Закарпатські науковці долучилися до створення антологій про митрополита Андрея Шептицького

 Останнім часом в Україні літературознавці й навіть письменники видали багато різноманітних антологій, у яких віддається перевага художнім творам знакових українських поетів і прозаїків. Безперечно, що найбільший внесок у цю благородну справу зробили письменник-шістдесятник Валерій Шевчук («Муза Роксоланська», «Дорогого каміння сховище», «Мудрість передвічна», «Скарбниця потребна і пожиточна», «Дерево пам’яті»), Василь Яременко («Українське слово», «Золоте слово», «Слово многоцінне»), Юрій Винничук («Львівська антологія», «Антологія української містичної прози», «Антологія української фантастики XIX – XX ст.», «Українська модерна проза», «Соловецький етап», «Чорт зна що. Запропаща душа», «Чорт зна що. У кігтях хапуна»), Віра Агеєва («Арабески», «Коли говорять гармати», «З непокритою головою»), Євген Плясецький («Таємна пригода»). Бібліографічною рідкістю вже стали 11 томів унікальної антології «Наші 20-ті» (Видавництво «Темпора»). А як тут не згадати антології, які підготували Іван Малкович, Іван Дзюба, Михайло Назаренко, Ростислав Семків…
На жаль, дуже мало антологій присвячено окремим постатям (державним і громадсько-політичним діячам). Крига скресла, коли 1 листопада 2015 року в рамках відзначення роковин смерті митрополита Андрея Шептицького презентували книгу «Покликаний». Її упорядниками є голова Релігійного товариства українців-католиків «Свята Софія» академік НАН України Леонід Рудницький та д-р Ірина Іванкович, які зібрали поетичні та прозові твори з численних друкованих і архівних матеріялів минувшини та сучасності в Україні й за кордоном. Відтак до антології увійшли 37 літературних творів, присвячених слузі Божому Андреєві авторства 29 українських та іноземних митців слова. Серед них: Богдан Лепкий, Василь Барка, Василь Щурат, Леся Храплива-Щур, Євген Іванків, Роман Завадович, Євген Березинський, Остап Грицай, Ірина Калинець, Анна Волинська, Богдан Стельмах, Кароліна Ляйб, Юзеф Лободовський та інші. Вступне слово до видання написав Блаженніший Любомир Гузар. Відтак слідує літературознавча стаття авторства упорядників  під назвою «Образ Митрополита Андрея Шептицького в літературі». Наприкінці книги вміщено короткі біографічні дані про авторів.
Приємно, що до створення антологій долучилися також науковці Ужгородського національного університету. Професор Микола Вегеш і доцент Анастасія Вегеш упорядкували антологію «Князь Української Церкви. Митрополит Андрей Шептицький: сторінки життя і діяльності» (Ужгород: Видавництво ТОВ «РІК-У», 2024. 478 с.).  Автори-упорядники (професійні історик та філолог) довго виносили ідею створення цієї книги, а тому чисто випадково її вихід у світ збігся з черговою річницею від дня народження Андрея Шептицького, якого ще за життя називали «Великим Митрополитом» і «Князем Української Церкви». До антології, яку відкриває історико-біографічний нарис про життєвий шлях і багатогранну діяльність Андрея Шептицького, увійшли фрагменти спогадів (47) як видатних діячів української державної і культурної еліти, так і маловідомих, які повертаються до нас із забуття (Софія і Климентій Шептицькі, Йосиф Ґродський і Кирило Королевський, Іван Франко і Андрій Чайковський, Василь Стефаник і Катря Гриневичева, Андрій Білецький і Юліян Дзерович, Дмитро Дорошенко і Іван Огієнко, В’ячеслав Липинський і Євген Чикаленко, Кирило Студинський і Мирон Кордуба, Михайло Островерха і Юліан Редько, Дмитро Блажейовський та Онуфрій Штундер, Ярослав Микитюк і Павло Скоропадський, Лонгин Цегельський і Роман Купчинський, Августин Волошин і Йосиф Сліпий, Володимир Кубійович і Ярослав Стецько, Василь Лаба і Андрій Михалейко, Курт Левін і Василь Ленцик, Юрій Шевельов та Іван Лисяк-Рудницький, Улас Самчук і Любомир Гузар, Богдан Ганушевський і Володимир Грабовецький, Ярослав Дашкевич і Павло Сениця). Цікавими для читачів будуть роздуми лікарів Володимира і Богдана Гординських про хворобу і смерть митрополита та унікальна хронологія останніх днів життя Андрея Шептицького, яку підготували архівістка Оксана Гайова та історик Михайло Гайковський. Розділ суттєво доповнюють матеріали, які базуються на архівних документах («Митрополит Шептицький і діти» та «Шептицький – авторитет для ворогів»). Завершують розділ мемуари-дослідження Мілени Рудницької, в якій авторка майстерно порівняла дві видатні постаті в історії Української Греко-католицької церкви – Андрея Шептицького і Йосифа Сліпого.
До окремого розділу – «Митрополит Шептицький у художньому слові» – автори-упорядники помістили фрагменти (в окремих випадках цілі твори) українських письменників Григора Меріама-Лужницького, Богдана Лепкого, Василя Щурата, Остапа Грицая, Олеся Бабія, Лесі Храпливої-Щур, Романа Завадовича, Марії Тарнавської Косович, Сергія Жадана, Петра Лущика, Сергія Германа, Владислава Івченка, Олега Рибчинського, Любові Пікас (Крилатої) та Лори Підгірної.
Хоча діяльність митрополита Андрея Шептицького припадає на кінець XIX – першу половину ХХ ст., однак матеріали, поміщені в антології, на наше глибоке переконання, не втратили своєї актуальності до сьогодні. Кир Андрею довелося тричі в житті пережити російську окупацію – спочатку під час Першої світової війни, коли його заарештував царизм і ув’язнив у суздальській тюрмі, а згодом у 1939 і 1944 роках під час радянських окупацій Галичини. Уведені до науково-літературного обігу упорядниками спогади чітко передають всю брутальність поведінки і жорстокість як царських московитських окупантів, так і совєтів. Чи щось змінилось у «менталітеті орди» (висловлювання Євгена Гуцала) упродовж багатьох десятиліть? Звичайно, ні. Розстріли рашистів у Бучі, знищення сотень людей у будинку культури в Маріуполі, ракетні обстріли лікарні Охмадит у Києві й багато інших злодіянь окупантів на нашій землі – цьому переконливий доказ. І чи не актуальними для нас, українців, сьогодні залишається звернення Андрея Шептицького до народу, яке так яскраво передав у своїй поемі незабутній Богдан Лепкий:
 
