Соціологічні опитування, проведені наприкінці минулого року та під час нинішніх президентських перегонів , показали, що більшість закарпатців найкращими і найуспішнішими (в комплексі) роками першого десятиліття третього тисячоліття вважають 2003 та 2004 роки.
При цьому кожен з опитаних, виходячи насамперед з особистісного, називав різні причини: політична і соціальна стабільність, кар’єрний ріст, отримання заробленого за роки, оформлення на роботу, підвищення зарплати, поліпшення інфраструктури населеного пункту тощо.
Цікаво, що майже кожен третій з опитаних закарпатців повязує причини особистих успіхів у цих роках з командою тодішнього губернатора Закарпаття Івана Різака, який, на їх думку, відзначався професіоналізмом і працелюбністю, відповідальністю перед людьми і жорсткою вимогливістю до підлеглих. Саме цій відповідальній команді вдалося зрушити область з мертвої точки кількарічного застою і саме при губернаторі Різаку прості закарпатці нарешті відчули бодай якесь поліпшення життя.
Звісно, що знайдуться люди, які в штики сприймуть такі твердження . Але це здебільшого ті, хто зараз при владі і боїться її втратити, визнавши своюнеспроможність. Але їх – одиниці. За тотальної дискредитації органів державної влади в останнє п’ятиріччя їх думки не можуть бути не те, що визначальними, але й взагалі такими, що серйозно можуть сприйматися пересічними закарпатцями.
Сумні реалії сьогодення лише посилюють переконання закарпатців у тому, що у сенсі економічного та соціального розвитку саме 2003 та 2004 роки для Закарпаття стали визначальними для десятиріччя, що минає.
Після того, як у 2005 році команда Різака на чолі з Іваном Михайловичем пішла у відставку, пройшло уже пять років. А закарпатці, як і гості краю, як їздили автодорогою, збудованою в часи Різака, так і досі їздять нею. За останніх п’ять років не те що нових доріг не збудовано, навіть старі нікому ремонтувати.
Хіба можуть закарпатці забути, як при Різаку їм повернули 14 мільйонів гривень боргів по зарплаті ( на той час це величезні гроші)? Зараз же ситуація з накопиченням боргів по зарплаті в області повторюється. Десятки мільйонів гривень зарплатного боргу. Навіть через прокуратуру нинішня влада не спроможна повернути людям заробленого.
Тому й, напевно, згадують жителі області Івана Різака, якому це вдалося зробити в тому числі і жорстким «методом особистого переконання» роботодавців.
Згадують, мабуть, Івана Михайловича і молоді мами, яким на осінь 2002 року держава заборгувала десяток мільйонів гривень матеріальної допомоги на дітей. Зрештою, про Різака сьогодні добрим словом згадують і медики, і вчителі, і підприємці , і будівельники, і працівники культури, і ветерани війни, і афганці з чорнобильцями. І не тільки тому, що все пізнається у порівнянні.
Як засвідчив один із з колишніх підлеглих Різака, Іван Михайлович завжди наголошував керівникам: хочете, щоб вам було добре, робіть добре людям!
Судячи з результатів опитування, закарпатці належно оцінили роботу команди 2002 року і, незважаючи на кількарічні спроби політичних опонентів дискредитувати Івана Різака, й досі пам’ятають і шанують добрі справи, зроблені командою Івана Михайловича і ним особисто для людей.
Саме тому напередодні Нового десятиріччя доречно буде бодай побіжно згадати результати роботи найуспішнішої управлінської команди Закарпаття першого десятиліття двотисячних – найуспішнішої команди часів української незалежності.
* * *
Чи не справедливо осінь вважають наймудрішою порою року. Символічно, але нового голову Закарпатської облдержадміністрації Івана Різака було призначено 27 вересня 2002 року. До цього він обіймав прирівнювану до міністра посаду, очолюючи Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Від попередників Різаку дісталася напівзруйнована область. На вересень 2002 р. економіка Закарпаття була фінансово збитковою. Загальна сума балансових збитків становила 2,2 млн. грн., а майже половина підприємств області декларували збитки.
Попередники залишили Івану Різаку понад 50-мільйонний кредитний борг перед Ощадбанком України, який область отримала у 1998 р. для відбудови і придбання житла потерпілим від паводку і який попередні керівники області навіть не брались погашати.
Про благополучну ситуацію у соціальній сфері також вести мову не доводилось.. Ріст безробіття у 2002 році порівняно з 2001 р. склав 1,8%. Заборгованість із заробітної плати становила на початок жовтня 2002 р. 13,8 млн. грн. і навіть існувала реальна загроза невиплати заробітної плати працівникам бюджетних установ за листопад-грудень 2002 року. Незважаючи на наближення опалювального сезону, область була практично не готова до зими....
От така « спадщина» дісталася молодому керівнику Закарпаття Івану Різаку на осінь 2002 року.
Для призупинення і боротьби з кризовими явищами за блискавичний термін він змушений був формувати команду управлінців, сильну і стійку команду, в якій мали поєдналися досвід професіоналів і молодечий запал реформаторів, вміння йти на ризик і виваженість прагматиків. При цьому новий молодий керівник краю одразу дав зрозуміти усім, що не політична приналежність чи особиста відданість будуть визначальними у роботі. Головними критеріями у підборі кадрів державного менеджера Різака стали готовність працювати на людей, нехтуючи часто навіть особистими інтересами, чесність і відповідальність людини, самовіддача і максималізм у досягненні результату,
Яких результатів вдалося досягти команді Різака за якихось два роки — говорять конкретні цифри і факти, які з відстані п’яти років проглядаються вельми яскраво.
Ми почали забувати, що таке заборгованість по зарплаті
Коли в опитуваннях закарпатці говорять про успішні 2003 та 2004 роки, вони, звісно, в першу чергу мають на увазі зміни в гуманітарній та соціальній сферах. Просту людину, зрозуміло, мало цікавить ціною яких управлінських, популярних чи не дуже заходів, організаційних зусиль і ризиків , через які економічні важелі цього вдалося досягнути. Тому не будемо поки що вдаватися у втаємничену економічну політику, а поговоримо про речі прості, доступні і – приємні. Тобто – про гроші.
Як ми вже згадували, на осінь 2002 року заборгованість із виплати заробітної плати в економіці Закарпаття складала 13,8 млн. грн..
Чи не одним із перших кроків нового губернатора Різака була мобілізація всіх сил на повернення людям заробленого. З приходом Різака в губернаторське крісло робочий день більшості держслужбовців, чиновників, керівників правоохоронних структур чи підприємства-боржника Закарпаття починався і закінчувався темою повернення боргів по зарплаті. Дехто це називав навіть управлінським терором. Губернатор поступово удостоювався від своїх підлеглих епітетів – вимогливий, жорсткий…
Втім, така системна вимогливість молодого керівника блискавично принесла бажані результати. Вже за кілька місяців чиновники і керівники відчули «сильну руку» і « холодний розум» Івана Михайловича, а прості втішені рішучістю Різака закарпатці невдовзі почали забувати, що таке заборгованість по зарплаті.
Більше того, на відміну від попередників, які також пробували повертати людям зароблене, щоправда, крізь хитрі схеми натуроплати простроченими харчами, Різак змусив роботодавців повертати землякам зароблене реальними ГРОШИМА. Динаміка погашення заборгованості мала наступний вигляд. За 4-й квартал 2002 року заборгованість зменшилась із 13,8 до 8,5 млн. грн., або на 5,3 млн. грн. За 2003 рік відповідно з 8,5 до 2,5 млн. грн., або в 3,4 рази. За 9 місяців 2004 року з 2,5 млн. грн. до 306,8 тис. грн., або у 8 разів. А на січень 2005 року в області практично було завершено погашення боргів по зарплаті.
При цьому протягом двох років правління команди Різака відбувався постійний ріст доходів жителів області. Це, до речі, відбувалося в умовах неослабного моніторингу відповідних служб цін на основні види продуктів.
Зокрема, згідно з даними статистичних досліджень, при стабільних цінах доходи за ці роки в розрахунку на одну особу зросли на 33,4%. Середньомісячна заробітна плата штатного працівника, зайнятого в галузях економіки області, зросла на 40,6%. Якщо у вересні 2002 року середньомісячна заробітна плата працівників області була на 15% нижчою від встановленого урядом прожиткового мінімуму, то, починаючи з червня 2003 року, рівень середньомісячної заробітної плати досяг прожиткового мінімуму, а на кінець 2003 року перевищив його на 16%. Доречно зауважити, що кількість громадян, що перебували на обліку в центрах зайнятості, зменшилась за два роки на 19,2 тис. осіб. Протягом 2003—2004 років вперше за роки державної незалежності України в Закарпатті не тільки зупинено ріст офіційного безробіття, але й досягнуто його зменшення з 5,5 до 4,1%, створено близько 36 000 нових реальних робочих місць.
На початку 2003 року в області було ліквідовано таке поняття як заборгованість із виплати соціальних допомог, зокрема сім’ям з дітьми, яка в попередні роки набула хронічного характеру.
Кардинальні зміни відбулися у вирішенні питань забезпечення пільгових категорій громадян, інвалідів та ветеранів війни і прирівняних до них осіб твердим паливом і скрапленим газом. До вересня 2002 року тільки кожен шостий отримував тверде паливо, а кожен сьомий — скраплений газ. Завдяки вжитим облдержадміністрацією заходам, цю проблему вдалося вирішити. У 2003 році 98,7% пільгової категорії населення були забезпечені твердим паливом та 97,9% – скрапленим газом. А за дев’ять місяців 2004 року забезпечено скрапленим газом 94,1 % пільговиків та 100 % виплачено готівки на придбання твердого палива.
У 2003-2004 роках в області практично не було проблем з фінансуванням в освітянській галузі. Крім стабільного фінансування навчальних закладів та виплати заробітної плати, щороку збільшувалися видатки на освіту з обласного бюджету.
У лютому 2004 року Закарпаття одним з перших регіонів України виконало програму комп’ютеризації загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ст. За рахунок бюджетів усіх рівнів придбано 150 комп’ютерних класів, що дало можливість завершити комп’ютеризацію всіх закарпатських шкіл І-ІІІ ст., а також усіх шкіл-інтернатів. При цьому, дві третини з цих комп’ютерних класів було придбано за рахунок обласного і місцевих бюджетів
Протягом 2003—2004 років продовжувався процес розвитку й удосконалення мережі вищих навчальних закладів області. Рішенням обласної ради від 22.04.03р. № 186 Мукачівський гуманітарно-педагогічний коледж реорганізовано у Мукачівський гуманітарно-педагогічний інститут, в структуру якого входить педагогічне училище. У червні 2003 року згідно з рішенням уряду на базі Ужгородського коледжу мистецтв ім.А.Ерделі створено Закарпатський художній інститут.
Показник кількості студентів на 10 тис. населення області складав на кінець 2004 року 215 осіб проти 125 осіб у 2001/2002 навчальному році.
На базі Ужгородського інституту інформатики, економіки і права створено Закарпатський державний університет.
У 2004 році понад 50% юнаків та дівчат здобували вищу освіту за державним замовленням, а кожен другий студент – виходець із сільської місцевості.
Для команди Різака характерна неослабна увага до проблем охорони здоровя. Середня заробітна плата працівників галузі охорони здоров'я в еквіваленті повної зайнятості підвищилась з 203,7 грн у 2002 році до 316,6 грн у 2004 році..
Якщо в 2002 році було придбано медичного обладнання на суму 3,8 млн. грн. і проведено капітальних ремонтів на суму 4,2 млн. грн., то в 2003 році відповідно на суму 7,5 млн. грн. та 6,4 млн. грн., що на 73,1% більше показників 2002 року. За 9 місяців 2004 року придбано обладнання на суму 11,2 млн. грн., проведено капітальних ремонтів на суму 4,3 млн. грн.
Революційні перетворення здійснив молодий губернатор у сфері культури. Якщо протягом 2000—2002 років відбулося скорочення 22 сільських закладів культури (12 бібліотек і 10 клубів), то у 2003—2004 роках, навпаки, було відкрито 5 нових клубних установ.
Закарпатці добре пам’ятають, як до осені 2002 року через дефіцит коштів більшість працівників культури, зокрема, бібліотекарів, директорів будинків культури і завклубів роками отримували по 0,75; 0,5 і 0,25% посадового окладу. Різак віднайшов кошти і наприкінці 2002 року на оплату повної ставки було переведено 1370 працівників культури 11 районів області. На початку 2003 року було повністю ліквідовано заборгованість із заробітної плати в установах культури і мистецтва.
До речі, протягом четвертого кварталу 2002 року та за 2003—2004 роки проведено 315 капітальних та поточних ремонтів, 26 закладів культури виведено із стану аварійності, відремонтовано 28 котелень, 36 закладів культури переведено на автономну систему опалення.
Однак, про будівельний бум на Закарпатті в часи губернаторства Івана Різака треба говорити окремо.
Ми будували дороги і лікарні, газопроводи і школи
Цьогоріч виповнилося пять років введення в експлуатацію обласного кардіологічного диспансеру в Ужгороді. Появу цього сучасного медичного закладу у 2004 році важко переоцінити.
Якщо врахувати той факт, що його будівництво почалося ще в радянські часи, майже двадцять років тому, і починаючи з 1987 року всі керівники області й Ужгорода героїчно обіцяли його збудувати, але безуспішно, подія ця не з рядових..
Крім цього важко переоцінити значення кардіодиспансера для жителів області. Адже за даними медиків 600 тисяч закарпатців страждають серцево-судинними захворюваннями. Щоб надати їм необхідну кваліфіковано допомогу на місці, в області – поява цього медзакладу неоцінима..
Сьогодні в обласному кардіодиспансері під наглядом досвідчених лікарів та вчених проходять лікування й обстежуються сотні закарпатців, які страждають на серцеві захворювання.
Більшість з них добре пам’ятає, що будівництво кардіодиспансеру , яке здійснювалося за рахунок субвенцій з державного та обласного бюджетів припало саме на 2003 рік – рік будівельного буму в краї.
Ініціатором цього буму був сам Іван Різак. Він з перших днів перебування біля керма області без зайвого галасу поставив конкретні масштабні завдання перед командою і до того ж зумів мобілізувати на ці завдання потужні фінансові і людські резерви.
У 2004 році при Різакові закарпатці завершили будівництво пускового комплексу обласного кардіологічного диспансеру, хірургічного корпусу обласної дитячої лікарні, реконструювали обласний Центр профілактики та боротьби зі СНІДом і дитяче відділення обласної психіатричної лікарні у с.Чікош. На базі Ужгородської ЦМКЛ у 2004 році було відкрито обласну інфекційну лікарню, створено госпіталь для ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни, а на базі Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги відкрився учбово-тренувальний центр невідкладної медичної допомоги. Тоді ж було розпочато будівництво хірургічного корпусу обласної клінічної лікарні, який нова влада добудовує уже… п’ятий рік.!
Іван Різак, обійнявши пост губернатора, все Закарпаття перетворив із танцплощадки на величезний будівельний майданчик.
Саме команда Різака завершила капітальний ремонт опалювальної системи облмуздрамтеатру, опалювальної системи та фасаду обласної універсальної наукової бібліотеки, капітальний ремонт приміщень та облаштування території музею народної архітектури та побуту, ремонт покрівлі в училищі культури. За Різака велися ремонтні роботи в Художньому музеї та філармонії, вперше за 60 років було відремонтовано приміщення обласної організації Національної спілки письменників України і Національної спілки художників України.
У 2004 році закарпатці разом з македонцями завершили будівництво європейського рівня автотраси на ділянці – Чоп – Нижні Ворота та нарешті збудували новий сучасний залізничний вокзал в обласному центрі – здійснили мрію кількох поколінь краян.
Той факт, що сталося це саме при губернаторові Івану Різаку, сьогодні вже ні в кого не викликає запитань. Професійний, працелюбний , а, головне, чесний і порядний керівник, який думає про людей, а не про себе, може за два роки зробити у сотні разів більше, аніж керівники-хапуги за пять чи десять років.
Закарпатці тепер мають реальні можливості порівняти, що зробив за два роки Іван Різак, і що зробили за пять років ті, хто прийшов на його місце після нього.
Чи не правда, речі не порівнювані?
До речі, за рахунок усіх джерел фінансування протягом 2003 року в області було освоєно інвестицій в основний капітал на суму 1 млрд. 21,2 млн. грн., або в 1,7 рази більше, ніж за 2002 рік (592,2 млн. грн.) та у 2,8 рази більше середньорічних показників за попередні 5 років! За темпами зростання інвестицій в основний капітал у 2003 році Закарпаття посіло перше місце серед регіонів України. За технологічною структурою майже 60% загального обсягу інвестицій в основний капітал склали витрати на будівельні і монтажні роботи. Майже половина усіх інвестицій в основний капітал освоєно підприємствами державної та комунальної власності.
За 2003 рік було введено в дію 7 закладів освіти (2 загальноосвітні школи на 400 учнівських місць в селах Нанково та Копашнево Хустського району та 5 дошкільних закладів на 245 місць у селах Сасово, Чорнотисів, Бобове та Оклі Виноградівського району) та 2 заклади охорони здоров’я (пологове відділення на 22 ліжка в м.Іршаві, амбулаторія на 25 відвідувань в зміну в с.Майдан Міжгірського району).
Протягом 8 місяців 2004 року забезпечено введення в дію 4 загальноосвітніх шкіл на 1016 учнівських місць (в с.Тросник Виноградівського району на 220 учн. місць, с.Бронька Іршавського району — 200 учн. місць, с.Луг Рахівського району — 264 учн. місць, м.Свалява — 332 учн. місця).
2003 рік став у Закарпатті стартовим роком прискореної газифікації населених пунктів краю. Цього року по будівництву газових мереж було виконано робіт на суму 24,2 млн. грн. Обсяги фінансування програми газифікації за рахунок коштів бюджетів всіх рівнів у 2003 році збільшилося порівняно з 2002 роком у 2,7 рази, а з 2000 роком — у 12 разів. Усе це дало можливість побудувати у 2003 році 396,5 км газових мереж та газифікувати понад 10 тисяч будинків і квартир у 12 районах області.
А в 2004 році — Році газифікації населених пунктів краю — природний газ надійшов у 53 закарпатські села (загалом же за два роки газифіковано 75 населених пунктів!). Голубе паливо з'явилося в 9 тисячах 800 житлових будинках. На роботах з газифікації у 2004 році освоєно 31 мільйон гривень. Замість запланованих 2,5 мільйона гривень на ці цілі з обласного бюджету надійшло 5,5 мільйона.
Газ прийшов у гірські села, на Великоберезнянщину і Воловеччину.
У 2003 році завершено виконання головного завдання, а саме відбудови зруйнованого та ремонт пошкодженого житла. Як і передбачалось, введено в експлуатацію або повністю профінансовано 1361 та відремонтовано 8954 будинки, придбано 444 будинки і квартири, виплачена компенсація 135 сім’ям.
Впродовж 2003-2004 років здійснено відбудову 41 моста, 21 берегоукріплення, 3 шкіл, 3 дитячих садків, міської котельні в м.Рахові, водогону, каналізаційного колектору та КНС у Мукачеві і Міжгір’ї, а також автодоріг.
За два роки введено в експлуатацію майже 27 км захисних дамб, 12,5 км берегоукріплень, розчищено 3,4 км русел річок. Виконання цих робіт дозволило покращити надійність протипаводкового захисту в 41 населеному пункті області від дії паводкових вод річок Тиса, Тересва, Теребля, Боржава, Латориця.
За ці два роки в області не було жодного серйозного підтоплення не кажучи вже про паводки. Хоча роки не були посушливими.
Однак, все перераховане – лише наслідки. За всіма цими досягненнями в соціально-гуманітарній сфері крилася копітка щоденна робота по виведенню з кризи економіки, подоланні в ній тіньових схем, наповненні бюджетів усіх рівнів, залученні інвестицій, в тому числі й іноземних.
Нам повірили інвестори
Загальновідомо, що функціонування господарського комплексу будь-якого регіону немислиме без інвестицій, які власне забезпечують реалізацію виробничих, інноваційних та соціальних проблем і проектів.
Губернатор Іван Різак був переконаний, що в умовах застою і фактичної кризи в економіці області, тотального зростання безробіття саме інвестиції повинні стати засобом структурного перетворення соціального і виробничого потенціалу краю, однією з умов виходу з економічної кризи і створення передумов для сталого розвитку.
Інвестиційна політика при Різаку стала одним із пріоритетів і в першу чергу була націлена на створення сприятливого інвестиційного клімату, на стимулювання залучення іноземного капіталу в перспективні проекти.
