки кількість проведених в УжНУ перевірок збільшилась або зменшилась, всі вони проводились планово з року в рік”. Зазначені показання Боднар М.І. повністю підтвердила і в судовому засіданні.
З листа першого заступника начальника УМВС України в Закарпатській області Шаранича С.О. від 03.06.2004р. за вих. №29/1768, надісланого прокурору м. Ужгород, вбачається, що на протязі 2004р. була проведена лише одна перевірка матеріалів: “ які надійшли з обласної прокуратури за №04 від 19.04.2004р. по заяві громадянина Головея В.М., мешканця м. Ужгород, вул.8-го Березня 24/16, працюючого викладачем кафедри філософії УжНУ, щодо зловживання службовим становищем, хабарництвом з боку посадових осіб УжНУ”.
Перевірку було проведено співробітниками відділу по боротьбі з корупцією, всі матеріали направлені до обласної прокуратури 30.04.2004р., за вихідним номером №29/1380 від 30.04.2004р.”
Допитаний під час досудового слідства доцент кафедри філософії УжНУ Головей Василь Михайлович підтвердив, що він за власною ініціативою звернувся з заявами до начальника управління СБУ в Закарпатській області та начальника Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, в яких піддав різкій критиці діяльність ректора УжНУ Сливку В.Ю. та викладачів університету Блецкана М.І., Пітюлича М.І., Лендела В.Г., стверджуючи, що в університеті процвітають такі явища, як хабарництво і “блат”. Зокрема, допитаний в якості свідка 20.01.2005р. Головей В.М. показав, що: “весною 2004р. я звернувся з письмовою заявою до УСБУ про ненормальні умови, які були створені в УжНУ, зловживання, несправедливість і неповагу. Заяву я написав з власної ініціативи.”
В кримінальній справі, крім матеріалів вищезазначених перевірок, містяться і відмовні матеріали за результатами перевірки, проведеної співробітниками управління СБУ в Закарпатській області та Ужгородського МВ УМВС України щодо факту отримання заробітної плати за секретаря деканату філологічного факультету Бідзілі М.І., методистом цього ж факультету Блищак О.П.
З цих матеріалів вбачається, що ця перевірка була ініційована помічником начальника 1-го напрямку ВЗНД та КЗБТ управління СБУ в Закарпатській області Симочко В., про що свідчить його рапорт від 08.04.2004р., №5/2417 на ім’я начальника відділу ЗНД та КЗБТ УСБУ в Закарпатській області Лях О.В. і до її організації та проведення Різак І.М. також не причетний.
Матеріали кримінальної справи також не містять показань осіб, які проводили перевірки в УжНУ, та осіб, діяльність яких перевірялась, про причетність до організації та проведення цих перевірок Різака І.М., або про його намагання будь-яким чином та в будь-який спосіб вплинути на їх результати.
На досудовому слідстві і в суді в якості свідків були допитані начальник ДПІ у м. Ужгороді Бадида М.П., її перший заступник Чухрай О.І., її заступник Зюріна Л.В., начальник відділу оподаткування фізичних осіб Собко Г.М., працівники цієї установи Марченко П.П., Стефанович Т.М. та Войнович Н.М., які детально пояснили, що позапланова перевірка в УжНУ у 2004-2005 р.р. проводилась відповідно до вимог чинного законодавства, обґрунтовано, за власною ініціативою працівників ДПІ в м. Ужгород, і була викликана необхідністю перевірки правильності використання та витрат в УжНУ великих пільгових грошових оборотів. Всі зазначені свідки як на досудовому слідстві, так і в суді категорично заперечували будь-яку причетність до цієї позапланової перевірки як Різака І.М., так і посадових осіб Закарпатської ОДА.
Таким чином, сукупність вищезазначених проаналізованих доказів прямо і однозначно свідчить, що всі перевірки, які були проведені в УжНУ на протязі 2001-2004р.р. були плановими, проводились відповідно до вимог чинного законодавства і до проведення жодної із них Різак І.М. не причетний ні прямо, ні побічно.
