В последнее время на фоне решительных действий нынешней власти все чаще слышны возгласы последних битых помаранчевих «дамок» о том, что якобы «одним из главных достижений работы предыдущей команды были права и свободы людей».
Не льстите себе, господа оранжевые! Лучше покайтесь!
Пять лет тому вы уже продемонстрировали всей стране, на что вы способны. И не только в плане реализации экономических преобразований. В плане соблюдения прав и свобод граждан Украины тоже.
Разве это не ваших рук политические провокации 2004 года, переросшие в правовой беспредел на Закарпатье в 2005 году?..
Разве не тогда исключительно по политическим мотивам поголовно преследовались все, неугодные вам: и представители власти Кучмы, и симпатики кандидата в президенты Януковича, и простые смертные, просто имевшие свою гражданскую позицию…
Разве не тогда, при вашем правлении, по сфальсифицированным криминальным делам на допросы вызывали учитилей, госслужащих, редакторов газет, а самих несговорчивых не только пугали, но и без каких либо доказательств прятали за решетку.
О каком соблюдении прав простого человека могла идти речь в приснопамятном 2005 году, когда под бульдозер оранжевого самодурства попадали не только простые смертные закарпатцы, но даже трижды незаконно, без каких либо оснований арестованный экс-губернатор края Иван Ризак, которого для устрашения всех слоев общества истязали по всем канонам инквизиции.
Не найдя никаких реальних правонарушений в губернаторской деяльности Ризака, ему белыми нитками шили и привязывали все, что только попадалось на глаза оранжевой номенклатуре.
На этой политической почве и были придуманы «доведения до самоубийства» , «взятки», «превышение служебных полномочий» и т. д. и т. п..
Те же оранжевые прокуроры , которым выпало испольнять политический заказ против Ризака, предупреждали, что дела юридически несостоятельны, безперспективны, нужно придумывать что-то другое…
Поэтому позже и было решено придумать и добавить экс-губернатору, загодя упрятанному за решетку, еще и «организацию массовых волнений» и «препятствование агитации», так званый «свалявский эпизод».
Да, реальные события по этому эпизоду не тянули даже на мелкую хулиганку. Но прикупленные и запуганные закарпатские прокуроры четко учли политическую коъюктуру и госзаказ именно на « избирательные криминальные дела».
Собственно именно этот, свалявський избирательный эпизод, на сегодня пока что является единственным, по которому Ризак не оправдан судом.
Хотя по масштабам и примитиву фальсификаций он не уступает другим эпизодам.
Возможно суд, вынося обвинительный приговор, воспользовался вескими аргументами и доказательствами?
Увы!
Вот лишь несколько типичных «доказательств», на основании которых был осужден невиновный человек.
Ознакомившись с этими « доказательствами» и учитывая обвинительный приговор суда вряд ли у кого-то еще раз «повернеться язик» назвать соблюдение прав человека достижением оранжевого режима .
Вот на какой «доказательной» юридической « базе» вершили правосудие « демократичные» оранжевые «правдолюбцы» ( сохранен язык оригинальной криминальной стряпни) .
Атипова хронологія…
13 листопада 2004 року у Сваляві відбулися події, які потребували розгляду з точки зору КК України.
* * *
Наступного дня, 14.11.04 р. – слідчим СУ УМВС України в Закарпатській області Бурлакою Б.Б. порушено кримінальну справу №2320604 по факту вчинення хуліганських дій в готелі „Комфорт” за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України. Цікаво, що навіть помаранчева, опозиційна преса подіям у Сваляві не приділила жодної уваги. А власниця готелю п. Маряна Тацей ( вона почала орендувати готель з…26 листопада) з наслідками « погрому» прийшла знайомитися через…тиждень.
* * *
22.12.2004 року заступник прокурора Закарпатської області Зарева порушує кримінальну справу по факту умисного заподіяння працівникам Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків.