Насамперед структурні зміни відбулися в самій адміністрації. До того ж , незаангажована жодними власними бізнесовими інтересами влада одразу встановила з потенційними інвесторами свої, чесні і прозорі правила гри. Адже не секрет, що інвестиційна привабливість регіону багато в чому визначається відкритістю і моральними якостями представників влади. З усього видно, що Іван Різак і представники його команди не лише чітко усвідомлювали, що реалізація інвестиційної політики насамперед спрямована на поліпшення соціально-екоомічного становища закарпатців, але й повноцінно володіли цими якостями.
Для того, щоб інвестора не ганьба було привезти в регіон, обласна влада найперше подбала про розвиток інфраструктури краю. Поряд з будівництвом нових автошляхів європейського рівня Різак реанімував авіаційний транспорт в області, який фактично переживав клінічну смерть. Було капітально відремонтовано аеровокзал, оновлено і подовжено злітно-посадочну смугу.
В області було розгорнуто масштабну телефонізацію. В цей період в експлуатацію було введено телефонних станцій на 14,7 тис. номерів, що відповідно в 3,4 та 2,1 рази більше, ніж у 2002 році, у всіх районах області практично було завершено телефонізацію ФАПів і шкіл..
І результати не забарилися.
Як засвідчує статистика , за ці два роки іноземні інвестиції в економіку області зросли в середньому в 10(!) разів.
Підсумки залучення прямих іноземних інвестицій за 2003 рік забезпечили Закарпатській області третю позицію за показником прямих іноземних інвестицій на душу населення серед областей України. За рейтингом динаміки інвестиційної діяльності регіонів України, проведеним аналітичним центром Інституту Реформ, Закарпатська область посідала перше місце.
Починаючи з 1994 по 2002 роки економіка Закарпаття отримувала в середньому по 17 млн. дол. США. А вже у 2003 році було залучено 52,8(!) млн. дол. США. А всього за період з вересня 2002 року по вересень 2004 року економіку краю було залучено 87 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій.
Сьогодні десятки автобусів з усіх куточків області доставляють закарпатців на роботу на підприємства з іноземними інвестиціями, які в умовах світової фінансової кризи і тотального нехлюйства і безпорадності нинішньої влади залишилися для тисяч людей рятівною соломинкою –єдиною можливістю заробити на хліб.
Але ж закарпатці не забули, що практична реалізація майже півсотні нових інвестпроектів в умовах так званої Території пріоритетного розвитку (ТПР)та Спеціальної економічної зони (СЕЗ) «Закарпаття» почалася саме в 2003, 2004 роках.,
Саме в період з кінця 2002 по листопад 2004 року на Закарпатті було збудовано три нові заводи: ТОВ «Ядзакі-Україна» (вартість проекту 31,7 млн. дол. США), ТОВ «Гроклін-Карпати» (7 млн. дол. США), ТОВ «Термінал-Карпати» (5 млн. дол. США). Саме тоді було розпочато будівництво п’яти нових заводів: інвестиційний проект «Автоград» на 200 млн. дол. США, 2 тис. робочих місць; завод «Флекстронікс» на 22 млн. дол. США, 2,2 тис. робочих місць; друга черга заводу «Гроклін-Карпати» на 7 млн. дол. США, 450 робочих місць; завод ТОВ «ПБМ», проект вартістю 300 тис. євро, 60 робочих місць; ТОВ «Комлайт», проект вартістю 300 тис. євро.
Додати до цього розбудову нині відомих потужних « Єврокара» та «Джейбіл» та безліч інвестиційних проектів в районах області – і стане зрозуміло, що керівництво області зразка 2002 – 2004 років не лише декларувало прагнення залучень інвестицій, але й створило реальні сприятливі умови для їх залучень. Інвестори повірили в чесність і порядність закарпатців, у можливості прозорого, а не тіньового ведення бізнесу. А це – найголовніше.
Не випадково навіть екс-президент України Леонід Кучма із задоволенням відзначав, зо при Різаку Закарпаттю за два роки вдалося залучити інвестицій майже стільки, скільки всього за десять років до нього.
На жаль, за даними Держкомстату, в нинішньому і минулому роках за темпами залучення іноземних інвестицій Закарпаття посіло …останнє місце в державі…
Але ж рекордне залучення інвестицій в економіку Закарпаття в 2002 – 2004 роках – це не лише статистичні дані. Це в першу чергу тисячі нових робочих місць,воістину «золотих» робочих місць для густонаселеного непромислового Закарпаття , на яких і сьогодні трудяться закарпатці, отримуючи стабільні зарплати. До того ж це і солідне поповнення бюджетів і розвиток інфраструктури населених пунктів. І реклама регіону для нових потенційних інвесторів.
До речі, у 2004 році середньомісячні обсяги промислового виробництва в області порівняно з 2002 роком зросли з 77,8 до 151 млн. грн., або майже у 2 рази. За темпами виробництва промислової продукції протягом 2003—2004 років Закарпаття посідало перше-третє місця серед регіонів України. (будматеріалів, скловиробів) — 42,1%, у добувної галузі — 54,0%
Уперше розпочався ріст чисельності працюючих у галузях промисловості.
