Зимова пора для пожежно-рятувальної служби Закарпаття – складний період, коли виникає безліч ситуацій, що загрожують життю і здоров’ю людей. До численних виїздів на пожежі, кількість яких, за правило, зростає. Додається роботи, пов’язаної із низькими температурами, сніговими заметами та багато іншого.
Про особливості служби рятувальників узимку розповідає начальник Територіального управління МНС у Закарпатській області, депутат обласної ради Мирослав Щербей.
- Мирославе Васильовичу, час нашої розмови диктує й перше запитання. Позаду новорічні та різдвяні свята. Знаючи специфіку Вашої служби, можна з впевненістю констатувати, що під час масових святкувань для бійців МНС годі мріяти про відпочинок…
- Маєте рацію, у такі періоди підрозділи МНС переведені на посилений варіант несення служби, що є цілком виправдано. Саме під час масових святкувань люди нерідко ігнорують прості, здавалося б, речі: вимкнути газ, виключити камін, загасити недопалок тощо. А ще додайте сюди стару електромережу, її перенавантаження від усіх можливих електропобутових приладів, перегрів печей і традиційне, на жаль, куріння у ліжку, яке здебільшого відбувається у нетверезому стані, – все це і є необережністю, необачністю та просто легковажним ставленням як до свого життя, так і до життя своїх близьких. Якщо першого січня в регіоні сталося три незначні пожежі, то на Різдво, сьомого числа, на Перечинщині через необережність при палінні виникла пожежа в житловому будинку, де загинуло одразу двоє людей. Цього ж дня в Хустському районі також через вогняну стихію, травмувався чоловік.
У загальному, холодна пора року – це час, коли крива пожеж та їх наслідків йде вгору. Не випадково осінньо-зимовий період у нас класифікується як пожежонебезпечний
За оперативними даними, з початку року на території області (дані станом на 28 січня 2013 року) вже зареєстровано 73 пожежі, на яких загинуло троє людей ще шестеро осіб травмувалося. Було врятовано 9 краян. У порівнянні з аналогічним періодом 2012 року кількість пожеж збільшилася на 14 випадків.
- Наріжним каменем для рятувальників у цей період стають і любителі гірського екстриму…
- За правило, коли гори вкриваються снігом, туристи масово поспішають в Карпати. І нічого поганого в цьому нема. Проблема в іншому – їхній безпечності. Часто-густо відпочивальники, в гонитві за гострими відчуттями, забувають про власну безпеку. А наслідки від такої зухвалості можуть бути досить сумними. Цьому підтвердження нещодавні події, що сталися в районі Боржавських полонин. Спочатку в районі гори Ґимба Міжгірського району чотири наші пошукові групи два дні шукали туристів, які потрапили під лавину. Одного вдалося врятувати, а інший, на жаль, загинув. Далі майже тиждень довелося, ретельно обстежуючи не одну сотню гектарів гірської місцевості, шукати громадянина Чеської Республіки.
Майже вісім діб тривали пошукові роботи двох киян. У них гірським рятувальникам допомагали кінологи й піротехніки, також залучалися лісники, правоохоронці, й волонтери. Тіла туристів було знайдено в районі урочища Криві Путі поблизу гори Великий Верх Міжгірського району. До пошуків було залучено понад 150 людей та 15 одиниць техніки. Роботи на високогір’ї ускладнювалися сильним вітром, обледенінням схилів та поганою видимістю. Варто зауважити, що таких масштабних та довготривалих пошуково-рятувальних робіт на Закарпатті гірські рятувальники вже давно не проводили.
Усього, з початку року (дані станом на 28 січня) підрозділами гірської пошуково-рятувальної частини вже здійснено 79 виїздів та виходів в гори під час яких було врятовано 76 людей, що потрапили в небезпеку. Ще 68 особам надавалася невідкладна долікарська допомога. Реєстрацію пройшли 174 туристичні групи загальною чисельність більш як тисяча триста осіб.
- Мирославе Васильовичу, які можна зробити висновки з такого фіналу життя потерпілих туристів?..
- На жаль, повністю від неприємних несподіванок в горах застрахуватися неможливо, проте до них слід бути підготовленими, тоді в туристів буде шанс на порятунок, особливо взимку. Якщо влітку заблукалі туристи можуть витримати 2-3 дня і без їжі, то холодної пори за власну безпечність в горах можна розплатитися життям і за півгодини-годину.
