Деякі історії неможливо залишити лише у спогадах. Їх хочеться розповісти іншим — аби зберегти імена, моменти та людей, які назавжди залишилися важливими. Саме такими особистими історіями сьогодні ділилися у Мукачівському Ветеранському хабі. Кожна з цих історій має свого автора і свою причину бути розказаною. Парадоксально, але сааме найважчий період його життя став поштовхом до створення книги пана Івана. У полоні він багато переосмислював пережите — і тоді зрозумів, що хоче закарбувати ці думки на папері. У цій книзі автор розповідає про своє життя на війні — службу, полон та жорстоке поводження, яке йому довелося пережити. А поруч і цією оповіддю— ще одна, не менш особиста.
Молодий військовий не встиг сам розповісти свою історію, тож після його загибелі це зробив батько. Пан Володимир збирав спогади про сина у його побратимів — про те, чого той не розповідав рідним, — а сам згадує моменти його життя, зокрема перший бій сина. Попри все, через що доводилося проходити, син не втрачав віри та намагався не показувати рідним, наскільки складно йому було, каже чоловік. Навпаки — телефонував батькові, розповідав про своєжиття і навіть знаходив приводи похвалитися простими речами, які в тих умовах ставали для нього маленькими радощами. Ще багато чого можна розповідати з спогадів батька про сина — моменти з дитинства, юності та їхнього спільного життя. Тепервін приходить у Ветеранський хаб аби ділитися цими історіями з іншими військовими, які як ніхто зрозуміють життєпис його дитини. Історії, які сьогодні прозвучали у хабі, залишаються не лише на сторінках. Вони допомагають зберігати пам’ять про людей та досвід, який не можна втрачати.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