«Тут серед Божої святині,
Слова, мов громи ясні, б’ють
В табор ворожий, розіб’ють
Заступники святої волі
Насілі полчища і в полі
Немов солому рознесуть.
Се я вам кажу. Я се знаю
Знанням Господнім. І колись
За море сліз, що розлились,
За кожний зойк і плач дитини,
За все, що нині в’яне й гине –
Вони стократно заплатять.
Даром плюндрують і палять!
Над попелища і могили
Здійметься ясний, сніжнокрилий
Дух правди й волі. Оживе,
І зацвіте й зазелениться,
Що нині кров’ю червониться,
Широко в світі заслине
Наша зруйнована країна,
Воскресне, встане Україна!»
 
Вихід у світ цієї книги-антології збігся ще з однією подією в історії Української Греко-католицької церкви на Закарпатті. 16 липня у Хрестовоздвиженському кафедральному соборі відбулися хіротонія та інтронізація правлячого єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії владики Теодора (Мацапули).  Як і його легендарний попередник, о. Теодор свого часу (2008 р.) розпочав свою місіонерську діяльність для греко-католиків Сибіру та на Далекому Сході (пригадайте про численні спроби Андрея Шептицького щодо відкриття греко-католицьких парафій в росії). У нещодавньому інтерв’ю, яке дав щойно обраний єпископ Теодор, є цікавий фрагмент: «Для мене особливими були перші роки священства, коли я служив у Сибіру. З 2008 по 2012 рік я служив у Преображенській єпархії РКЦ, яку донині провадить владика Йосиф Верт. Йому довірена опіка і над греко-католиками росії. Він мені доручив Далекий Схід –  Владивосток, Іркутськ. Хабаровськ… У 2010 році я приїхав до Хабаровська для проведення реколекцій для римо-католицької молоді. Тут кажуть, що до мене прийшли. Я здивувався, бо нікого там не знав. Зустрів чоловіка, який тримав молитовник митрополита Андрея Шептицького. Він стояв у сльозах і сказав, що дуже довго мене чекав. Він прочитав у молитовнику, що якщо немає греко-католицького священника, то можна звернутися до римо-католицького, щоб той уділив Святі Тайни. Він приїхав до священника РКЦ, а знайшов священника УГКЦ. Сказав мені, що батько помирає і просить про останні Тайни. З'ясувалося, що його батько був сином одного підпільного священника на Далекому Сході – отця Романа Чайковського. Боже провидіння так попровадило».
Серед запрошених гостей під час хіротонії та інтронізації єпископа Теодора був також присутній Верховний архієпископ Києво-Галицький, митрополит Київський, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук), який сказав: «Владико, хочемо вам побажати бути апостолом єдності. Ви повинні так багато ран зцілити! А той дар, який ви отримали, якраз і є бальзамом на рани, які сьогодні ворог дуже глибоко наносить на тілі нашого народу. Зцілюйте рани вашої єпархії, будьте батьком, який пригортає всіх, для якого всі є однакові». Важко ще щось додати…
Книгу-антологію «Князь Української Церкви. Митрополит Андрей Шептицький: сторінки життя і діяльності» завершує вибрана бібліографія пастирських листів і праць Митрополита та література про нього (зафіксовано 1542 позиції). Детальніше із виданням можна ознайомитися за посиланням. 
 

Олексій Шафраньош,

кандидат політичних наук

 

Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook