49-річний міліціонер Михайло Білий вижив після удару громовиці.
…То був погожий сонячний день 2002-го року. У селі Тереблі на Тячівщині саме розпочинався мисливський сезон, і міліціонер Михайло Білий якраз виконував службові обов’язки: пильнував, аби, бува, не трапилося чого на полюванні, перевіряв, чи всі дотримуються правил порядку.
«Навіть ще не встигли урочисто відкрити сезон полювання, – пригадує чоловік, – як різко погода змінилася. Ми тоді якраз у долині річки Тереблі проходили. В один момент все сталося: світило сонце і враз потемніло, хмари насунули, почало гриміти і блискати. У голосницю мені щось ударило. Але я нічого не відчув. А потім не пам’ятаю вже нічого…».
Блискавка, розповідає Михайло Дмитрович, поцілила йому прямісінько в скроню , пройшла через груди і вийшла з ніг. Усе це бачили двоє друзів чоловіка, які йшли позаду, на відстані метрів зо 50 від товариша. «Вони одразу ж кинулися на допомогу, зробили мені штучне дихання, – каже він, – на кілька хвилин у мене зупинилося серце. Одежа на мені геть порвалася, розлетілася на шматки… Нічого з цього я не пам’ятаю, позбувся притомності одразу ж після удару блискавки. Про те, що відбувалося, доки я був без тями, розповіли друзі. Вони мене врятували від смерті».
Опритомнів Михайло Білий уже в машині. Його саме везли до найближчої лікарні. Чоловік каже, тоді взагалі не відчував ніг. «Добу пролежав у реанімації, а потім ще три тижні проходив реабілітацію. Було зовсім не просто, але я мусив одужати – заради сім’ї. У мене ж родина, мої близькі… Вони були такими наляканими, так хвилювалися за мене…»
Сьогодні про той трагічний випадок Михайлу Дмитровичу нагадує некроз на правій нозі. «Блискавка затрималася в кінцівці і аж так вийшла, тому тканини в нозі відмерли. Після громовиці трохи втратив слух і зір, але особливо не відчуваю якогось різкого погіршення здоров’я. Головне, що тепер я живу, нормально працюю, особливо нічим від інших людей не відрізняюся. Часто мене запитують, чи не з’явилися якісь екстрасенсорні здібності. Ні, нема такого. Принаймні не помічав досі».
Михайло Дмитрович нині виховує двох доньок, вийшов на пенсію і є приватним підприємцем – керує охоронною фірмою. «Після удару я переглянув свої цінності, погляди… Люди кажуть, блискавка недарма вражає. Певно, є за що, за якісь гріхи. А в той-таки день в селі ще одну людину громовиця вдарила. На смерть. Тому я вдячний, що живий. На кожну ситуацію тепер дивлюся по-іншому. І переконаний: життя треба любити, радіти кожному дню».
Убивча громовиця
Історія Михайла Білого з Тячівщини – радше виняток з правила. Останнім часом блискавки в краї розгулялася: вбили кількох людей, спричинили пожежі й завдали багатотисячних збитків. В обласному управлінні Держслужби з надзвичайних ситуацій кажуть: фіксують тільки ті випадки, коли люди зверталися по допомогу до рятувальників.
Так, мало не всю країну сколихнула нещодавня смерть 12-літнього Владислава від удару громовиці. Хлопчик разом із батьками перед поверненням до рідного села Будилова, що на Тернопільщині, спускався з Говерли в бік села Бо́гдана. Аж тут насунули хмари, вперіщив грім, у небі спалахнуло… і малий упав. Його маму і тата відкинуло вбік, але дорослі отямилася й кинулася до малого. Володимир Завійський, батько дитини, спробував робити штучне дихання. Хлопчик лише відхаркував згорілі легені…
Пан Володимир пригадує, що негоди в горах нічого не віщувало: день був погожий. Піднімалася сім’я разом ще з двома дорослими і двома дітьми. За кількадесят метрів почав накрапати дощ. Вибралися на Говерлу, почали спускатися – аж тут блискавка влучила прямо в дитину, яка йшла за батьками. «Спалило йому всі внутрішні органи, одяг аж димів. «Швидка» приїхала через дві з половиною години. Але рятувати не було вже кого… Син помер», – каже батько хлопчика.
У червні громовиця також забрала життя 27-річного чоловіка з села Форноша, що на Мукачівщині. У той момент, коли почало гриміти й пішов сильний дощ, він якраз працював у полі. А жителі Синевирської Поляни на Міжгірщині зі страхом пригадують, як на полонині в урочищі Красне Поле громовиця влучила в табун коней. «Була їх там сотня, – розповіла «Замку» пані Олена, місцева мешканка. – Люди повиганяли пастися. Щоб не втекли, то зв’язали їм ноги мотузкою і пішли додому. Тоді була негода, але біди ніщо не віщувало... Завжди ж так худоба паслася – і нічого. Але як люди піднялися, то побачили, що чотири коні лежать нерухомо. Умерли. А то була одна худоба в їхніх господарів. Велике нещастя…»
Також цього літа блискавка спалила будинки в Тересві, в присілку Груники на Тячівщині і в Лазещині на Рахівщині. Збитки від громовиці величезні, але, на щастя, люди залишилися живими.
Надія Вишневська
