Трактувати настільки мінливу поведінку Республіки Білорусь щодо Російської Федерації за останні роки складно. Погрози Олександра Лукашенка Москві про "втрату єдиного союзника" та регулярні дружні зустрічі чиновників обох держав роблять продовження відносин непередбачливим. Однак викликає однозначне занепокоєння актуалізація Союзного договору 1999 року, що мав запустити будівництво "Союзної держави", але до недавнього часу вважався мертвонародженим. Іншими словами, постало питання втрати Білою Руссю державності та підсилення неосовєтської орди.
О.Лукашенко далеко не білоруський націоналіст. Це виходець із класу червоних директорів. Себто його мотивація не у відданості власній нації, а в ідеалах "партійної дисципліни". Лукашенко взявся за управління структурою (республікою) - Лукашенко будь-якою ціною виконає функцію.
Таким чином, суб'єктність Білорусі для нього має значення. Це з одного боку, якщо говорити про суть його політики. З іншого - глава Білорусі піддається нахабному шантажу, що ми бачимо із заяв путінських чиновників та меседжів російських державних ЗМІ. Предметами шантажу є економіка та безпека республіки. Значним аргументом є відсутність інших близьких союзників у Лукашенка. Й аргумент поки спрацьовує...
Перед О.Лукашенком стоїть вибір: шлях втрати державності або шлях рішучого опору, який почнеться з розірвання Союзного договору раз і назавжди. Маневрувати довго не вийде.
У випадку розірвання Союзного договору білоруською стороною Провід НВР "Правий сектор" обіцяє:
1. Підтримати Олександра Лукашенка в конфлікті з Кремлем, всіма доступними методами лобіювати в Україні та на міжнародній арені підтримку Білорусі.
2. За необхідності, надати військову добровольчу підтримку.
Як білоруси підтримали українців у національно-визвольній війні на Донбасі, так і НВР "Правий сектор" вважає своїм обов'язком допомогти білоруській нації в її історичному прагненні незалежності.
Жыве Беларусь!
Провід Національно-визвольного руху "Правий сектор"
Анонс Закарпаття