Ці ж докази також прямо і однозначно свідчать про незаконність, необґрунтованість, голослівність та надуманість обвинувачення органом досудового слідства Різака І.М. в організації різного роду перевірок в УжНУ силами правоохоронних та контролюючих органів, служби безпеки України.
Кваліфікуючи дії Різака І.М. за ч.2 ст.120 КК України за ознакою “ те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого”, орган досудового слідства в постанові не вказав, що Сливка В.Ю. знаходився в будь-якій залежності від Різака І.М. і не навів жодних даних на підтвердження цього факту. Не було здобуто таких доказів і в судовому засіданні. Більше того, в судовому засіданні встановлено і доведено, що ректора УжНУ обирає вчена рада, що Сливка В.Ю. вже був обраний на сім років, що університет фінансується Міністерством освіти України, і навіть за наявності такого бажання Різак І.М. не мав повноважень, використовуючи які зміг би добитися звільнення ректора з займаної ним посади.
Тепер щодо організації “цькування” в пресі:
Крім того, що встановлені в такий спосіб “злочинні дії” не ідентифікуються з жодним складом злочину КК України, вони є свідомо неправдивими і повністю спростовуються зібраними по справі доказами, в тому числі, і показаннями допитаного в якості свідка Темнова М.Ю.
Обвинувачення Різака І.М. в тому, що у квітні 2004р. він викликав Темнова М.Ю. у свій службовий кабінет і провів з ним бесіду, під час якої дав Темнову М.Ю. усну вказівку негативно висвітлювати у керованому ним друкованому засобі масової інформації, газеті “Правозахист” роботу ректора Сливки В.Ю. – не відповідає матеріалам справи і повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Таких показань Темнов М.Ю. не давав ні на одному з допитів на досудовому слідстві.
В суді Темнов М.Ю. також твердо і категорично заперечував отримання від Різака І.М. в будь-якій формі та в будь-який спосіб вказівок цькувати Сливку В.Ю. в засобах масової інформації і зокрема, в керованій ним газеті “Правозахист”. Відповідаючи на задані мною йому питання, Темнов М.Ю. відповів суду: “Різак мене не викликав і ніяких вказівок не давав, тим більше в квітні. Вказівок висвітлити Сливку негативним способом не давав. Цих подій не було. Публікації які є – були не за вказівкою Різака…статті опубліковані не за вказівкою Різака, до їх друкування він не має жодного відношення. Коцур не казав, що його прохання виходить від Різака..”
Відповідно до роз’яснень, даних в абзаці 2 п.28 постанови ПВСУ від 27 березня 1992р. №4 ( зі змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993р. №3 та від 3 грудня 1997р. №12) “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи”, систематичним приниженням людської гідності є тривале принизливе ставлення до потерпілого (постійні образи, глумління над ним тощо).
В постанові про притягнення Різака І.М. як обвинуваченого не наведено жодних фактів тривалого принизливого ставлення Різака І.М. до Сливки В.Ю., фактів нанесення Різаком І.М. Сливці В.Ю. в будь якій формі образ, глумління над ним або вчинення інших неправомірних дій.
Аналіз текстів вищезазначених публікацій а газеті “Правозахист” переконливо свідчить, ЩО ВОНИ НЕ МІСТЯТЬ жодних образ, глумління або принизливого ставлення до Сливки В.І. з боку авторів.
Зокрема:
- в статті під назвою “SOS студентів РГФ або врятуйте від декана – пройдисвіта ”, опублікованій редколегією інформаційних видань газети в №13 від 30.03.2004 року ( передрук з інтернет-сайту “Закарпатський кримінальний калейдоскоп”, видання якого знаходиться в Росії ) описуються порушення, які, на думку автора, мають місце на факультеті романо-германської філології УжНУ, критикуєт
