У четвер, 16 березня, у стінах нашого університету й відбулася ця знакова подія. Зустріч зібрала повну залу студентів-істориків та міжнародників, викладачів і громадських діячів.
Розпочала захід проректорка УжНУ – Мирослава Лендьел, яка щоразу радіє подібним зустрічам. Оскільки це унікальна можливість для професійного становлення наших студентів, зокрема сьогодні – майбутніх дослідників: «До нас завітала людина, яка очолювала професійну структуру пам'яті й глибоко відчуває її значення. Це особливо цінно для наших студентів – майбутніх істориків».
«Тільки через біографію можна побачити, як часто в історії не лише раціональні речі відіграють роль, а й випадковості та ірраціональне», - саме з цих слів розпочав свій виступ Володимир В’ятрович.
Лекція була присвячена постаті Василя Кука – останнього Головного командира УПА, який змінив на цій посаді Романа Шухевича. Проте, як зауважив автор, це не просто опис життя однієї людини, а спроба зазирнути в історію України ХХ століття через призму особистої долі.
Про передумови написання Володимир В’ятрович сказав так: «Я мав честь особисто знати Василя Кука. Це була людина, яка на мене дуже вплинула. Мені здається, що це мало оцінена і мало відома персона. Він прожив три епохи, які й можна розглянути через призму його біографії». І насправді, Василь Кук прожив довге життя (1913–2007), заставши розквіт Незалежної України.
Під час лекції автор окреслив ключові віхи життя героя: навчання в Золочівській гімназії, підпільна робота на Дніпропетровщині, очолення повстанської армії, арешт у 1954 році та виснажливе протистояння з КДБ.
Особливу увагу лектор приділив закарпатському періоду (1940–1941). Після поразки Карпатської України Василь Кук працював у нашому краї над відновленням підпільних структур ОУН та налагоджував стратегічні канали зв’язку через гори з іншими окупованими територіями. Цей досвід став фундаментальним для подальшого розгортання визвольного руху по всій країні.
Одним із найцікавіших епізодів стала розповідь про знайомство Кука з поетом Василем Стусом в архіві у 1960-х роках. Кук, який роками перебував під наглядом, спочатку підозрював у молодому Стусові провокатора, але згодом став для дисидентів наставником, передаючи досвід конспірації.
Володимир В’ятрович підсумував, що сьогодні постать Кука нарешті належно вшанована: його ім’ям названі вулиці в найбільших містах України, а навчальний центр Сил безпілотних систем ЗСУ тепер гордо носить ім’я генерала Василя Кука.
Валерія Мельник,
Інформаційно-видавничий центр.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