* * *
22.04.05 р. справа на тему «свалявська хуліганка» зявляється у Львівській прокуратурі. Тобто, справа знаходиться в провадженні Львівської прокуратури у слідчого Мисяка.
Справа, на жаль, не містить жодних відомостей, в який спосіб розслідуванням займається інша область.
Пізніше, правда, також за загадкових обставин, справа повернеться в закарпатську прокуратуру.
* * *
Обставини подій у Сваляві досліджуються майже рік. Їх вивчає міліція, вивчає прокуратура, вивчає суд..
Майже рік ніхто навіть не згадує Різака. Ніхто, за винятком … Віктора Балоги.
. * * *
Із протоколу допиту від 3 березня 2005 року слідчим прокуратури Львівської області, юристом першого класу В. М. Мисяком губернатора Закарпаття, народного депутата Україні Віктора Балоги:
«В.Балога:
«Паульо В. Д. був безпосереднім керівником цього нападу на готель. Я вважаю, що цей напад був чітко спланований керівництвом ОДА... »
* * *
Отримавши такий конкретний дороговказ з уст свого політичного патрона закарпатські прокурори забирають справу від свого львівського колеги і у розпалі літа 2005 року, коли стає « дураку понятно»,.що всі « фальсифіковані до цього часу кримінальні справи проти арештованого уже Різака не мають жодної перспективи у суді, а точніше 17.08.05 р. відносно Різака І.М. порушують ще одну кримінальну справу по ч.2 ст.157 КК України.
* * *
Наголошуємо, що в матеріалах кримінальної справи немає жодного документу, який свідчив би про те, чому кримінальна справа зі Львівської прокуратури повернулася до Закарпатської і чому заступник прокурора порушує кримінальну справу проти Різака.
* * *
Наголошуємо, що слідчий Львівської прокуратури В. Мисяк, який проводив досудове слідству по цьому епізоду, допитував свідків і « потерпілих», допитував підсудного, в Івано-Франківському суді чітко заявив , що не знайшов жодних слідів причетності Івана Різака до «свалявських подій».
* * *
Всі, без винятку « свідки» і « потерпілі», пояснили пізніше в Апеляційносу суді Івано-Фрвнківської області, що їм зовсім нічого не відомо про причетність Різака І. М. до подій у м. Свалява. Про це пояснювали суду: потерпілий Глібовицький — 17 січня 2007 року (т. 24 а. с. 132—141); потерпілі Тацей, Нагірна, Процик — 31 січня 2007 року (т. 24 а. с. 141—160); потерпіла Литвинчук — 22 лютого 2007 року (т. 24 а. с. 195—216); потерпілі Савка, Басовський — 5 квітня 2007 року (т. 24 а. с. 288—301); потерпілі Шишко, Гонсьор, Гришак — 18 квітня 2007 року (т. 24 а. с. 301—321).
* * *
Натомість отримавши у березні 2005 року команду «фас», сумлінні закарпатські прокурори кримінальну справу «по Сваляві» розвивали жваво, допрацювали навіть у новорічно-різдвяні канікули і напевно якраз під удари Кремліських курантів тихо направили … до Свалявського суду, де суддя на прізвище Ж., 31 січня 2006 року, за один день, не те що за відсутності, а навіть без повідомлення Різаку, обмежившись лише: “…дослідженням фактичних обставин справи і допитом підсудних” постановила вирок, яким в мотивувальній частині де- юре визнала винним Різака І.М. у скоєнні злочинів, які до цього інкримінувались іншим особам, засудженим , до речі, умовно.
* * *
Проведення такого прискореного судового процесу і призначення всім підсудним умовної міри покарання є саме тим “пряником”, який засуджені умовно отримали від прокуратури Закарпатської області за те, що на словах, удавано, визнали себе винними в пред’явленому їм обвинувачення, і головне, за те, що категорично і твердо стверджували, що інкриміновані їм злочини вони вчинили за вказівкою Різака І.М.
… і « переконливі» докази
Закарпатські прокурори, які разом зі свалявською суддею на букву Ж. фальсифікували
« свалявський епізод», переконували суд , що «в результаті злочинних дій Різака І.М.» , який буцімто організував у свалявському готелі «Комфорт» «масові заворушення», було спричинено «тяжких наслідків, що виразилось в заподіянні тілесних ушкоджень і побоїв 56 особам, пошкодженні, знищенні та заволодінні майном на загальну суму 26156,5 грн., вчиненні опору 12 працівникам міліції.»
Однак слідчий Львівської прокуратури п. Мисяк, який вів цю « справу» і на суді виступав у якості свідка, має трохи іншу думку.
Із пояснень слідчого Мисяка в судовій залі Івано-Франківського Апеляційного суду:
«Мені не зрозуміло, звідки взялося формулювання «масові заворушення» щодо свалявських подій..»
* * *
«… досліджуючи справу по Сваляві, нам вдалося ідентифікувати… лише одну людину…».
* * *
Коли пан Мисяк ознайомився в суді з деякими ксерокопіями протоколів допитів , він сам був неприємно вражений.
«Розумієте, це був вал.», – заявив слідчий.
Коли слідчого запитали в суді, як він встановив матеріальну шкоду у свалявському готелі «Комфорт», він відповів:
«Та цього встановити в принципі було неможливо. Справу я отримав у березні. На той час уже все там було відновлено.»
Як зясувалося в суді , готелю «Комфорт» у Сваляві, принаймні на осінь 2004 року не існувало, оскільки однойменний гуртожиток не мав ніяких дозвільних документів на готельну діяльність.
До того ж сама керуюча «готелю» на суді пояснила, що можлива максимальна кількість проживаючих в готелі – 25-30 чоловік!
Із свідчень у залі суду слідчого Львівської прокуратури п. Самбіра:
Підсудний на суді зачитав пану Самбіру копії протоколів допитів свідка і потерпілої Чернявської. Вони схожі, як дві краплі води. Навіть друкарські помилки – одні й ті ж. Хоча допитував Самбір потерпілу і свідка всього десять хвилин, на папері вийшло 5 друкованих аркушів, частина яких стосувалася чомусь « перестрілок польських туристів». Нагадаємо, що предметом допиту були «свалявські події».
Витяг з протоколу допиту свідка Чернявської: «По суті заданих мені запитань можу показати, що на даний час обставин вчинення нападу на мене Стодівку І. І., Налену О. С., Гребенко М. І. та Скшипека в 1994 році детально не пригадую. Я підтверджую покази, дані мною по вказаному факту в ході досудового слідства та судового слідства, оскільки вони правдиві. 22.01.1994 р. я з подругами Стодівкою і Наленою О. С., Гребенко М. І. поверталась на Україну з Республіки Польща. Кордон ми пересікали на митному посту «Щегині». Кордон ми пересікали на автомобілі під керуванням громадянами Польщі Скшипека Я. В. Він віз на територію України килими і мав нас довести до м. Городок. В якій це годині було, я на даний час не пригадую, однак це було вночі. Пересікши кордон, ми поїхали в напрямку м. Городок. На об`їзній дорозі м. Судова Вишня наш автомобіль наздогнав автомобіль ВАЗ шостої моделі без номерних знаків червоного кольору...»
Отже до кримінальної справи Різака підшито протокол допиту студентки Чернявської 1994 року (!), коли вона мала якісь проблеми при переході кордону.
Коли на суді слідчому Самбіру зачитали протоколи допитів свідка і потерпілої Чернявської, слідчий розгубився. Коли свідка запитали про те, яке ж відношення мають «польські переслідування і перестрілки» до свалявських подій, Самбір заявив суду: «Ну що ви, це ж папірці, це не протоколи допитів».
* * *
Закарпатська прокуратура переконувала, що в Сваляві постраждало 56 студентів і 12 міліціонерів. Однак протягом кількох десятків судових засідань в Апеляційному суді Івано-франківської області реально з`явилося … восьмеро (!) чоловік.
* * *
Суд на підтвердження винуватості Різака послався у вироку на показання потерпілих Гришака С. О., Глібовицького В. Ю., Басовського Д. Л., Гонсьора Р. В., Федаша М. М., Процик О. Ю., Нагірної С. Я., Литвинчук Н. М., Тацей М. І. Суд, як не дивно, розглядав не так покази свідків чи потерпілих, а опирався на ксерокопії протоколів допитів під час досудового слідства. Віртуальних свідків чи потерпілих неможливо було затягнути в суд. Чи може їх і не було?
* * *
Глібовицький — єдиний з «потерпілих», хто ходив на всі засідання, – на прохання деталізувати деякі події, одразу сказав, що він «у той вечір приїхав з Перечина, у Сваляві він втратив пам`ять і взагалі зараз у нього болить голова, і він не може говорити.»
* * *
«Свідок» Басовський. В протоколі, де він виступає як «свідок», його прізвище Басовський. В протоколі як «потерпілого» — Басольський. А в суді він взагалі заявив, що давав свідчення тільки один раз, а в матеріалах справи знаходимо протоколи допиту його і як свідка, і як потерпілого, датовані різними датами.
* * *
Свідок Федаш. За свідченнями інших студентів, він був одним з керівників приїжджих студентів. Правда, був чи то спортінструктором, чи то аспірантом. В суді так і не з`явився.
* * *
Свідок Тацей Мар`яна Тиберівна. Саме вона і вважається офіційною власницею готелю «Комфорт». Як можна посилатися на її свідчення, що можуть стати доказом вини Різака, пояснити, напевно, не зможе і сама суддя Стефанів. Адже пані Тацей в суді і на досудовому слідстві заявила, що 13.11.2004 р. вона була вдома, і під час подій в готелі не була присутня. Про все вона знає тільки з розмов. З`явилася в готелі приблизно через тиждень після того, що сталося. Тільки через тиждень нею була створена комісія, яка визначала суму збитків. За яким принципом — незрозуміло. Жодних фінансових документів у справі немає. Пані Тацей зазначала у суді й на досудовому слідстві, що під час огляду комісії не описувала майно по окремих кімнатах. Звідки з`явилася сума збитків 10 490 грн., не може пояснити ніхто. Крім того, Тацей повідомила, що акт огляду готелю 13.11.2004 р. їй та її чоловіку не видавався.
* * *
Свідчення свідків Процик та Нагірної на досудовому слідстві тотожні. Навіть з однаковими граматичними помилками. Невже свідчення проти Різака слідчий робить «під копірку»! Навіть не змінюючи чоловічий рід на жіночий.
Дійшло до того, що із протоколів допиту виходить, що студентка Нагірна проживала в одній кімнаті зі студенткою Нагірною. Сама із собою. До речі, анкетних даних про проживання в свалявському готелі «Комфорт» 13 листопада 2004 року саме цих двох студенток не існує.
* * *
Допит свідка Н. Литвинчук було закінчено о 15.50 17 лютого 2005 р. у приміщенні прокуратури Кременецького району Тернопільської області. А вже о 16.05 цього ж дня пані Литвинчук дає свідчення у приміщенні прокуратури Львівської області. Між Львовом і Кременцем понад 200 км.
Серед оприлюднених є і «протокол» допиту Н. Литвинчук Сергія Литвинчука. Звертає на себе увагу те, що в Кремінці він дає свідчення о 12.50, а вже о 13.10 він — на допиті у Львові.
Суддя у вироку говорить, що судом встановлено: «до приміщення вказаного готелю прибуло багато осіб. Вони поводили себе зухвало. Провокували конфлікти».
А тепер цитуємо свідчення Литвинчука, на які посилається суд: «Я зауважив, що від штабу Ющенка був джип темного кольору, виробництва, напевно, Японії, автомобіль Мерседес-500, якщо я не помиляюсь, та ще один-два автомобілі, які мали атрибути штабу Ющенка. Інші автомобілі були від штабу Януковича. Люди, які зібралися під готелем, були спортивної будови тіла, коротко стрижені». Виникає запитання: так які ж особи вели себе зухвало, — ті, що від штабу Ющенка, чи ті, що від штабу Януковича?
* * *
Після зачитання суддею свідчень Миколи Горона підсудний звернув увагу судді на те, що на підставі цього свідчення слідчий повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності за розголошення таємниці судового слідства. Справа в тому, що М. Горон, до речі, підприємець, а не студент, відмовився давати свідчення слідчому у зв’язку зі станом здоров’я, а лише підтверджує покази свого брата Володимира, теж, до речі, не студента, а інструктора по туризму м. Кременець. Яким чином один свідок дізнався про свідчення іншого свідка , допит якого проводився на кілька годин раніше?
* * *
Конфузом обернулося для судді і спроба прочитати протокол допиту потерпілих Кондора і Пряділя. Виявилося, таких протоколів нема взагалі. Як свідки вони ніби допитувалися. Але як потерпілі – ні. Ну, замоталися слідчі, не встигли «організувати» необхідні папірці.
* * *
Студент-свідок Савка заявив суду про те, що ніякого насильства у Сваляві не було. Він розповів, що чув, як «незнайомі», які прибули в готель-гуртожиток, навіть попереджали своїх хлопців, щоб ті не спровокували бійку і поводилися чемно. Савка чітко сказав, що його ніхто не чіпав. Не бачив він, щоб потерпів хтось із інших студентів.
. За словами студента, у приміщення готелю-гуртожитку заходило всього 10-20 чоловік незнайомців.
Така заява Савки викликала у підсудного запитання: «Чому у протоколі на досудовому слідстві ви говорили про 100 чоловік?»
Савка відповів: «Я такого не міг говорити!».
Судовий зал розсміявся. Студенту показали копію протоколу допиту його на досудовому слідстві. Прокурорський друкований аркуш викликав у студента здивування. Він заявив суду, що заперечує достовірність цього документу, оскільки всі свої свідчення писав власноруч. На питання про те, чий підпис стоїть під друкованим текстом, студент, прискіпливо глянувши, переконливо мовив: «Це не мій підпис!».
* * *
На суді свідки Савка і Басовський безапеляційно заявили, що ніяких анкет при поселенні в «Комфорт» ні вони, ні інші студенти не заповняли! Ніхто навіть не платив за проживання. Взагалі, за словами свідків, метою їх приїзду на Закарпаття була не агітація, а …екскурсія.
* * *
Ректор УжНУ Микола /вегеш на суды заявив, що він, як довірена особа кандидата в президенти Віктора Ющенка, не знав нічого про агітаторів в Сваляві. Тобто, ані довірена особа кандидата, ані місцевий штаб «НУ» про цих «агітаторів» не знали. « Стуленти» також підтвердили, що ныякох агытацыъ вони не проводили. Звыдки ж взялося « перешкоджання виборчому праву»?...
* * *
. Жоден з міліціонерів , які були присутні під час «свалявських подій» у «Комфорті» у листопаді 2004 року, не писав ніяких заяв про те, що вони можуть розглядатися як потерпілі. Однак представник прокуратури, який невідь-чому кваліфікував міліціонерів як потерпілих, намагався у будь-який спосіб представити їх суду як таких, що найбільше постраждали внаслідок інциденту у Сваляві. І коли свідки в погонах на суді щиро дивувалися, що вони прийшли на суд у статусі свідків , а не як потерпілі, представник обвинувачення , якого такі свідчення, очевидно, застали зненацька і відверто обурили, почав ставити їм запитання на кшталт «Що, вас і пальцем там не рушили?». Виявилося, що представники обвинувачення міліціонерів навіть не повідомили, що вони, на думку прокуратури, мають на суді виступати не як свідки, а як потерпілі…Але потерпілими міліціонери себе так і не визнали.