Найчастіше заручниками гір, стають люди, які забувають повідомити про свої відлучення в гори в найближче пошуково-рятувальне відділення. Частина з туристів, вважає, що реєстрація якимось чином посягає на свободу їх пересування. Але ж ця інформація нам потрібна, щоб у випадку необхідності якомога швидше надати допомогу, тим паче, що в горах час іноді йде на секунди.
Додають роботи рятувальникам й так звані “дикі туристи”, які ніде не реєструючись й, не повідомляючи про свої наміри, виходять на маршрути. В таких випадках проводити пошукові роботи надто важко, оскільки основна маса туристів - люди приїжджі, а значить майже не орієнтуються на місцевості й не можуть надати інформацію про їхнє місцезнаходження. Мали місце й випадки, коли в закарпатських горах проводилися пошукові роботи туристів з турбаз сусідніх Івано-Франківської та Львівської областей.
- Отож, реєстрація учасників і маршруту у відповідних рятувальних підрозділах є не бюрократичною примхою – а нормальним бар’єром, який стоїть на варті безпеки всіх учасників походу…
- Без сумніву. Під час реєстрації на гірських пошуково-рятувальних відділеннях можна отримати найоперативнішу інформацію про стан погодних умов в тій чи іншій місцевості, небезпеку сходження лавин чи наявність снігових карнизів, визначити оптимальний маршрут, який залежить від ступеня підготовки учасників сходження. Є й такі туристи, що вперше потрапляють в гірську місцевість. Це значить, що вони зовсім не підготовлені до перебування в горах. У рятувальників наявні відповідні карти-схеми, де вказані всі небезпечні місця наших Карпат.
У місцях реєстрації відпочивальників проінструктують‚ що робити в тій чи іншій ситуації, а також будуть «відстежувати» групу по всій довжині маршруту. Якщо у певний час туристи не виходять на зв’язок, то створюється й починає працювати пошукова група.
Однак, статистика свідчить, що переважна більшість гірських „блукачів” не звертаються до рятувальників, щоб зареєструвати своє сходження, а ті, що й фіксувалися піднімалися в гори, знехтувавши нашими заборонами робити це. Можливо, у гостей спрацьовує хибне уявлення про специфіку регіону.
Так, наші Карпати не є дуже високими, але ж це не повинно притупляти почуття безпеки, адже і в нас стаються такі випадки, коли люди травмуються або ж навіть гинуть. Скажімо, потраплять в ущелину, де відсутній будь-який зв'язок, тоді на допомогу нема чекати звідки, адже, де перебувають туристи ніхто не знає. Звичайно, з часом ми отримаємо інформацію про заблукалих, але буде втрачено найцінніше - час.
Звісно, наші підрозділи завжди готові прийти на допомогу. І все ж, перед тим, як в пошуках гострих відчуттів вирушати на гірські схили, ради в би мандрівникам про себе повідомити в найближче рятувальне відділення й дослухатися до наших порад. Тоді відпочинок буде приємним і корисним, а не перетвориться в страшний період очікування на рятувальників, поки ті здолають в пошуках десятки гірських кілометрів…
До слова, один із загиблих киян – Віктор Грищенко - був відомим українським альпіністом, майстром міжнародного класу. Свого часу він підкорив вершини Кавказу, Тянь-Шаню та семитисячники Паміру. Цей трагічний випадок у черговий раз підтверджує, що в горах усім потрібно бути дуже уважними й передусім дбати про власну безпеку.
- Існує такий термін – «пережити зиму», а з огляду на оперативні зведення, у січні для МНС в регіону вистачало роботи…
- Якщо говорити про нашу службу, то ми повинні не лише зиму пережити, але й зустріти та провести її гідно. Морози, снігопади, замети, ожеледиця – це не лише природні явища, це важливий і відповідальний період у роботі МНС. Як підтверджує практика, щороку виникають проблеми, які стають своєрідною перевіркою наших можливостей.
А щодо першого місяця зими, то він для нас дійсно виявися неспокійним й насиченим щодо роботи. Окрім загублення туристів у Карпатах та зростання кількості пожеж про які вже говорилося, приміром, у січні для забезпечення проїзду та попередження зупинки руху транспорту на автошляхах області підрозділами МНС було відбуксировано 27 автомобілів з яких більшість багатотонники. Варто наголосити, що не завжди в заторах на автошляхах винні дорожники. Не рідкість, коли до скупчення транспорту на проїжджій частині причетні самі водії, які виїжджають на далекі відстані на літній резині та без ланцюгів проти ковказання. Великоваговику вистачить зупинитися на 5-10 хвилин, щоб паралізувати рух транспорту на кілька годин.
Також у січні в Рахові, за допомогою спеціального обладнання, з колодязя рятувальникам довелося виймати та доправляти до лікувального закладу травмованого місцевого мешканця.
