Іван Бринзяник: "Тячівщина, як і вся Україна, виступає за мирне врегулювання конфліктів та недопущення кровопролиття у державі "

На сьогодні всі ми пильно стежимо та аналізуємо суспільно-політичну ситуацію в Україні. Особлива увага прикута, звісно, до Києва, але це не означає, що тамтешні події не  зачіпають інші регіони України, в тому числі й нашу Тячівщину. Про це ми говоримо з головою Тячівської районної державної адміністрації, головою районної організації Партії регіонів Іваном Бринзяником.

 

-         

 

- Іване Васильовичу, Ви як представник влади і провладної  партії, згодилися на це непросте і сподіваюсь відверте інтерв’ю, тому що… 

-          Вважаю громадянським обов’язком не відмовчуватися, а висловити свою позицію в такий складний для нас час. На жаль, я не зміг це зробити трохи раніше.  Проте свою оцінку суспільно-політичної ситуації ми подавали через місцеві ЗМІ та Інтернет видання у заявах фракції. Мушу справедливо визнати цієї інформації недостатньо і це наше велике упущення. Тож сьогодні можемо поговорити, як то кажуть про все і одразу…

-   Дякую. І розпочнемо з першого і найважливішого питання:  як вплинули події євромайдану на Тячівщину?

-        Якщо говорити про людей, то без сумніву, всі ми як громадяни цієї держави дали свою особисту оцінку. Про це ще скажу трохи пізніше. Тепер же хочу запевнити, що район живе у своєму звичному режимі. Маю на увазі забезпечення функціонування галузей – освітянської, медичної, соціальної сфери.  І це дуже важливо. Уявімо хоч на мить, що ми перестали пекти хліб, лікувати людей, вчити дітей. Це ж неприпустимо!

        І тому я як голова держадміністрації, вся наша команда працює над тим, щоб діяли освітні заклади, медичні установи, були вчасно виплачені заробітні плати, пенсії інші соціальні зобов’язання держави. 

       Більше того, з приємністю хочеться відмітити, що у цей непростий час у нашому районі відкриваються додаткові групи у дошкільних навчальних закладах. Буквально наступного тижня заплановані ці приємні події у таких  населених пунктах як Красна, Усть-Чорна, Лопухово, Терново, Дубове, трохи пізніше у Вільхівських Лазах, Солотвині тощо. Завершено ремонтні роботи приміщень лабораторії та відділення гемодіалізу у районній лікарні №1. Незабаром відбудеться відкриття новозбудованого навчально-виховного комплексу у Тереблі, міні-ковбасного цеху в Нересниці. Про ці та інші здобутки будемо говорити більш конкретно під час підбиття підсумків соціально-економічного розвитку району за 2013 рік. 

    Тож хочу висловити вдячність всім працівникам органів виконавчої влади, депутатам всіх рівнів, головам місцевим рад і всім жителям району, які у непростий час виконують свої функціональні обов’язки і забезпечують життєдіяльність громад Тячівщини.

-          Проте люди стурбовані, що ж буде надалі?

-          Однозначно, з євроінтеграційного шляху ми не можемо і вже не хочемо звернути. Цього вимагає і відповідний Закон, який був прийнятий у 2010 році «Про основи зовнішньої і внутрішньої політики України» і народ, який висловив свою позицію на майдані.  Це підтвердив неодноразово публічно Президент України, Уряд, Верховна Рада. Про це вам скажуть і самі  закарпатці, оскільки ми живемо по сусідству з Європою і по суті вже однією ногою там. Звісно, що така різка заява Уряду про призупинення переговорів і не підписання Угоди у Вільнюсі внесли непорозуміння серед населення.  Не було приведено вчасно масову роз’яснювальну роботу причин такого рішення, що і призвело до протестних настроїв у суспільстві.

-          Тож які  основні мотивації такої позиції?

