Колишній "спікер" студенсьекого парламенту УжНУ пригадав студенські роки.
Цей вірш я написав у січні 2007го, коли готувався до іспиту з історії української літератури початку ХХ століття в Ужгородському університеті. Не думав, що він буде таким актуальним для мене через п'ять років. Але сьогодні у Варшавському університеті почалася сесія, і ввечері в мене перший іспит - з політичної географії, на який я готувався сьогодні до 7 ранку. А в четвер інший, ще кращий іспит - історія Балкан ХХ століття (до падіння комунізму. До речі, якщо побачите чорта зі зламаною ногою - знайте, що він вчив історію Балкан.
Який із цього висновок? Що вірші не старіють, вони тебе завжди наздоженуть і дадуть копняка;
