21 жовтня 2026 року мати загиблого захисника України Романа Гапака, Крістіна Гапак, передала до музею особисті речі сина – світлини, військову форму, берці та інші предмети, а також тубуси від боєприпасів. Передані експонати поповнять музейну експозицію «За Україну, за її волю», зберігатимуть пам’ять про Героя та стануть важливими свідченнями його життєвого й бойового шляху, мужності, самопожертви та незламності українських захисників.
Роман Гапак із позивним «Цитрус», молодший сержант підрозділу безпілотних ударних авіаційних комплексів 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади (військова частина А1556), справжній воїн і Герой, який віддав життя за Україну у 22 роки. Він народився в Ужгороді у квітні 2002 року. З дитинства мріяв про військову службу, а щойно йому виповнилося 18 років, у 2020 році підписав контракт із 15-м окремим гірсько-штурмовим батальйоном 128-ї ОГШБр. Роман Гапак свідомо обрав шлях захисника й залишався в строю, навіть маючи можливість звільнитися за станом здоров’я. Він брав участь у бойових діях у зоні ООС, а повномасштабне російське вторгнення зустрів на Донеччині та Луганщині. Роман обороняв Волноваху, воював на найнебезпечніших напрямках, виконував складні бойові завдання та неодноразово виявляв виняткову мужність. Згодом він долучився до підрозділу безпілотних літальних апаратів 128 ОГШБр, працював із великим дроном «Немезіс», мав багато бойових вильотів. 27 травня 2024 року Роман Гапак загинув поблизу м. Оріхів Запорізької області під час виконання бойового завдання внаслідок ураження ворожим FPV-дроном. Йому було лише 22 роки. Чотири з них він присвятив захисту Батьківщини.
За мужність і героїзм Романа Гапака нагороджено орденами «За мужність». Він повний кавалер цієї почесної державної нагороди. Передача особистих речей Романа до музейної колекції – це не просто поповнення експозиції. Це акт збереження пам’яті про людину, яка стала на захист своєї країни й заплатила за її свободу найвищу ціну. Такі речі допомагають відвідувачам відчути живий зв’язок із тими, хто боронив і продовжує боронити Україну, побачити за військовими званнями й нагородами конкретну людину, її вибір і незламну волю.
Особливо зворушливо, що ці речі передала до музею мама Героя, Крістіна Гапак. У цьому вчинку – прагнення зберегти пам’ять про сина, зробити його історію частиною національної пам’яті та передати її наступним поколінням. Відтепер особисті речі Романа Гапака розповідатимуть відвідувачам про його життєвий шлях, відвагу й безмежну відданість Україні.
Музей щиро дякує матері Романа Гапака за довіру та важливий внесок у збереження пам’яті про її сина. Наш обов’язок – берегти ці свідчення, розповідати правду про українських захисників і робити все, щоб імена Героїв не були забуті.
Ігор Шніцер,
старший науковий співробітник
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
