Події, що склалися останнім часом навколо прокуратури області, а точніше окремих її представників, вимушують глибоко проаналізувати ситуацію, що склалась в цій інституції протягом останніх років.
Основною складовою розбудови в останні роки системи прокуратури краю став поділ на «своїх» і чужих. Поділ на «своїх», тобто відданих до останнього, і готових зробити все, щоб догодити своїм господарям, та на «чужих», на яких не можна стовідсотково покладати надію, бо можуть не виконати замовлення, або, ще гірше, вчинити спротив. Зміст догоджання керівництву сходився до того, хто і скільки одиниць українських грошей, або зеленої іноземної валюти зможе принести в керівну скарбничку.
Тому, керуючись саме такою концепцією розподілялись посади. Свої призначались на прокурорські посади у ті міста й райони, де потенційно можна було зібрати кошти. А зібрати на Закарпатті кошти можливо лише з контрабанди, торгівлі землею, торгівлі лісом, маніпулювання кримінальними справами.
Найбільш цінними у цьому розумінні стали Тячівський, Хустський, Виноградівський, Берегівський, Ужгородський та Мукачівський райони, міста Ужгород і Мукачево. Із привабливих відділів прокуратури області рахувались відділи нагляду за митницею, прикордонниками, міліцією, податковою службами, земельними та природоохоронними структурами. Але про систему та процедуру віджимання прокуратурою коштів із вказаних структур, подискутуємо наступного разу.
Хто працював в останні роки та в даний час на посадах у вищеперерахованих районах та підрозділах апарату прокуратури області, може вказати кожен мешканець Закарпаття, адже на сайті прокуратури області є перелік прокурорських керівників, а тому частково знайдете відповідь для себе, хто був основними « поставщиками» панського столу.
Звернути основну увагу хотілось б на процес нищення та відсторонення від посад ненадійних прокурорів – «чужих».
З приходом на посаду очільника прокуратури Закарпаття Бенци, система прокурорських поборів та їх часткової передачі до Генпрокуратури була чітко відформатизована та структурована. Правда для цього прийшлось дещо працювати з кадровим складом. Першого, кого прийшлось прибрати був заступник прокурора області М. Пап, людина високопорядна , трудоголік, педант, біда якого полягала в тому, що він умів тільки ідеально працювати,однак грошей заробляти та ділитися не вмів.
Наступна черга черга настала для заступника прокурора Закарпатської області І. Міцоли, який все життя теж турбувався щоб торжествував закон та право, а ось дерти гроші з населення області та ділитися ними з керівництвом так і не навчився. Основна претензія до цих поважних висококваліфікованих прокурорів – не зуміли перебудуватися на новий лад, мислять старими категоріями і тому подібне. До речі М. Папу не перешкоджають його категорії працювати до цього часу в Генпрокуратурі.
Під різними приводами подібного характеру були усунуті з прокуратури біля півтора півтора десятка керівників нижчого рангу, такі як Гецко, Стратюк, Химинець та інші.
А на вивельні посади нахлинули ті, котрі стали для хазяїна «своїм» : Петруні, Кайли, Зареви, Братюки, Савченки, Романи та інша різномаста публіка.
Та якщо Бенца позбавлявся непідходящих для нього та безпосередньо в плані грошового доходу працівників придумуючи різного роду причини, то його заступники Петруня та Корбань особливості дипломатії навіть не збирались застосовувати. З тими, хто не заробляв грошей для панського столу, або не привиди господи висловлював свою думку, розмова була дуже коротка : «Ти мене не влаштовуєш, тому або йди взагалі з прокуратури, або на посаду, де твої послуги в плані поставки коштів не потрібні».
Ось тут нахлинула друга хвиля зачистки: Чурей, Сливич, Граб, Цубина, Балко, Орос, Корнаш, Посоленик, Савка. Більша частина з них Почесні працівники та Ветерани прокуратури.
Тобто бізнес – прокурорами від прокуратури були безпардонно викинуті на вулицю прокурорські фахівці високого ґатунку, частина з яких була серед тих, хто формував незалежну прокуратуру України, у той час коли на заробітну платню прокурора не можливо було навіть прожити, але вони не покинули її, не кинулися в бізнес, втримали прокуратуру на плаву, навіть не уявляючи собі, що розбудовують цю наглядову структуру для цинічних злодіїв та хабарників, і що український народ проклинатиме збережений ними державний орган, а окремих його представників будуть тягти як худобу на площу Народну щоб там їм у пику викласти , що про них думають. І здається що подібні речі, ще не один раз повторяться.
Верхом цинізму можна назвати останній період функціонування прокуратури, так звана «Корбанівщина», який уже будучи зміщеним із посади прокурора області назвав закарпатців колгоспниками. Ото уявіть собі яке відношення у цієї людини могло бути до працівників , які були йому не до подоби.
Анатонію Д., якого поважали усі працівників прокуратури, вважаючи його одним із найдосвітченіших і найкваліфікованіших працівників , Почесним працівником прокуратури,неодноразово нагороджений Генеральним прокурором України, не дуючи ні хвилини ні роздуми показали на двері, адже його посада була облюбована Цирюликом- кумом Бакая.
Володимиру Л., який працював в органах прокуратури понад 15 років, і був визнаний одним з кращих керівників відділів та заохочений Генпрокурором у грудні минулого року, буквально через місяць наказали писати рапорт на звільнення та йти з посади,навіть не пояснюючи причини, а причина з’явилася через день в іпостасі молодого спеціаліста, що приїхав з далекої Харківщини – Льонко, який чомусь не прижився вдома.
Також керівництво прокуратури дійшло до думки, що не справляється з обов’язками і Ілля І. Це не дивлячись, що за 28 років роботи в прокуратурі Закарпаття цей фахівець з великої букви займав ряд керівних посад за що удостоївся звання Почесний працівник прокуратури, але це не стало аргументом для Корбаня, адже на його посаду дуже захотілось черговому харківчану – Гайдамаці. А ще керівних посад панам зі Сходу Поповичу – відділ нагляду за транспортом , Ісару –прокуратура міста Мукачева, а пану Сільченку - відділ нагляду за ОЗГ.
Таким чином Закарпаття потихенько забезпечує роботою туристів зі Сходу, позбавляючи роботи та викиуючи на вулиці корінних закарпатців.
І наостаток це, ще не все. Чекайте наступних публікацій , і про бізнес прокурорів, і про десятки земельних ділянок, які вони отримали від держави, і про вкрай негідну поведінку окремих прокурорів.
Спасибі Правому сектору Закарпаття, що розворушили це прокурорське болото.
З повагою ветерани прокуратури Закарпатської області.
