У номері "Новин Виноградівщини" за 18 травня в матеріалі «Файне місто Виноградів» під прицілом «Критичного об’єктиву» був палацовий комплекс. Нагадаємо нашим читачам: на знімках не тільки красувався загальний вигляд місцевої архітектурної перлини – палацу Перені, але й був зображений жахливий вигляд будівель, що є колишніми конюшнями барона, а також не відреставрована задня стіна палацової споруди. Об’єктив, начебто, відтворив реальність об’єктивно. Однак самий текст матеріалу зачепив «за живе» начальника управління освіти, молоді та спорту РДА Василя БЕЛЕНЯ. Отож, вміщуємо наразі його коментар:
– Що стосується так званого східного флігелю, тобто, колишніх конюшень, то це – справа і компетенція міської ради, яка колись передала їх у приватне володіння, наскільки мені відомо, без права зміни профілю. Чому ця пам’ятка архітектури знаходиться в такому стані? – питання не до нас.
Те, що стосується палацу і західного флігелю, в якому розміщено центр позашкільної роботи з дітьми, то нинішній вигляд цих будівель – це заслуга (хай на мене ніхто не ображається, але мушу сказати об’єктивно) – колишнього голови районної ради і райдержадміністрації Михайла Петровича Довжанина. Тому що, коли постало питання перенесення музичної школи в приміщення колишнього інтернату, то управління відділу освіти практично залишилося без приміщення. Із старої фари греко-католицької громади нас виселили і відповідно на правах оренди нам було передано ці будівлі.
В якому стані тоді вони знаходились? Мабуть, тогочасні знімки зберігаються ще й досі. Небо тоді виднілося навіть із першого поверху. Наші спеціалісти працювали в фуфайках, холод був такий, що писати було неможливо – опалення як такого ми не мали взагалі. В принципі, ту напівруїну ми тоді прийняли і на нашу пропозицію Михайло Петрович погодився надати її нам у довгострокове використання з правом вкладення капітальних коштів. Саме він ставив на сесії районної ради питання про виділення коштів на ремонт цієї будівлі. Спочатку відремонтувався дах.
Потім поступово приводились до ладу приміщення зсередини, провели опалення, встановили конвектори. Згодом було відремонтовано східний флігель, де розміщено ЦПР. Але справа в тому, що цілком можливо і, ймовірно, правильно постає питання про передачу цієї будівлі (від якої свого часу всі відмовилися) на баланс міста для розміщення музею. Відповідно постало й інше питання: чи варто продовжувати проводити ремонти далі? В принципі, ми ризикнули раз і, на жаль, не мали підтримки. Кошти, витрачені на ремонт передньої стіни палацу, нам вивели як незаконні видатки. Її було побілено, впорядковано, але сесією районної ради грошей на ці потреби більше не виділялося.
Тому, власне, картинка задньої стіни палацу залишилась такою. Якби ми знали стабільну ситуацію, що управління освіти розміщуватиметься тут і надалі, то про стан цієї стіни давно можна було б забути. Просто чи є сенс викидати освітянські гроші на інші потреби? Думаю, якщо нас будуть переселяти, то задню стіну палацу ніколи не буде відремонтовано. Минулого року розроблявся кошторис косметичного ремонту цієї будівлі. Ми планували це зробити, в тому числі привести до ладу й задню стіну палацу. Адже він дійсно приваблює туристів, тут буває багато людей. Якщо сесія районної ради зможе виділити необхідну суму з позабюджетних коштів на ці потреби – будь ласка, але з освітянських коштів, я переконаний, недоцільно робити це.
Зрештою, якби нам десь запропонували адекватне місце і, беручи до уваги те, скільки вже ми освітянських коштів вклали сюди, то, я не думаю, що управління освіти наполягало б на тому, аби залишатися саме тут. Є, все-таки, розуміння, що паркову зону потрібно звільнити. Така ось ситуація. Будівля, на жаль, щороку потребує вкладення коштів – проведення бодай косметичного ремонту. Два роки, приміром, не ремонтувалась споруда ЦПР – і вона вже починає давати осідання, з’являються тріщини. Свого часу багато років ця будівля була відкритою, набралася води, а тому будівельні матеріали, фарби тощо не дуже дають бажаний результат, а ремонти – довготривалий ефект. Освітянські гроші туди вкладено, все приведено до порядку. Люди працюють у теплі, товсті стіни забезпечують економні енерговитрати.
Шкода тільки, що питання про розміщення музею в палаці Перені ставиться без конкретних на користь освітян пропозицій. Образливо за вкладені кошти і проведену роботу. Образливо було й читати в газеті про не відреставровану задню стіну палацу та про, начебто, зекономлені на цьому кошти. Вона, на жаль, й надалі залишиться такою, якщо ми не приводитимемо її до порядку.
Іще стосовно задньої стіни: ми не свідомо не відреставрували її. Річ в іншому – з паркової зони не можна самовільно вирубувати жодного дерева. А саме під задньою стіною росли дерева, які тільки недавно (згідно висновків фахівців) були вирубані, збереглися тільки два. Наразі залишилися самі пеньки, а стіна, таким чином, постала в такому непривабливому вигляді. Свого часу велися розмови про те, що цю територію потрібно впорядкувати, відремонтувати будівлю. Але питання спершу відклалося, потім сесія не виділила кошти. Звісно, потрібно відреставрувати палац, у тому числі й задню стіну, стан якої зараз не прихований деревами, а відкритий для огляду.
Слід не тільки поновити споруду, але й замінити ринви, які постійно забиваються листям, і, як наслідок, дощові води течуть по стінах. Однак, цілком можливо, що питання про розміщення тут музею може бути поставлене руба. І тоді ми не зупинимося перед примусовим виселенням звідси. Звісно, не хотілося б переселятися кудись знову, і знову-таки вкладати для цього освітянські кошти (а з ними в нас наразі й без того сутужно). Тим більше, що вся інфраструктура тут налагоджена, умови для роботи створені. Візьмімо до уваги Інтернет, телефонні зв’язки, мережі між комп’ютерами в бухгалтерії – тут уже вкладено величезні кошти. Відповідно, не дуже хотілося б мати проблеми з переселенням. Хоча… Підсвідомо ми розуміємо доцільність питання, але тоді знову переселятися в якусь напіврозвалену будівлю і починати робити ремонт з нуля?..
Ганна КОБАЛЬ
Новини Виноградівщини
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
