28/11/2011 Вища Рада Юстиції надала серйозну посаду судді, яка під час помаранчевого свавілля засудила Івана Різака заочно 1. Вища рада юстиції за результатами розгляду подань ради суддів загальних судів щодо призначення суддів на адміністративні посади прийняла рішення про призначення: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Жиганської Наталії Михайлівни - головою Свалявського районного суду Закарпатської області; Адвокат Василь МОКАНУ: «Вирок Свалявського суду логічно вписується в заздалегідь спланований задум незаконного кримінального переслідування Івана Різака » Читаючи цей вирок у мене виникло відчуття, що у даному випадку судова влада не тільки “лягла” під замовлення можновладців, а постійно, перманентно знаходиться в такому положенні і лише уточнює від замовників позу, яку слід прийняти. Вирок Свалявського районного суду від 31 січня 2006р. потребує окремого коментаря. На мій погляд, це “Песня песней” в юриспруденції. Суддя, яка винесла вирок, “ничтоже сумняшеся”, в мотивувальній частині вироку і де - факто і де- юре визнала винним Різака І.М. у скоєнні злочинів, які інкримінувались у вину Паульо В.Д. та іншим трьом особам. Вона у вироку визнала встановленим і доведеним те, що Паульо В.Д. вчинив інкриміновані йому злочини, цитую: “отримавши вказівку голови Закарпатської облдержадміністрації Різака І.М.”, чим вийшла за межі пред’явлених обвинувачень і грубо порушила конституційні права Різака І.М. Захисник Різака І.М., адвокат Піх І.Б., звернулась до Генеральної прокуратури України з скаргою про перегляд зазначеного судового рішення в порядку виключного провадження, однак Генеральна прокуратура України направили цю скаргу до розгляду Свалявському райсуду і порядку виконання вироку, у зв’язку з чим обгрунтовано була залишена судом без розгляду. На даний час захисник Піх І.Б. вдруге звернулась до Генеральної прокуратури з тим, щоб були прийняті заходи до виправлення цієї грубої помилки. Читаючи вирок, складається враження, що суддю взагалі не цікавить встановлення істини, головне що підсудні дають показання про те, що злочини вчинили, виконуючи вказівку Різака І.М. Саме ця обставина для судді є головною. Суддя, м’яко кажучи, лукавить, коли стверджує у вироку, що Паульо В.Д. та інші підсудні визнали себе винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Вказуючи у вироку, що: “… в судовому засіданні підсудні Паульо В.Д…..свою вину у вчиненні злочинів визнали повністю ”, суддя м’яко кажучи пише неправду, а не м’яко кажучи, просто явно і відверто бреше. Ні Паульо В.Д., ні інші троє засуджених як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні винними у вчиненні дій, вказаних судом в мотивувальній частині вироку, які наведені мною вище, себе не визнали. Однак в їх показанням немає жодного слова про визнання своєї вини у вчиненні насильницьких дій, вчиненні опору працівникам міліції, нанесенні їм та студентам тілесних ушкоджень, одним словом, у вчиненні тих дій, які суд інкримінував їм у вину. Тому і де – факто і де-юре немає чистосердечного розкаяння підсудних, це видумка судді, це викривлення фактів та істини. Суддю абсолютно не цікавить, чому орган досудового слідства, стверджуючи, що учасниками цих масових заворушень було біля 100 осіб, до відповідальності притягнув аж чотири особи. На моє переконання це є явним доказом того, що такий швидкий судовий розгляд кримінальної справи за обвинуваченням Паульо В.Д. в організації масових заворушень та призначення йому умовного покарання, незважаючи на фактичне невизнання ним та іншими підсудними своєї вини, переслідувало єдину мету, закріпити у вироку як передюдиціальний факт, - факт який для іншого суду заздалегідь має доказове значення, скоєння Паульо В.Д. та іншими 100-ма невстановленими слідством особами масових заворушень у м. Свалява за прямою вказівкою Різака І.М. Саме з цією метою до матеріалів кримінальної справи і був доданий органом досудового слідства і “ правовий опус” Свалявського районного суду від 31 січня 2006р. Саме для того, щоб показаннями Паульо В.Д. та інших засуджених “ прив’язати” за будь-яку ціну Різака І.М. до свалявських подій. Цей “законний і обгрунтований” вирок логічно і узгоджено вписується в заздалегідь спланований задум незаконного і необгрунтованого кримінального переслідування Різака І.М. Читаючи цей вирок у мене виникло відчуття, що у даному випадку судова влада не тільки “ лягла” під замовлення можновладців, а постійно, перманентно знаходиться в такому положенні і лише уточнює від замовників позу, яку слід прийняти. Адвокат Піх: «Свалявський суд навіть не вислухав людину, яку заочно визнав злочинцем» «Незважаючи на офіційні вихідні Свалявський районний суд призначив на 4 січня засідання, на яке запросив адвокатів Івана Різака. Ми, грішним ділом подумали, що закарпатська Феміда усвідомила свою помилку по відношенню до колишнього керівника області і спішить її виправити, незважаючи на відпочинок. Нагадаємо, що саме цей суд визнав винним Івана Різака заочно. Саме п.