-          Всі ми дивимося телебачення, читаємо газети, користуємося Інтернетом. У ЗМІ зараз виступає дуже багато фахівців, експертів, ведуться дискусії. Звісно, це треба було робити раніше і люди б тоді зрозуміли,  що і як. Однак на сьогодні не лише наші урядовці, а й представники ЄС визнають, що в Україні дуже складна економічна ситуація. Це відчуваємо всі ми з вами. Я про це говорю відкрито і відверто як посадова особа -  фінансовий рік був дуже тяжким. І сьогодні не враховувати ризики для вітчизняної економіки у разі підписання Асоціації просто неможливо. Думаю зі мною найбільше погодяться підприємці району, які займаються виробництвом. Чи зможуть вони витримати європейські стандарти і конкурувати на рівні з  їх фірмами – питання риторичне.

-          Однак люди переконані, що якщо Україна підпише цей документ, то всі будемо жити як у Європі.

-          Таке твердження знову говорить про непоінформованість населення. У цьому, не ображайтеся, є і ваше недопрацювання як медійників. Насправді підписання Угоди про асоціацію не означає, що Україна одразу стане повноправним членом ЄС. Тут навіть не стоїть питання безвізового режиму чи автоматичного кредиту МВФ. Запропонована Угода – це прописані вимоги для України щодо проведення реформ, модернізації економіки, впровадження відповідних стандартів життя. А це зробити одразу  не так легко і просто. Потрібен час і звісно немало зусиль як країни, так і кожного її громадянина. 

-          Все ж «там» зараз краще, ніж  у нас.

-          Без сумніву, ніхто цього й не заперечує. Однак ті, хто заявляє, що з підписанням асоціації на Україну посиплеться манна небесна – обманює людей. Можемо спитати наших сусідів – словаків, румунів, які скажуть, що європейські стандарти – це жорсткий і непростий шлях. І його нам теж треба пройти.

-          Але все ж таки Угода про Асоціацію сприяла б вирішенню багатьох питань?

-          Треба зрозуміти, що Угода – не панацея. Туреччина вже декілька десятиліть тому підписала Угоду про Асоціацію з Євросоюзом, проте це не вирішило проблеми країни. Як на мене, кожен сам собі повинен дати відповідь на запитання, чи готовий він стати європейцем? Починати треба із себе, свого стилю життя і громадської самосвідомості. У повазі один до одного, до суспільного надбання, до порядку і відповідальності перед  законами.

      На моє глибоке переконання, ми приречені увійти до Європейського як економічно незалежна, розвинена держава.  І так воно буде.

-          Іване Васильовичу, повернімося до подій на київському Майдані. Як ви їх оцінюєте?

-          Щодо майдану, то моя думка така - люди мають повне конституційне право на мирні демонстрації. Народ  вправі висловлювати свої вимоги до влади, яку обирає і яка живе за кошти платників податків. Я категорично проти силових методів вирішення проблеми, не сприймаю жорстокість і засуджую непрофесійні дії керівників, котрі віддали такі накази 30 листопада та 1 грудня. Однозначно, винні повинні бути покарані згідно чинного законодавства. Відповідні органи мають дати принципову юридичну оцінку й тим провокаторам, які призвели до сутичок.  Якщо ми йдемо до Європи, то там такі методи як захоплення урядових будівель, блокування роботи державних інституцій не заохочуються.

-          Якщо слідкувати за розвитком подій, то на жаль майдан за євроінтеграцію починає переростати на громадські заворушення та протистояння між владою та опозицією….

-          Слід зауважити,  що на якомусь етапі влада не вела діалогу з своїми громадянами. Не прислухалася до тих сигналів від суспільства про те, що у нас є корупція, монополія в сфері енергетичних ресурсів (електро і газопостачання), непрозорість у земельних відносинах,  розбиті дороги тощо. В цих питаннях влада має вести діалог з громадою, разом шукати шляхи до вирішення таких проблем.

   Я противник того, щоб Україна повернулась до монополії однієї партії. Без опозиції не може бути демократичного суспільства, Влада зобов’язана прислухатися до опозиції, однак, на превеликий жаль,  у сьогоднішній ситуації ці дві сторони не хочуть чути один одного. Але зараз вони несуть відповідальність за майбутнє України. 

-          Ми говоримо в загальнодержавних масштабах, а що можете сказати з приводу цього на прикладі нашого району.

-          Двері мого кабінету, або ж іншого чиновника в адміністрації відкриті для опозиції. У районній раді її представляють декілька політичних партій. В той же час нам вдається, звісно не без дискусій, приймати спільні рішення з важливих питань життєдіяльності району. Для прикладу, можу навести останню сесію районної ради, яку проведено без політичних гасел та таких рішень. За що і дякую всім депутатам.

