20 жовтня 2026 року в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького відбувся захід «За одним столом: кулінарна спадщина багатокультурного Закарпаття», присвячений Міжнародному дню кухарів та кулінарів. Присутнім розповідали про традиції харчування та кулінарній спадщині етнічних громад краю.
Розпочали захід із вшанування пам’яті тих, хто загинув у війні за свободу України.
Закарпатська кухня – це не лише сукупність традиційних рецептів, а й важлива частина історичної пам’яті регіону. Протягом століть тут поруч жили українці, угорці, румуни, словаки, роми, німці, євреї, чехи та представники інших громад. Кожна з них зберігала власні кулінарні звичаї, водночас взаємодіючи із сусідами. Як результат – сформувалася багата гастрономічна культура, у якій поєдналися місцеві продукти, різноманітні способи приготування та родинні традиції.
Під час заходу завідувачка сектору етнографії Василина Палинчак-Кутузова розповіла про те, як природні умови, господарство та повсякденне життя впливали на харчування мешканців Закарпаття. Особливу увагу приділили продуктам, які становили основу традиційного столу: картоплі, кукурудзяному та пшеничному борошну, квасолі, капусті, грибам, молочним продуктам, яйцям, м’ясу й сезонним овочам. Саме з простих і доступних інгредієнтів поставали страви, рецепти яких передавалися в родинах із покоління в покоління.
Окрема частина розповіді стосувалася локальних страв Закарпаття. Серед них – ріплянка з Колочави, різноманітні страви з квасолі, мелайник, ґаламбиць, різні види голубців, а також чернянська й раковецька начинки. Останні цікаві як приклади місцевих кулінарних традицій, пов’язаних зі святковим і родинним життям. Рецепти начинки могли відрізнятися залежно від населеного пункту та родини, відображаючи доступність продуктів і досвід господинь.
Угорську кулінарну традицію представили через перкельт, паприкаш крумплі, керезет, торгоню та інші страви. Її характерними рисами є використання паприки, цибулі, м’яса, картоплі й овочів, а також різноманітність тушкованих страв і густих підлив. У цьому контексті згадали й Велику Добронь, відому традицією вирощування перцю. Словацька кухня постала через страпачки, галушки з бринзою, капустницю та домашню випічку, а румунську репрезентували через мамалигу, козонак, булз, чорбу й інші традиційні наїдки. Про швабські гастрономічні традиції розповіли через представлення таких страв, як суп айнкоптф і різновид пельменів маутташен, а також виготовлення різних ковбасних виробів.
Не менш цікавою була кулінарна спадщина ромського населення. У розповіді прозвучали відомості про традиційний хлібний виріб мариклю, страви з курки й різні цікаві страви кочових ромів. Їх розглядали в контексті конкретних кулінарних традицій, які роми перебирали від населення тих територій, де проживали самі, й додавали власні кулінарні традиції.
Особливим доповненням до заходу стала презентація кухонного приладдя та старовинного посуду з фондової колекції музею. Серед представлених предметів – горіхоколка та ніж для нарізання тіста з колекції Т. Легоцького, спеціальний шприц для набивання гурки, товкачка з верхівки ялинки, виделки та ложки для приготування страв, глечики для молока, узвару тощо.
Наприкінці заходу директор музею Ольга Шумовська подякувала всім присутнім за увагу до культурної спадщини Закарпаття та наголосила на важливій ролі музею в її дослідженні й популяризації. За її словами, одне із завдань музейної роботи – знайомити відвідувачів із багатством культури рідного краю, руйнувати стереотипи та розширювати уявлення про його історію й традиції. Такі заходи допомагають побачити Закарпаття в усій його культурній багатоманітності, зокрема й через кулінарну спадщину. Адже кухня краю – це значно більше, ніж відомий усім бограч. Це безліч інших страв, за якими стоять історії родин, громад і поколінь. Кожна з них відображає місцеві продукти, господарські традиції, кулінарні вподобання та культурні взаємовпливи, що формувалися протягом століть.
Окремо Ольга Шумовська звернулася до присутніх із проханням долучатися до збереження цієї спадщини – приносити до музею старовинні сімейні рецепти, рукописні записи кулінарних порад і давні кулінарні книги. Такі матеріали мають особливу цінність, адже зберігають не лише перелік інгредієнтів і спосіб приготування страви, а й пам’ять про людей, родинні звичаї та повсякденне життя минулих поколінь. У музейному просторі вони зможуть стати частиною ширшої розповіді про гастрономічну культуру Закарпаття та допомогти зберегти її для майбутніх поколінь.
Захід нагадав, що традиційна кухня – це не лише смак і спосіб приготування їжі. Вона зберігає пам’ять про повсякденне життя, родинні свята, сезонні роботи, гостинність і взаємодію громад. «За одним столом» - це розповідь про те, як різні традиції співіснують, взаємодіють і збагачують одна одну. Кулінарна спадщина Закарпаття залишається живою доти, доки родинні рецепти зберігають, досліджують, записують і передають наступним поколінням.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