Жиганська визнала Івана Михайловича винним в організації масових заворушень і перешкоджанні проведенню виборчої агітації на користь кандидата в Президенти України Віктора Ющенка. Що з цього вийшло читаємо нижче . У цей день, тобто 4 січня 2007 року, відбулося судове засідання Свалявського районного суду Закарпатської області під головуванням судді Жиганської Наталії Михайлівни (голова суду) з приводу розгляду заяви адвоката Піх І.Б. на ім’я Генерального прокурора на вирок цього суду від 31.01.06р. Суд повідомив учасників процесу, що з Генеральної прокуратури надійшла заява адвоката Піх І.Б., в якій вона просить Генеральну прокуратуру порушити клопотання про перегляд вироку з підстав, передбачених ст..400-4 ч.2 КПК України. Ця заява адвоката була направлена до суду листом начальника відділу Генеральної прокуратури України для розгляду по суті в порядку, передбаченому ст..409 КПК України. Суд поставив на обговорення питання про можливість розгляду заяви адвоката в порядку ст..409 КПК України. Прокурор висловив думку, що такий розгляд є неможливим. Адвокат Піх зазначила, що заява на ім’я Генеральної прокуратури України є зрозумілою за змістом і визначеною за процесуальними підставами. Сьогоднішнє слухання цієї заяви Свалявським судом є несподіванкою для заявника. Але, в решті решт, не має жодного значення в якому процесуальному порядку будуть усунуті порушення процесуального закону, допущені судом при постановленні оскаржуваного вироку. Тому, це питання адвокат лишає на розсуд суду. Постанова суду: заява адвоката Піх, яка була подана в порядку ст..400-4 КПК України, не підлягає розгляду Свалявським районним судом в порядку ст..409 КПК України, тому суд постановив заяву адвоката Піх про перегляд вироку визнати такою, що не підлягає розгляду Свалявським районним судом в порядку ст..409 КПК України. Видати копію постанови суддя відмовилась, пояснивши, що адвокат Піх не є учасником процесу, постанова буде надіслана Генеральному прокурору. Ось що з цього приводу сказала адвокат Ірина Піх. Заява адвоката Піх І.Б. на ім’я Генерального прокурора України містила в собі прохання про необхідність порушення клопотання про перегляд вироку Свалявського районного суду Закарпатської області від 31.01.06р. в порядку виключного провадження (глава 32 КПК України). Цим вироком засуджені: Паульо В.Д., Гуранича В.В., Поповича В.І., Машіко І.І. за статтями 294 ч.1, 157 ч.2 КК України до п’яти років позбавлення волі із звільненням від покарання з випробуванням на три роки – кожний. Шляхом недотримання вимог кримінально-процесуального законодавства, зазначеним вироком порушені конституційні права Різака І.М., а саме, встановлено, що один із засуджених – Паульо В.Д. вчинив злочинні дії за вказівкою голови Закарпатської облдержадміністрації Різака І.М. Різак І.М. учасником процесу не був, з цієї причини не був повідомлений про судові слухання. Тобто, суд навіть не вислухав людину, яку заочно визнав злочинцем. Отже, посилаючись на статті 400-4 ч.1 п.2, 400-9 ч.2 КПК України, які дозволяють перегляд судових рішень у разі наявності істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, адвокат поставила питання про необхідність порушення Генеральним прокурором України клопотання про перегляд зазначеного вироку в порядку виключного провадження. Клопотання мало бути направлене до Верховного Суду України. Процесуальний закон дозволяв (за наявності непростих обґрунтувань) у даному випадку самостійне звернення особи, яка зазнала незаконних обмежень своїх прав, до Верховного Суду України з відповідним клопотанням. Але, зважаючи на суттєвість порушень прав особи, адвокатом був обраний шлях звернення до Генерального прокурора України, оскільки державою були спричинені зазначені порушення і саме державний правоохоронний орган (на переконання адвоката) мав ініціювати поновлення конституційних прав громадянина. Сподівання виявилися невиправданими – Генеральна прокуратура вчинила в спосіб, недосяжний для розуміння, а саме, супровідним листом направила заяву адвоката Піх І.Б. до суду, який постановив оскаржуваний вирок – Свалявського районного суду Закарпатської області. В супровідному листі зазначалось, що заява адвоката Піх І.