За 2002-2004-ий роки прибутковість економіки області постійно зростала. Якщо за підсумками 8 місяців 2002 року фінансовий результат економіки області склав 2,2 млн. грн. збитків, то вже за 2003 рік отримано 87,9 млн. грн. прибутків. За січень-серпень 2004 року фінансовий результат економіки Закарпаття склав 97,3 млн. прибутків, що на 30 млн. грн. більше, ніж за цей же період 2003 року.
Якщо за 9 місяців 2002 року в області налічувалося 385, або 38,5% збиткових підприємств, то за січень-серпень 2003 року їх кількість зменшилася до 207, або 20%, а за січень-серпень 2004 року — до 44 або 4,1%. За показником питомої ваги прибуткових підприємств Закарпаття, починаючи з 2003 року і до кінця 2004 року, посідало перше місце серед регіонів України. Покращились фінансові результати діяльності суб’єктів малого підприємництва. Якщо 2002 рік вони завершили зі збитками на суму 11,5 млн. грн., то за 2003 рік фінансовий результат малого підприємництва склав 23,3 млн. грн. прибутків.
Ми перестали по-варварськи рубати ліс
Руйнівні катастрофічні паводки 1998 та 2001 років стала трагедією для тисяч закарпатців.
Після них з новою хвилею наукова, політична та господарська еліти краю заговорили про необхідність наведення ладу в лісокористуванні.
Але незважаючи на гучні заяви науковців про необхідність припинення варварського нищення лісів ситуація тривалий час не змінювалась. Хоча прості закарпатці, і навіть лісоруби, які на лісозаготівлях заробляли копійки, а лісопереробна галузь краю навіть декларувала страшні збитки, обурювалися бездумному нищенню лісистих Карпат, гоп-бізнесмени, які прагнули миттєвої наживи, продовжували і рубати, і вивозити дорогоцінний закарпатський ліс за кордон.
Однак такій самодіяльності таки прийшов кінець.
Вже у жовтні 2002 року губернатор Закарпаття Іван Різак заявив, що влада накладає мораторій на вирубку лісу у придорожніх смугах і більше не дасть жодного дозволу на вивезення за кордон лісу-кругляка.
Більшість людей знаючих дуже скептично сприйняли такі заяви ( і відповідно,розпорядження) молодого керівника, передбачаючи різкий спротив місцевих лісових князьків і грошовитих підприємців. Однак скептики помилились –Іван Різак справді за два роки свого губернаторства не дав жодного дозволу на вивезення круглого лісу. Цей крок був серйозним ударом по корупції в галузі.
На 2003 – 2004 роки припадає і запровадження в області нової організації розподілу лісосічного фонду, що дало змогу забезпечити суттєве зменшення кількості лісозаготівельників до кількості постійних лісокористувачів та приріст обсягів виробництва і реалізації лісопродукції на 196,3 відсотка. При Різак вперше в новітній історії було запроваджено продаж лісоматеріалів через відкриті аукціони та почалося формування прозорого ринку лісоматеріалів.
Результатом всіх цих, для багатьох заповзятливих ділків дуже непопулярних, новацій став доконаний факт: уперше за роки незалежності лісова галузь була виведена з тіні і стала прибутковою, а надходження у бюджети різних рівнів і зарплата робітників лісової галузі виросли удвічі.
До речі, пізніше експерти дійшли висновку, що на забороні вивезення кругляка чиновники від влади відмовилися як мінімум відот $10 млн. пропонованих хабарів.
Скажіть, а чи із сьогоднішніх чиновників хтось готовий відмовитися бодай від половини цієї суми?
Саме при Різаку, який завжди рахувався з думкою своїх колег-вчених, було ініційовано створення на загальнодержавному рівні Інспекції лісів.
На жаль , у 2005 році її ліквідували , а з відставкою Івана Михайловича на Закарпатті в лісовому господарстві все повернулося у старі часи.
Ми довели, що талановиті в науці, мистецтві і спорті
Два найуспішніші роки десятиріччя, що минає, ввійшли в історію значними досягненнями закарпатці в науці, мистецтві, спорті.
Чимало закарпатських науковців, письменників, митців стали лауреатами престижних премій, здобули високі звання .
Лише такий факт:якщо за 2000—2001 роки було видано лише 16 назв книг, то за сприяння обласної державної адміністрації у четвертому кварталі 2002 року та за 2003 рік видано 54 назви нових книг закарпатських авторів на суму понад 530 тисяч гривень, а в 2004 році видано 11 назв книг та каталогів на суму 65 тис. грн.
Саме команда Різака розробляла і втілювала в життя Цільову комплексну програму розвитку футболу в області на 2003—2008 роки. Краю було повернуто стату футбольного, а команд майстрів «Закарпаття» пробилася в елітний дивізіон країни.
Саме в ці роки область була нагороджена Кубками Держкомспорту України за 2 місце в роботі з вищої спортивної майстерності із зимових олімпійських видів спорту та за 2 місце у загальнокомандному заліку серед збірних команд областей у ІІІ зимових спортивних іграх молоді. Область гідно була представлена на Всеукраїнських та міжнародних змаганнях найвищого рівня. Учасниками Олімпійських ігор за цей період були велосипедист В.Дума, фрістайлісти С.Кравчук і Е.Аблаєв, участь у Параолімпійських іграх брали О.Сухан і Р.Герій.
