Сьогодні виповнюється сорок третя роковина автокатастрофи на Закарпатті, коли живцем згоріло 11 людей, ще 18 невдовзі померли від опіків, що виявилися несумісними із життям.
22 вересня 1983 року область здригнулась від трагедії, яка сталася у с. Залужжя. Радянська преса і телебачення про цю жахливу аварію так і не повідомили, але сам факт трагедії приховати не вдалося: вже наступного дня про неї на весь світ повідомив «Голос Америки»
Причиною трагедії стало те, що автобус, сполученням «Мукачево-Арданово», яким поверталися додому учні ПТУ та працівники Мукачівської трикотажної фабрики, жителі сіл Доробратова, Арданова, Дунковиця та Горбок, заїхав на розлитий лак, який вилився з ємкості, що впала з вантажівки на проїжджу частину. За лічені секунди автобус опинився у полоні полум’я. У вогняній пастці опинилось 38 людей, серед них трирічний хлопчик - наймолодша жертва трагедії. Чотирьом особам вдалось вискочити неушкодженими: вони отримали тільки психологічні травми. 11 не могли вибратись з автобуса, згоріли живцем. 23 були доставлені в лікарні .18 з них на протязі 10 ти днів померли.
В результаті проведеного слідства було встановлено: для перевезення лаку використовувалася автомашина ЗІЛ з металевим кузовом, на яку завантажили дві металеві саморобні ємності, які не були закріплені належним чином. Механік, який би повинен проконтролювати технічний стан автомашини і кріплень металевих коробів був у відпустці і цей обов'язок доручили іншому працівнику, але без відповідного юридичного наказу.
Водій, який був закріплений за цією вантажівкою попросив іншого, двадцятитрьохрічного, водія Івана Коровського підмінити його так як у нього було весілля. Іван Коровський не мав досвіду їзди на такій вантажівці і відповідного допуску на перевезення небезпечних речовин.
Швидкість вантажівки не була перевищена, але на повороті саморобна ємкість, яка герметично не закривалась зсунулась, розломивши борт впала на дорогу і лак став виливатись. Водій автомашини і товарознавець вийшли на дорогу один з боку напряму Іршави, а другий в напряму Мукачева. Товарознавець з газетою в руках став подавати знаки автобусу, який наближався з боку Мукачева, щоб той зупинився. Водій трохи пригальмував, але побачивши, що проїзна частина практично вільна... в’їхав на розлитий лак. За цей час лак, як розчинник розмя’гчив бітумне дорожнє полотно до такої степені ,що колеса автобуса пробуксовали. Водій, газанувши, намагаючись об’їхати ємкість, зачепив її. Від газів вихлопної труби пари лаку вибухнули суцільним полум’ям, охопивши автобус. Водій встиг відкрити передні і задні двері та вистрибнути з кабіни. Пасажири вискакували просто в полум’я і, пробігши лічені метри, обгорілими падали… Ті, що залишались в автобусі, волали про допомогу і дехто з тих що вибрались і мали шанс вижити, знову повертались у палаючий автобус.
28-річному Свалявину Івану з Доробратова пощастило вибратись з палаючого автобуса неушкодженим. Але почувши благання сусідки Анни Русин - «Іванку, не лишай мене, спасай мене..», він через полумя повернувся і допоміг їй вийти з палаючого автобуса, але обоє від отриманих опіків, невдовзі померли.
Андрій Мешко з Арданова повернувся рятувати дружину Ірину і так саме обоє загинули, в родини залишилося сиротами троє дітей, найстарший навчався у шостому класі.
Швидкі їхали із лікарень Мукачівського і Іршавського районів і стали вивозити обгорівших людей. Перші постраждалі були доставлені в Доробратівську дільничу лікарню о 16 год.15хвилин за к.ч. доробратівчанином Михайлом Павлишинцем, водієм автомашини ГАЗ-69 доробратівського радгоспу. В цю лікарню було доставлено 10 осіб. В медзакладі було всього три ампули морфіну і постраждалі потерпали від нестерпного болю. Поки з Іршави (приблизно через годину) привезли наявні запаси морфію, страждання хворих полегшував медперсонал іншими наявними в лікарні та місцевій аптеці знеболювальними медикаментами.
Перших постраждалих в Мукачівську лікарню було доставлено о 16.55 за к.ч. Санавіацією, на протязі двох годин, в Доробратово з Ужгорода прибули лікарі із запасами ліків, а через 4-годи на місті були спеціалісти з республіканського опікового центру з Києва, теж з запасами ліків. Водій автобуса був при свідомості і дуже по- людськи переживав, намагався з’ясувати, яка відповідальність йому загрожує, не усвідомлюючи свій важкий стан. На третю добу троє, включаючи водія автобуса, померли в Доробратівській лікарні. На шостий день семеро були перевезені в реанімацію Мукачівської ЦРЛ, де на протязі п'яти днів шестеро померли, а також померли і 9-ть з тих, що були доставлені в перший день до Мукачівської ЦРЛ. Один постраждалий з Доробратівської лікарні і 4 з Мукачівської ЦРЛ санавіацією були переведені в опікове відділення обласної лікарні. Всі вони вижили.
Водій вантажіки від побаченого і пережитого знаходився в шоковому стані, втратив дар мови. Тільки після надання йому медичної допомог з ним можна було контактувати. Його дружина тоді була вагітна і через місяць народила.
Потім були психологічно важкі процесуально- криміналістичні дії по ідентифікації обгорілих тіл. Я з начальником експертно-криміналістичного відділу УМВС, прокурором-криміналістом, лікарем патологоанатомом та офіцером паспортного столу Іршавського РВВС зайшли в морг. Ми побачили жахливу картину… На довгому столі лежали обвуглені здуті тіла. Працівник паспортного столу від побаченого втратив свідомість…
Процедура впізнання родичами була надзвичайно важка. Лікарі, перед заходом в морг, родичам давали заспокійливі ліки, але все рівно процес супроводжувався риданнями, істериками, були і обморочні стани… Процес поховань теж був важкий. Більшість тіл неможливо було одягнути. В Арданові і Дунковиці загиблих поховали в братські могили.
По результатам обстеження причин і умов, що призвели до трагедії, були прийняті кардинальні міри на урядовому і навіть законодавчому рівнях по запобіганню трагедій. На всесоюзому і республіканському рівні були затверджені правила перевезення та відпуску небезпечних речовин. Ці правила існують до цього часу. Було введено кримінальну відповідальність за порушення правил перевезення небезпечних речовин, адміністративну і кримінальну відповідальність за порушення правил зберігання та відпуску вогненебезпечних та небезпечних речовин і т.д.
Водій вантажівки та начальник транспортного цеху були засуджені. До дисциплінарної та партійної відповідальності притягнуто ряд керівників районного та обласного рівнів, в т.ч. із контролюючих служб. Були зняті з посад та притягнуті до відповідальності керівник інспекції держпожнагляду та ДАЇ Іршавського РВВС.
У 2003 р. на місці трагедії за ініціативи тодішнього Голови Іршавської райради Степана Бобика було встановлено пам’ятник (автор - скульптор Михайло Белень). Освятили памятник єпископ МукачівськоїГреко-католицької єпархій Мілан Шашікта єпископ Агапіт Мукачівскї єпархії УПЦ.
В цей день щорічно на місті катастрофи здійснюється молебні – реквієми за загиблими.
Автор: Михайло Садоха (в 1983 р. заст.начальника Іршавського районного відділу внутрішніх справ)
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