Б. має бути розглянута в порядку ст..409 КПК України, яка регламентує порядок вирішення питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Заява адвоката не містила відомостей, які б давали можливість розглянути її у вказаному порядку. Лист Генеральної прокуратури і, власне, заява адвоката були прийняті до розгляду суддею Жиганською Н.М., котра виносила вирок по першій інстанції. Слід зауважити, що питання, які виникають при виконанні вироку, власне, і повинні розглядатись тим же суддею. Проблема полягала в тому, що в запропонований Генеральною прокуратурою України спосіб вирішити питання, порушені заявою адвоката Піх – неможливо. Не існує процесуальної можливості внести постановою (а в такому порядку суд приймає лише постанови) уточнення у вирок, які б повернули Різаку І.М. статус невинуватої особи. Я не маю можливості коментувати дії Генеральної прокуратури України, оскільки не розумію їх зовсім. У мене виникла низка питань, на які не існує відповідей як з огляду на закон, так і на здоровий глузд: 1. В який спосіб суд мав відкрити провадження на підставі непроцесуального документу, яким, безумовно є супровідний лист. 2. Якщо в супровідному листі пропонується розглянути заяву адвоката, то як можна було листом змінити процесуальні підстави заявника? 3. Чому прокурор, який приймав участь у судовому засіданні 04.01.07р. схилився до думки, протилежної позиції Генеральної прокуратури України? Чому на стадії підготовки до судового засідання прокурором, який приймав участь у справі, не були усунуті перешкоди, які, на його думку не дозволяли суду розглянути звернення Генеральної прокуратури (адже очевидним є те, що адвокат І. Піх до Свалявського суду не зверталась). Звідки така неузгодженість у баченні одного і того ж питання (звісно, якщо вона не є штучно створеною)? Розумінню піддається лише те, що суддею в цій ситуації було прийнято єдино можливе рішення. Маючи на руках невизначене, непроцесуальне звернення Генеральної прокуратури України, незгоду прокурора – учасника процесу на розгляд поставленого питання, суддя не мала можливості діяти в інший спосіб. Наш коментар. Що не піддається здоровому глузду і юридичним поясненням називається просто російським словом «беспредел». Саме він триває в Закарпатті з лютого 2005 року по відношенню до екс-губернатора і його однодумців. Невже у когось у цій державі залишився ще сумнів, що справа проти Різака І.М. - замовна? До кого ще треба звертатися йому і членам його сім»ї за допомогою? Чи є вже такою незаангажованою до «справи Різака» позиція Генпрокуратури. Адже саме в Генпрокуратуру неодноразово звертався екс-губернатор Різак з одним проханням - витребувати справу із суду і дати належну юридичну оцінку. Слухання «справи Різака» в Івано-Франківському Апеляційному суді і його визнання злочинцем у Свалявському заочно, показують, що всі епізоди проти нього так грубо сфабриковані, що не треба бути працівником Генпрокуратури з багаторічним стажем щоб це побачити: все видно як на долоні. Будемо чекати, коли нарешті належним чином відреагує й інститут Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України. Єдиний, до кого ще не звертався І.Різак у цій країні – це гарант Конституції, Президент України Віктор Ющенко. Але чи зможе бути і він обєктивним у цій справі, якщо в Закарпатті всі знають, як активно підтримувала на виборах Президента України Віктора Януковича команда Івана Різака? І сам підсудний цього не приховує. Більший відсоток голосів як у Закарпатті (понад 40% за Януковича) сьогоднішній Премєр-міністр України набрав лише в південних і східних областях. І ні для кого не секрет, що команда Івана Різака страждає через останні президентські вибори. У нас, на Закарпатті, про це говорять вголос і колишні синьо-білі, і помаранчеві. Хто ж режисер цього дійства…?» Витяг із книги Павла Пасічного «Іван Різак останній (?) український дисидент» P.S. Ми подаємо коментарі адвокатів і автора книги без будь-яких додатків. Останнє рішення Вищої Ради Юстиції нікого не дивує. Пані Жиганська отримала високу посаду незважаючи на винесення нею кілька років тому завідомо неправосудного рішення проти екс-губернатора Різака. Нагадаємо також, що недавно рішенням ВРЮ була призначена на посаду голови Апеляційного суду Івано-Франківської області пані Стефанів, яка винесла обвинувальний вирок Різаку за сфабрикованими матеріалами. Ще раніше головою Ужгородського міськрайонного суду став суддя, який незаконно приймав рішення щодо арешту Різака в 2005 році. А напередодні Дня працівника суду єдиним суддею Верховного Суду України був нагороджений Вищою Радою Юстиції суддя, який залишив без змін обвинувальний вирок екс-губернатору Закарпаття. Цікаво, хто так системно лобіює на високі посади суддів, які причетні до «справи Різака».
