«Сказати, що я спеціально хотів написати казку для дітей — буде неправдою», — усміхається офіцер 534-го окремого інженерно-саперного батальйону «Тиса» Андрій.
До цього він уже написав п’ятнадцять оповідань про війну, побратимів і події, які пережив разом зі своїм підрозділом. А потім випадково дізнався про конкурс дитячих казок.
«Мені сказали про нього буквально за кілька днів до завершення. Я сів і написав казку за три дні. Було таке натхнення, що все вийшло дуже швидко. Я ж не професійний письменник. Пишу для себе, це моє хобі та спосіб трохи відійти від того, що нас оточує щодня».
Так народився «Чарівний гіацинт» — казка, в якій фантазія тісно переплітається з реальними історіями війни.
«Усі мої твори засновані на реальних подіях. Щось трапилося зі мною, щось — із моїми побратимами», — розповідає Андрій.
Один із найяскравіших епізодів книги, де головний герой Володька, який дивом рятується після зустрічі з ворожою технікою, народився зі справжньої історії українських військових.
«На початку повномасштабного вторгнення наші хлопці натрапили на ворожу колону. Один військовий загинув, інший дивом вижив. Коли мені радили змінити цей епізод і зробити його більш “правильним”, я відмовився. Не можна прикрашати дійсність. Якщо так було — значить так було».
Ще один герой книги — знаменита Коза-Сапер.
«На Херсонщині ми працювали біля мінного поля. Дивлюся там спокійно пасеться коза. Питаю місцеву бабусю: “Ви знаєте, що там міни?” А вона відповідає: “Знаю. Але моя коза якось сама їх знаходить”. Так у мене і народилася Коза-Сапер».
Автор переконаний: з дітьми про війну потрібно говорити чесно.
«Не треба шукати особливих слів. Вони все розуміють. Якщо дитині десять років, то половину свого життя вона прожила під час війни. Треба просто говорити правду, зрозумілою для неї мовою».
Головний герой казки Володька, за словами автора, сказав би українським дітям те саме, що й він сам:
«Любіть свою країну. Захищайте її. І сійте навколо себе добро. Добро має властивість повертатися до людей».
Саме про це й «Чарівний гіацинт». Для Андрія чарівна квітка символізує Україну.
«Наша країна і є той чарівний гіацинт, який потрібно берегти. Так само, як кохання, родину, друзів. Це найцінніше, що ми маємо».
Сьогодні офіцер працює над продовженням історії — казкою «Позивний Меджик» про чорного кота, який уже полюбився читачам. Більше того, твір може отримати екранізацію.
«Зараз проєкт проходить відбір у Держкіно. Сподіваюся, що все вдасться».
Андрій зізнається, що найбільше його вразила реакція дітей.
«Вони малювали героїв казки, надсилали свої роботи, брали участь у читаннях по ролях. Тоді я зрозумів, що написав її не дарма».
І поки офіцер продовжує службу, його історії продовжують свою подорож нагадуючи і дітям, і дорослим про просту істину: навіть під час війни добро залишається силою, яка здатна змінювати світ.
Першими читачами та власниками паперових примірників казки стануть саме діточки, чиї батьки служать разом із ним у бригаді. Книгу вони отримають у подарунок, щоб навіть на відстані відчувати родинне тепло.
Зазначимо що казка планується до екранізації, як повнометражний анімаційний фільм для дітей. Проект поданий на конкурс Мінкульту "Тисячовесна".
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