* * *
Протоколи майже всіх допитів свідків чи потерпілих (це вже кому що перепало від настрою слідчого) датовані лютим місяцем 2005 року. Події у Сваляві, відбувалися 13 листопада 2004 року. Чому саме у лютому прокуратура почала збирати показання свідків? Відповідь дуже проста.
На початку лютого 2005 року було вперше затримано Івана Різака. Але оскільки законних підстав для тримання під вартою у прокурорів не було, Івана Різака було звільнено.
Версія про причетність Різака до доведення до самогубства ректора Сливки, яка йому тоді інкримінувалась, була безперспективною. Замовники і прокурори це добре розуміли. Тому, аби накопати якусь нову кримінальну базу під політичну розправу над екс-губернатором Закарпаття, прокуратура починає відпрацьовувати свалявський варіант. Слідчими гарячково збираються або фальсифікуються покази свідків і потерпілих «свалявських подій». Настільки гарячково, що ляпсуси такої поспішності дають про себе знати сьогодні, у так званих копіях протоколів допитів. Хіба це не говорить, що кримінальна справа по Сваляві це чистої води політичне замовлення?
* * *
Про існування вказівок Різака І. М. щодо виселення людей з готелю або вчинення ним інших дій жодному з працівників міліції нічого не було відомо.
Про це свідчать допити: Залоги С. М., Панн В. Д., Поцко В. П., Шелеп М. І., Улман В. Т. в суді 16 січня 2007 року (т. 24 а. с. 116—132) та допит Бізілі І. В., Бабинця В. А., Орешко В. С. в судовому засіданні 13 березня 2007 року (т. 24 а. с. 228—247). Будь-яких претензій до Різака І. М. працівники міліції не мають, із заявами про визнання потерпілими не зверталися, стверджують, що не вважають себе потерпілими по справі. Єдиний виняток — свідчення потерпілого Бізілі І. В. (суд у вироку стверджує, що він є свідком).
* * *
На суді Бізіля І. В. пояснив, що з Різаком І. М. він особисто знайомий не був і до подій, які мали місце в готелі, ніколи по телефону не розмовляв. Щодо телефонної розмови 13 листопада 2004 р., уточнив: «Я не впевнений, що до мене телефонував Різак Іван Михайлович. Я тільки чув голос по телефону. Чи дійсно в трубці говорив Різак Іван Михайлович, не знаю і ствердити не можу» (т. 24 а. с. 228—247).
* * *
У Орешка В. С. і Залоги С. М. було нібито виявлено легкі тілесні ушкодження, А висновки судово-медичних експертиз № 287, 288 зроблено … 01.12.2004 р., (т. 15 а. с. 240—241, 256—257). Експертиза тобто датована аж груднем, а не одразу після інциденту. Крім того, експертиза не встановила, що міліціонери Орешко і Залога отримали легкі тілесні ушкодження 13.11.2004 р. біля готелю «Комфорт», а лише констатувала, що вони могли їх отримати в цей час. Так, на запитання підсудного до начальника Свалявського бюро судмедекспертизи п. Лизанця «Чи не могло це статися 15, 14 чи 16?» той дав ствердну відповідь. До того ж експертизу, оформлену заднім числом, пройшли тільки двоє міліціонерів, а за початковою версією слідства «побито» було понад десяток міліціонерів.
* * *
Абсолютно ідентичні тексти фальсифікації у підрозділі «Обставини справи». Як відомо, в день «свалявського інциденту» чи не вся свалявська міліція була біля готелю «Комфорт». Але в «обставинах справи» читаємо, що «13 листопада 2004 року, о 19 годині в чергову частину Свалявського РВ УМВС по телефону надійшло повідомлення невідомої особи, про те, що … в готелі «Комфорт» виникла бійка». Невже треба було «невідому особу», яка б «повідомляла чергову частину», якщо вся міліція була на той час у «Комфорті»?
