Назва «Гамора» походить від нім. hammer — молот. За іншою версією, від прізвища австрійського підприємця Гамора або від слова «гамір», адже робота кузні завжди супроводжувалась гамором та шумом.
Точна дата заснування водяної кузні в Лисичові невідома. Лише відомо, що у 1760-х роках на цьому місці діяла потужна паперова фабрика (папірня) графа Ласло Телекі (угор. László Teleki de Szék). Тоді вперше було використано силу води, яка обертала дерев'яні колеса та приводила в рух молоти.
В якості кузні Гамора почала функціонувати з 1850 року, коли граф Телекі засновує Довжансько-Лисичівський залізоробний завод — «Dolha-Rókamezői vasgyár». В сучасному розумінні це був металургійний холдинг, до складу якого і входила лисичівська Гамора. На кузні в цей час працювало п'ять водяних коліс потужністю вісім кінських сил кожне. За допомогою цих коліс приводили в дію не тільки молоти, а й міхи для нагнітання повітря у залізоплавильну піч, а також механізми, що подрібнювали залізну руду. Молоти обслуговували 15 ковалів у три зміни. У них було стільки ж помічників, а також інженер, управитель, обліковець і комірник. Загалом — близько 40 працівників.
Продукція підприємства продавалася не тільки на внутрішньому ринку, але й експортувалася за кордон — до Сербії, Румунії, Угорщини. Під час Першої Світової війни і до 1918 року виробництво було закрите. Після розпаду Довжансько-Лисичівського залізоробного заводу лисичівська частина виробництва перейшла у формат звичайної кузні. Тут виготовляли здебільшого сільськогосподарський реманент та побутові вироби. Також функціонувало валило, яке давало можливість обробляти вироби з овечої шерсті — вуйоші, штани, кептарі та ковдри. Кузня працювала практично без перерви майже до часів радянської колективізації.
В радянські часи кузня мала назву «Завод «Сила»» та підпорядковувалась місцевому управлінню промисловості. Директором заводу був Зейкан М.І. Тут виготовляли знаряддя для роботи на шахтах Радянського Союзу. На кузні працювало 40 чоловік.
У 1947 році на кузні була встановлена перша гідроелектростанція, яка забезпечувала у вечірній час освітлення 70% житлових будинків Лисичова та повністю вуличне освітлення. Електростанція пропрацювала до 1963 року.
З 1971 року кузня Гамора існує як музей.
До 1972 року кузня знаходилась на балансі Лисичівської сілської Ради.
З 1972 до 1983 роки — кузня підпорядковується промкомбінату Іршавської РСС.
З 1983 року — Лисичівському лісництву Довжанського лісокомбінату, як виробничий цех. Після утворення Довжанського лісомисливського господарства у 1989 році, кузня переходить у відповідне підпорядкування.
Гамора працювала на повну потужність до 1990-х років, поки повінь 1998 року не зруйнувала греблю, і кузня не зупинилася. Після повені кузню взяли в довгострокову оренду підприємці — подружжя Віктора та Ольги Петровці. Власними силами вони відновили греблю та зробили капітальний ремонт будівлі самої кузні. Сьогодні кузня продовжує функціонувати, виготовляючи дрібний сільськогосподарський реманент — мотики, лопати, заступи, тощо. Зрідка — сувенірні підкови для туристів.
Фестиваль «Гамора» проводиться один раз на рік в останні вихідні червня в кузні Гамора та на прилеглій до неї території. Це культурно-мистецька акція, відкрита для представлення усіх напрямків ковальського мистецтва, професійних та аматорських фольклорних колективів, окремих митців, що проводиться з метою сприяння розвитку традиційного народного мистецтва, популяризації етнічних і культурних традицій. Це також творче змагання майстрів ковальського мистецтва та демонстрація творчих здібностей.
Фестиваль заснований в 1987 році — засновниками фестивалю були: голова райвиконкому Іван Грицак, сільський голова Ярослав Пальок, лісничий Михайло Денчиля, начальник Іван Продан, які на той час працювали в Довжанському лісокомбінаті.
В історії фестивалю можна виділити 3 етапи. Перший етап відбувся в рамках районного фольклорного фестивалю під назвою «На Гамору гуслі кличуть». На другий фестиваль були запрошені і ковалі і проходив він під назвою «Фестиваль ковальського мистецтва та фольклору». Третій етап фестивалю триває з 2007 року, як фестиваль ковальського мистецтва та етнічної музики.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