-          А як же оприлюднена заява депутатів Тячівської районної ради в останньому номері газети «Дружба?

   -   Таку заяву було оголошено представниками опозиційних сил і бажаючі депутати мали змогу під нею підписатися.  Однак хочу наголосити, що  питання щодо суспільно-політичної ситуації взагалі не ставилось на порядок денний сесії. Попередньо депутати збирались на позачергове засідання, однак через недостатню кількість присутніх вона не відбулася. Ситуацію щодо подій на майданах депутати обговорювали на своїх фракціях.

      Так, депутати Тячівської районної організації Партії регіонів на засіданні фракції та політради засудили силовий розгін  учасників мирного зібрання у м. Києві та звернулися до  співвітчизників зберігати терпимість і толерантність один до одного у цей непростий для країни час.

-          Що можете сказати про тячівський євромайдан та його учасників? 

-           Повторюся знову, що проведення мирних зібрань - це конституційне право кожного громадянина. Я поважаю думку  тих людей, які за покликом серця, щиро прийшли висловити свою позицію. Згідно рішення міської влади для мітингуючих відведено відповідне місце на площі Поштовій у Тячеві, де вони розклали палатки і здійснюють свої акції.

      Тячівські євромайданівці дотримуються громадського порядку, не провокують сутичок і поводяться мирно. Однак провокаційні листівки, що появилися у місті та останні номери газети «Справа честі» із звинуваченнями у злочинності місцевої влади та мене особисто  – це вже дискредитація і некоректність з їх сторони.     

-          Втім заклики до повалення режиму та революції звучать сьогодні на багатьох майданах, мобілізацію на Київ оголосили й тячівські активісти…

-          Прикро, що майданівський порив деякі спритні політики використовують для задоволення своїх власних амбіцій, таким чином втягуючи тисячі людей у протистояння. Дуже б не хотілося повторення подій 2004 року, коли одного разу народ вже змінював владу. Ми пам’ятаємо, чим в українських реаліях закінчуються подібного роду революції.  На сьогодні ж, як не дивно, бачимо на майдані ті ж самі обличчя…

-          Чимало політиків заявляють, що ситуацію зможуть виправити позачергові парламентські і президентські вибори. Яка Ваша думка з приводу цього? 

-          Слід зрозуміти, що на сьогодні є криза стосунків, яка виникла не вчора і не у Вільнюсі. І суспільство перебуває у стресовому стані. Будь-які вибори – це продовження стресу. Потрібно вносити зміни у законодавство, працювати над політичними реформами. Ці дії повинні бути більш відкритими із залученням до обговорення громадськості.

-          Іване Васильовичу Вам, як керманичу Тячівщини, щоб хотілося сказати мешканцям району, наголосити, порадити…

-          Знаєте, мені як і всім вам, думаю, дуже імпонує європейське суспільство, насамперед, його демократичні засади, захист прав і свобод людини, сприяння розвитку бізнесу, верховенство права. І тому я вважаю, щоб цього досягти нам сьогодні, як ніколи, потрібні мир і громадянська злагода, а не революції, які руйнують суспільні засади та економіку.

Тячівщина як і вся Україна виступає за мирне врегулювання будь-яких конфліктів у державі і недопущення кровопролиття серед мирного населення.

Також актуальними є економічні питання району. Завершується рік, а тому потрібно дбати про надходження до бюджету, формування видатків на 2014 рік, фінансування важливих соціальних програм, залучення інвестицій, розбудову інфраструктури тощо.

   Хочеться всім нагадати, що в нас є Україна – одна держава і ми за неї всі несемо відповідальність. Нам всім треба стати трішки добрішими, проявити терпимість і толерантність, не забувати про одвічні християнські цінності і ми знайдемо вихід із цієї ситуації.  Лише в злагоді та порозумінні зможемо розбудовувати нашу країну й рухатися далі вперед - до європейської спільноти.

-          Дякую за розмову.

Інтерв’ю вела Любов Немеш

Тячівська РДА

 

рейтинг: 
  • Подобається
  • 0
Залишити коментар
иконка
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 30 днів з дня публікування.