* * *
У підрозділі «Об’єктивно» експерт обом міліціонерам приписує тотожні , один до одного, поранення: « На слизовій губи виявлено рубець 0,2х0,6 см розувато-червоного кольору, в області якого відмічає пальпорторно болючість». Що й казати, якщо «освідчувані», наче змовившись, кажуть що нанесли їм удари «високого зросту, короткої стрижки, спортивної статури». І обох, каже експертиза, били «в області носа». Фантастика. Справа в тому, що якби так і було, то комплекція Залоги і комплекція Орешка не йдуть ні в які порівняння. Один – сам спортивної статури, інший – тендітний. Очевидно, що наслідки удару «чоловіка спортивної статури» мали ну хоч чимось різнитися по об’єктах різної вагової категорії.. В експерта вийшло , що за фізичною витривалістю Орешко нічим не поступається Залозі. При цьому обидвоє , каже експерт, не зверталися за медичною допомогою. Але у висновках І. Лізанець, який нібито проводив експертизу, зверніть увагу, через місяць після подій у Сваляві, резюмує, що «Дане тілесне ушкодження за своїм характером могло виникнути в строки , вказані в даній постанові (13.11.04).» А чому не 11.11.04.? А може 15.11.04.?
* * *
Однак і це суд визнає за доказ навіть після того, як п. Залога С. М. в суді детально пояснив, що ні до якої судмедекспертизи… ніколи не звертався. Його свідчення є в протоколі суду. Суд так і не зміг встановити, чому саме постраждалий Орешко під час інциденту вилучив рушницю з бойовими набоями в п. Удворгелі, помічника народного депутата Кеменяша. І зброя ця, як показують матеріали слідства, була не в машині, а п. Удворгелі бігав з рушницею у дворі біля готелю.
* * *
Суддя пані Стефанів так і не почула в суді свідчень студентів, міліціонерів, що не було ніяких заяв від проживаючих у готелі «Комфорт». Ніхто після інциденту не звертався в міліцію, чи за медичною допомогою. Це ще раз свідчить про те, що ніяких постраждалих у той вечір не було. На це звертав увагу підсудний, в тому числі і в своєму клопотанні, де цитував нардепа Кеменяша, що той десь через тиждень передав ксерокопії десятка заяв студентів. Самі заяви так і не з`явилися. Різак ще довго намагався з`ясувати в суді, де ж заяви всіх «постраждалих». Ні досудове слідство, ні суд відповіді на це питання не дали.
* * *
На судовому засіданні 22 лютого 2007 р. (т. 24 а. с. 195—216), Свідок Кеменяш О. М. сказав що: 13 листопада 2004 р. він приїхав у готель «Комфорт» у Сваляві, оскільки йому зателефонував помічник і повідомив, що є ускладнення з агітаторами. Перебував біля готелю майже 4 години. Пояснив, що не знає, чи мав Різак І. М. відношення до виселення. Пояснив, що агітаційних матеріалів не було. Ствердив, що прізвище Різака І. М. впродовж цих подій взагалі не називалося.
* * *
Не правда ли, уместен сегодня вопрос, кстати, возникавший на протяжении всего периода политического преследования Ивана Ризака и его соратников: «А что же на самом деле три года рассматривал суд? На основании чего возбуждались криминальные дела против экс-губернатора Закарпатья? И почему он до сих пор не оправдан по всем инкриминированным ему статьям? Хто и когда ответит за грубые фальсификации криминальных дел?»
Пока не будут даны четкие ответы на все эти вопросы разговоры о «достижениях в области прав человека» в нашей стране вряд ли будут вообще уместны!
Александр Львов.