Неодноразово наші бійці виїжджали на ліквідацію наслідків дорожньо-транспортних пригод. Серед резонансних – ДТП в Хустському районі, коли в річку з 8-метрової висоти з’їхав двоповерховий рейсовий автобус. А скажімо перечинським рятувальникам довелося витягувати легковика, який перекинувся на залізничне полотно, та розчищати дренажну систему й відкачувати воду, щоб не допустити підтоплення житлового будинку. Цей перелік можна продовжувати.
А якщо говорити мовою цифр, то цього річ (дані станом на 28 січня) пожежно-рятувальними підрозділами Територіального управління МНС було вже здійснено 728 виїздів. З яких: на гасіння пожеж та загорань – 83; ліквідацію наслідків аварій, катастроф та стихійних лих - 15. З початку року в регіоні вже трапилося 35 некласифікованих надзвичайних подій. Серед них: виявлення ВНП – 1 випадок, дорожньо-транспортних пригод (6), утоплення людей (2) та обмороження (11 випадків).
- Для належного виконання поставлених завдань потрібний і відповідний технічний потенціал…
- Безперечно. Підготовлена, перевірена й знаходиться у постійній готовності до дій за призначенням спеціальна техніка й особовий склад. Створено резерв з необхідною кількість паливно-мастильних матеріалів. Для забезпечення своєчасного реагування при виникненні надзвичайних ситуацій на території області, характерних для зимового періоду, у пунктах постійної дислокації зосереджені спеціальна техніка та засоби.
Так, на базі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ТУ МНС у Закарпатській області знаходяться 63 одиниці штатної техніки, в тому числі самоскиди КРАЗ, бульдозери, автомобільні крани, автовишки, шляхопрокладачі (тягачі) на танковій базі. Також маємо й аероглісер, який здатний на повітряній подушці виконувати завдання не лише на воді, а на суші, чи тонкій кризі. Наявність такої кількості техніки та засобів малої механізації (мотопомпи, бензопили, електростанції і ін.) дозволяє забезпечити якісне виконання завдань за призначенням і належне реагування на надзвичайні ситуації різного характеру.
Але проблема модернізації та оновлення технічних засобів МНС області залишається відкритою, адже більшість спецтехніки вже давно вичерпала свій моторесурс. А для придбання нових пожежних автоцистерн, кранів, автомобілів швидкого реагування, екскаваторів, приладів розмінування, засобів індивідуального захисту потрібно не один мільйон гривень. Таких коштів у Територіального управління нема. Сподіваємося, що проблеми переоснащення в області будуть вирішуватися за рахунок централізованого постачання.
- Мирославе Васильовичу, але ж при цьому не лише Державна служба з надзвичайних ситуацій відповідає за безпеку, відповідальність, за законом, лежить і на місцевих органах влади…
- Як депутат обласної ради, я неодноразово звертався до керівництва обласної ради та депутатського корпусу з пропозицією про затвердження, з відповідним фінансуванням, комплексних цільових програм щодо запобігання загибелі людей у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру в регіоні. На жаль, з боку керівництва обласної ради бажаної підтримки так і не отримав.
Сподіваюся, що найближчим часом депутатський корпус із розумінням поставиться до наших проблем і виділить кошти для покращення матеріально-технічної бази оперативно-рятувальних підрозділів краю. Адже народні обранці повинні бути, як ніхто інший, зацікавлені в тому, щоб їхні діти, батьки, брати і сестри були максимально захищеними.
- Ось прорвало труби, вийшла з ладу котельня, вимкнули електроживлення… І тут доходить до того, що багато людей і навіть деякі чиновники з обуренням говорять: «Неподобство! Куди дивиться МНС?»
- Ми до цього ставимося спокійно: наше завдання – допомогти людям. МНС – це один із державних органів влади. Для людей байдуже, хто за що відповідає, головне, щоб забезпечили нормальні умови їх життя.
Подеколи виникає бажання запитати у керівників: ви берете плату за житло, за електроенергію, за тепло, чому ж не слідкуєте за власними господарствами? Як тільки знижуються температури, так чомусь рвуться труби, люди ламають руки й ноги, залишаються без тепла чи води… Власникам об’єктів життєзабезпечення потрібно слідкувати, щоб на них не було аварій і люди від цього не страждали. Лише одними пожежниками-рятувальниками, а краще сказати «рятувальними методами» ми проблем не вирішимо.
- Мирославе Васильовичу, на Вашу думку, що є причиною виникнення надзвичайних ситуацій взимку?