Завдяки зусиллям голови облдержадміністрації без зайвого галасу ( не так як тепер, та й то лише олімпійським чемпіонам) у 2004 році було виділено квартири членам олімпійських команд С.Кравчуку, Е.Аблаєву, В.Думі, Р.Герію.
Стабільну гру кілька років поспіль демонструвала гандбольна жіноча команда клубу „Карпати” на чемпіонаті України і в престижному європейському турнірі „Кубок міст”. Головна футбольна команда краю ФК „Закарпаття” виборола малі золоті медалі футбольного чемпіонату і зараз виступає у вищій лізі чемпіонату України.
Якщо за 2002 рік 21 спортсмен області став майстром спорту, то за 2003 рік звання майстра спорту України присвоєно 28 спортсменам, а за 9 місяців 2004 року — 30 (у т.ч., 16 гравцям ФК ОСК „Закарпаття”). В області було створено 4 нові дитячо-юнацькі спортивні школи. З 1 вересня 2004 року відкрито в Ужгороді футбольний ліцей, який завершив побудову піраміди розвитку футболу від дитячих команд до команди майстрів вищої ліги.
Саме в 2004 році європейського вигляду набула головна спортивна споруда краю – ужгородський стадіон „Авангард”. Було проведено реконструкцію західної і східної трибун, встановлено пластикові сидіння, відремонтовано електронне табло. Зроблено підігрів футбольного поля, тривали роботи з ремонту освітлення, обладнання радіо-інформаторських приміщень, благоустрою території.
На жаль, з відходом команди Різака ці добрі справи не лише не розвинулися. Але й здебільшого загубилися.
Але це не значить , що закарпатці про них забули.
І вони цього не приховують:
Степан Біляк, кандидат медичних наук, заслужений лікар України:
«Іван Михайлович зробив більше, ніж усі його попередники разом узяті. Одним із таких і конче потрібних медичних закладів був теперішній кардіодиспансер. Хто тільки із перших посадовців області не намагався продовжувати будівництво майже розкраденої недобудови, та ніхто з них не довів справу до завершення. Окрім кардіодиспансеру в тому ж 2004 році було відкрито центр СНІДу, корпус обласної дитячої лікарні в Мукачеві…
Це теперішні посадовці продовжують хвалитися кардіодиспансером. Та цей не дивно. Бо, як кажуть, у перемоги батьків багато. Та хотів би я їм побажати, щоб вони встигли у відведений їм Богом і людьми час закінчити будівництво хірургічного корпусу на території обласної лікарні, розпочате головою ОДА Іваном Різаком. Адже цей об’єкт більше потрібний краянам, ніж усякі супермаркети».
Віктор ДЯДЧЕНКО, колишній -заступник голови Закарпатської облдержадміністрації:
«З Різаком я працював не один рік. Як, до речі, працював у різний час з багатьма першими керівниками Закарпаття. Це і Юрій Ільницький, і Михайло Волощук, і Генріх Бандровський, і Михайло Країло, і Сергій Устич, і Віктор Балога, і Геннадій Москаль, і Олег Гаваші. Я їх усіх добре знаю. Як і вони мене. Я з приємністю пригадую роботу з усіма губернаторами. Але з Іваном Михайловичем особливо цікаво було працювати. Це була високопрофесійна команда управлінців. Він не жалів ні себе, ні нас. Кожен день або через день за 15 хвилин сьома вже в нього була селекторна нарада.
Я б міг багато розповідати про те, що нам вдалося зробити в аграрному секторі, але наведу лише один приклад. У 2004 році валовий збір зерна в області був найбільший за всі роки незалежності України. Той факт, що за темпами зростання в сільському господарстві ми мали перше місце в Україні, свідчить сам за себе.
Або згадати новий залізничний вокзал в Ужгороді. Або будівництво нової автодороги — від Чопа до Львова. Так, це був державний проект. Але його можна було розпочати із Києва до Житомира, або від Рівного до Львова. Але дорогу розпочали будувати в першу чергу через Закарпаття...»
Василь Нитка, заслужений журналіст України
« Іван Михайлович мав унікальну працездатність і надзвичайну вимогливість. Зробив для області дуже багато: газифікація сіл, погашення заборгованості по зарплаті, «євроремонт» траси від Чопа до межі зі Львівською областю, відкриття в Ужгороді кардіоцентру, хірургічного корпусу обласної дитячої лікарні у Мукачеві тощо. Була системність. Саме він запровадив регулярні губернаторські прес-конференції – щосереди о 8.30 на годину-півтори.»
Еміл ЛАНДОВСЬКИЙ, перший демократично обраний мер Ужгорода:
« Раніше наша область завжди пленталася у хвості. По всіх найважливіших показниках. Ця ж молода людина все змінила. Він витягнув область із 22—23-го місця на перше-друге. Успіхи були й у подоланні безробіття, й у залученні інвестицій, й у розбудові інфраструктури області. Саме при Різаку закінчилася 20-річна епопея будівництва кардіологічного центру.»
