Відомий художник Микола Папп давно проживає у штаті Коннектикут на узбережжі затоки Лонгайленд північніше Нью-Йорка. І хоч має чимало друзів серед тих, котрі так само знайшли в Америці свою другу домівку, та серце завжди кличе його на малу батьківщину у Виноградів. Ось і цьогоріч після довгої розлуки наш відомий земляк приїхав до рідного міста і напередодні свят залюбки поспілкувався з нами:
– Вдома я не був шість років. Там, де нині мешкаю, є православний прихід, який зрідка відвідую. Коли наближаються новорічно-різдвяні свята, спостерігається велика міграція між американцями. Здебільшого батьки з’їжджаються до дітей, або ж, навпаки, діти приїжджають до батьків. Вони збираються всією родиною. Суспільство в Америці ділиться на прошарки.
Цікаво, що хто вище статусом, той відмічає Різдво в ресторанах, а хто середнього статку, той старається відзначати вдома в колі рідних та близьких біля запашної ялинки. Звичайно, під нею вже є подарунки, яких американці дарують багато. Найбільші, зазвичай, ставляться на Різдво, але під Новий рік також організовується таке домашнє свято і застілля.
Сім’я моя мистецька. Дружина Ірина болгарка. Працює викладачем у престижному коледжі моди і дизайну у Нью-Йорку. Робота повністю займає її. Вона мріє про те, щоб відкрити подібний власний коледж і стати його керівником. Маю сина Карла-Олександра, який народився в грудні і кілька днів тому у таку магічну дату 12.12.12 йому виповнилося 16 років. Зараз він навчається у десятому класі дванадцятирічної школи. Через два з половиною роки буде випускником. Захоплень у нього дуже багато – мріє бути скульптором, архітектором, захоплюється дизайном автомобілів. Що він вибере і на чому зупиниться, покаже час.
З 1990 року, а саме в квітні, буде 23 роки як мешкаю в Америці. Я думав, що відкрию для себе Америку, а насправді, як Христофору Колумбу, вона відкрилася мені своїм інтелектуально-духовним насиченням. Здебільшого відвідую виставки, де зустрічаюся і знайомлюся з цікавими людьми. До прикладу, недавно мав зустріч з подружжям, яке повернулося з Непалу. Це представники другого покоління російських емігрантів. Говорили ми з ними про тонкі матерії, які завжди мене цікавили, хвилювали і захоплювали. Мені дуже подобається, що таких моїх однодумців серед людей на планеті багато.
Нещодавно мені надійшло офіційне підтвердження, що я став власником галереї, в якій зможуть виставлятися роботи творчих людей, котрим є що показати світові і сказати свою думку.
Власне, я прожив 59 років, та відблиск новорічних свят завжди мене хвилює. Особливо зараз, адже після шестирічної розлуки цей Новий рік зустрічатиму вдома. Постараюся зробити його таким приємним і незабутнім, як і годиться за нашими звичаями з домашніми пісними стравами, новорічними віншуваннями та колядками.
Тому що американцям це не властиве, бо це наші слов’янські традиції. Хотів би побажати своїм землякам, які за ці роки дуже духовно зросли, збагатили своє місто, зробили його більш цікавим, естетичнішим і затишнішим, не зупинятися на досягнутому, далі крокувати вперед, старатися не лише у мистецькій формі, але й інших видах своєї діяльності показати високу культуру нашого суспільства. Тому що люди України дуже духовно багаті, толерантні і цікаві. Бажаю всім доброго здоров’я, натхнення, веселого настрою й успіхів у Новому році.
Автор:Марія Селехман
Джерело:"Новини Виноградівщини"