- Передусім хочу наголосити, що уникнути й попередити всі НС неможливо. Та й самі аварії бувають різні. Інколи їх причини об’єктивні (до прикладу, різке погіршення погодних умов: заморозки, сильні вітри, снігові замети й ожеледиця), а інколи – вони наслідки недопрацювання певних служб регіону, або ж легковажності й безпечності наших громадян. Інша справа, що усувати їх потрібно оперативно й якісно.
А ефективність заходів з ліквідації та попередження надзвичайних ситуацій напряму залежать від злагодженої й організованої роботи всіх служб життєзабезпечення області. Адже спецтехніка Територіального управління області й рятувальники в екстремальних зимових умовах працюють в одному ланцюзі зі всіма комунальними службами, органами місцевого самоврядування.
До прикладу, нещодавні події на перевалах Воловецького району, коли ДАІ, МНС, Автодор, кожен виконуючи свою роботу, спільно допомагали водіям здолати засніжені автошляхи.
- 24 грудня 2012 року Президент України Віктор Янукович підписав Указ про реорганізацію Міністерства надзвичайних ситуацій та Державної інспекції техногенної безпеки України у Державну службу України з надзвичайних ситуацій, як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України. Мирославе Васильовичу, як іде процес цієї реорганізації і що він неї слід чекати?
- Наразі доопрацьовуються нормативні документи. Реформування МНС – це логічний та історично обумовлений процес. Давайте пригадаємо, до 1996 року, коли МНС створилася як самостійна структура, цивільна оборона, яка передувала сьогоднішньому поняттю цивільного захисту, завжди була складовою Збройних Сил України. І після 1996 року нормативно-правова база дозволяла залучати військових (авіація, інженерна техніка, техніка хімічного захисту, піротехнічні підрозділи) до ліквідації масштабних надзвичайних ситуацій. А після теперішнього реформування усі бюрократичні перепони для такої співпраці зникнуть. І ситуація зміниться докорінно, а водночас без зайвих фінансових витрат.
Так, багато зараз чуток ходить довкола цього реформування, особливо щодо кадрової політики. Скажу відверто, що професіоналам, які вболівають за престиж служби, нема чого боятися. Для таких наших співробітників ми зробимо все можливе, щоб вони були, передусім, соціально захищені та забезпечені всім необхідним для виконання своїх професійних обов’язків. А випадкових людей служба «101» ніколи не признавала.
- Ще мине трошки часу й в регіон прийде потепління. З огляду на минулорічний досвід, чималий шмат роботи для рятувальників додасться саме із талим снігом, паводковою ситуацією…
- Уже проведено розрахунок засобів, запаси палива, вибухівки для підриву заторів, перевірено техніку, включаючи плавзасоби, систему оповіщення. Налагоджена координація усіх структур та визначено і змодельовано непрості й складні ситуації, можливі за різної обстановки. Звичайно, говорити, що ми – готові до усього, було б надто самовпевнено, але про максимальну готовність до можливих неприємностей можна сказати сміливо.
- А якщо, приміром, хтось захоче поскаржитися на роботу якогось вашого підрозділу?
- У нас в Територіальному управлінні працює телефон «довіри». Якщо ви не зможете дотелефонуватися, наберіть «101». Усі дзвінки фіксуються, документуються й записуються. Усі звернення громадян знаходяться на особливому контролі. У нас є й сайт в Інтернеті, сторінка в YouTube та Facebook... Звертайтеся!
- А взагалі, коли починається і коли закінчується Ваш робочий день?
- Якось о восьмій ранку ми прийшли на нараду в одне відомство… Нам кажуть: «Ось бачите, як ми шанобливо ставимося до МНС, о 8 ранку починаємо з вами працювати». А ми у відповідь: «А наш вчорашній робочий день ще не закінчувався». (Посміхається) Це правда! Наша служба працює у цілодобовому режимі. Ніколи не знаєш, в скільки доведеться прокидатися – можуть і в 2, і в 3 години ночі зателефонувати. Наша оперативна служба доповідає про всі надзвичайні ситуації, які стаються на території області. Якщо виникає серйозна НС, збирається оперативний штаб. І ми всі на місці вирішуємо завдання.
- Нічого собі. Оце життя, виходить, що Ви взагалі не відпочиваєте?
- Наша робота побудована, передусім, на принципах гуманності – ми допомагаємо людям, які потрапили в біду. І поки не зробиш усе можливе і навіть неможливе – відпочивати не можеш. Хто приходить в нашу родину пожежників-рятувальників, уже не може працювати по-іншому.
ТУ МНС у Закарпатській області
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