Іван ГУСАР, екс-голова Тячівської райдержадміністрації, депутат Закарпатської обласної ради трьох скликань, кавалер ордена «За заслуги»:
«Я тривалий час працював і заступником голови райдержадміністрації і добре знаю, що Різак зробив для нашого району, найбільшого району в Україні за кількістю населення (182,5 тис. чоловік). Звичайно, все перерахувати неможливо. Лише нагадаю, що за два роки губернаторства Івана Михайловича на Тячівщині зростання промислового виробництва становив 120%. Ми з останнього вийшли на шосте місце в області. По всіх показниках. Було газифіковано сім населених пунктів. До того часу це стояло мертвим каменем і в цьому плані нічого не робилося. Крім цього скільки було інших новобудов. Школи запускалися. У нас в районі 78 шкіл. Так от, саме тоді ми провели капітальні ремонти у 65 школах. Заборгованість по зарплаті у 2002 році в районі сягала 3,5 млн. грн. Але ми ці борги повністю ліквідували. Іван Михайлович нам дуже допоміг й у питаннях залучення інвестицій. Скажімо, в ті роки було створено деревообробне підприємство «Ламелла», яке при нинішній владі майже розвалилося. Ми відновили Буштинський лісокомбінат. Іван Михайлович, пригадую, висунув ідею заборонити вивезення лісу-кругляка за межі району. Адже з чого ми будемо жити, якщо будемо кругляком вивозити ліс? Та ще й за кордон. Ми домагалися того, щоб і наші ліси зберегти, і навести лад у лісокористуванні, і щоб насамперед забезпечити роботою своїх — жителів області, мешканців Тячівщини.»
Леонід КУЧМА, екс-президент України:
«Я все время говорю о хроническом кадровом голоде в стране, о короткой скамье запасных. Но тем более надо отдать должное Украине, которая на протяжении всех лет независимости все-таки постоянно выдвигала на важные участки множество профессиональных и добросовестных людей. Хотелось бы назвать десятки и сотни талантливых, выдающихся управленцев, которые удерживали под своим контролем самые трудные ситуации в сложнейших условиях переходного периода. К сожалению, это невозможно. Гриневецкий — в Одессе, Куницын — в Крыму, Вышиванюк — в Ивано-Франковской области, Сорока — в Ривненской, многострадальный Ризак — в Закарпатье. Это парень-трудяга. Так я всегда называл его. Его область, когда он туда пришел, была по основным показателям на последнем месте в Украине. Он вывел ее на одно из первых. При нем Закарпатье в 2003 году впервые в своей истории заняло первое место по темпам социально-экономического развития в стране, а в 2004 г. — второе, уступив только Киеву. Если в 2002 г. темпы роста в Закарпатье были 10 процентов, то в 2003—2004 гг. — 27—44. При этом Ризаку удалось выдерживать самые низкие в Украине цены на хлеб и нефтепродукты. За два года при нем в Закарпатье удалось привлечь инвестиций почти столько же, сколько за 10 лет до него. Регион перестал быть убыточным. В 2002 году бюджет Закарпатья собирал 0,5 млрд. гривен, в 2004-м — 1 млрд. Такие вещи не происходят сами собой.»
* * *
Роки, що стануть орієнтиром
Два роки господарювання на Закарпатті команди Івана Різака засвідчили, що президент Кучма не помилився у своєму виборі. Натомість Івану Різаку вдалося сформувати команду, яка реально працювала на людей, яка відчувала відповідальність перед людьми.
Два роки поспіль Закарпаття за 35-ма основними соціально-економічними показниками займало лідируючу позицію серед регіонів держави. Вражаючий результат для області, яка є дотаційною, і в якій, через відсутність великих промислових підприємств важко сподіватися на економічне диво! Вперше за роки державної незалежності України на території Закарпаття за 11 місяців 2004 року було зібрано податків, зборів і платежів до бюджетів всіх рівнів в сумі понад мільярд гривень! (Для порівняння: у 2002 – 500 млн.грн.)
Вперше за роки незалежності вдалося досягти ще одного – фінансової прибутковості підприємств Закарпаття. У 2004 році порівняно з 2002 роком вона зросла у 80 разів. А питома вага збиткових підприємств за 2 роки зменшилася з 35% до 6%.
Середньомісячна зарплата працівників області зросла більш ніж на 40 відсотків. На початку 2003 року в області ліквідовано таке поняття як заборгованість із виплати соціальних допомог, зокрема сім’ям з дітьми.
За два роки в економіку області було залучено 87 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, що складає 44,6% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій (195 млн. дол. США), які надійшли в область за попепередні 10 років!...
І це далеко не весь перелік основних результатів діяльності команди Івана Різака.
Але ці два роки запам’яталися не лише проривом в економіці та соціальній сфері. В десятилітті, що минає, команда Різака залишиться для Закарпаття командою управлінців, яким поняття моральності, відповідальності перед земляками, готовності звітуватися перед ними навіть з плином часу – ці поняття їм були не чужі. А це, оглядаючись на реалії сьогодення, чи не найголовніше.
Закарпатці не випадково винесли на п’єдестал успішності десятиріччя період 2003 – 2004 років. Це був наш, зоряний закарпатський час. Глобальні успіхи і показники в економіці і соціальній сфері неминуче позначилися і на щоденному житті простого закарпатця.
І як би комусь не хотілося стерти цей час з літопису краю, він залишиться для більшості закарпатців чітким матеріалізованим орієнтиром, за яким звірятиметься діяльність і нинішнього, і прийдешнього покоління управлінців.
І такі, успішні роки для закарпатців, обовязково повернуться у новому десятиріччі, що вже розпочалося.
Світогляд
Стаття опублікована в 2010 році
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
