Про що могли б домовлятися урядовці країн-сусідів на цьому засіданні, якщо за два дні перед тим, можливо, у тій самій будівлі чи навіть кабінетах, Будапешт дав згоду на те, аби Україна втратила транзит 4,5 млрд кубометрів через свою територію? А це з 2014 року – не стільки питання грошей, скільки питання безпеки та убезпечення від просування російської агресії.
Тим більше, визнає голова МЗС Угорщини Петер Сійярто, через новий угорсько-російський контракт його країна також втратить кошти від транзиту російського газу, адже з України цей газ потрапляв до Угорщини, а вже звідти до Хорватії та інших країн Балканського регіону.
Тим більше, цей крок суперечить попереднім планам країни. Нагадаємо, що ще нещодавно Будапешт прагнув скоротити ледь не до мінімуму залежність від російського газу в обмін на постачання з Румунії (завдяки новому родовищу в Чорному морі обсягом від 40 до 200 млрд кубометрів газу, яке планувалося розроблятися за участю американської компанії Exxon) і навіть підписав угоду з США на постачання скрапленого газу через LNG-термінал в Хорватії на острові Крк, який запрацював якраз від початку цього року.
Варто нагадати, що країна на 50-70% вже тривалий час залежить саме від російського газу, при цьому старий угорсько-російський газовий контракт, підписаний у 1995 році, фактично завершився ще в 2015-му, і його регулярно – ледь не щороку – продовжували та модифікували на міжурядовому рівні.
Звісно, для правлячої команди в Угорщині важливим є також той момент, що цей контракт підписано за кілька місяців до парламентських виборів, і це тільки підсилює загальне патерналістське позиціювання партії "Фідес" та її лідера Віктора Орбана. Мовляв, поки на газових біржах – шторм та нові рекорди цін, у низці країн Європи – тривога через ризик залишитися без тепла взимку, угорський народ гарантовано буде в теплі найближчі 15 років, і цьому не завадить навіть війна в Україні.
Утім, все ж залишається питання, чому Будапешт вирішив укладати саме такий довготерміновий контракт, а не продовжувати знову старий, тим паче, щонайменше до 2024 року є гарантії транзиту російського газу через Україну?
Жодних сумнівів, Кремль запропонував Віктору Орбану таку ціну, від якої ті просто не змогли відмовитися, навіть в умовах складнішої логістики та втрат Угорщини від блокування транзиту за старим маршрутом.
У такій ситуації напередодні вирішальних парламентських виборів, що пройдуть навесні 2022 року (тобто наприкінці нинішнього опалювального сезону), угорська влада зможе навіть зменшити комунальні тарифи, що має позитивно вплинути на рейтинги правлячої партії.
Також у Віктора Орбана не змогли відмовити "Газпрому", бо, мабуть, все ж мають надію отримати від Москви близько 10 млрд євро на модернізацію АЕС "Пакш", що було анонсовано вже понад п'ять років тому – а особливого прогресу немає й досі.
Чи є у Києва шанс хоч якось заблокувати чи скасувати вже укладений угорсько-російський газовий контракт?
Прецеденти перегляду газових домовленостей під тиском Єврокомісії вже існують – принаймні, у тих випадках, де угоди порушують європейське законодавство. Таким прецедентом став перегляд газової угоди, підписаної Польщею та РФ.
Проте досі незрозуміло, яке саме порушення європейського законодавства Київ може закинути Будапешту.
Ще один ймовірний шлях – арбітраж в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, в якій прямо зазначено, що сторони уникатимуть кроків, які завдають шкоди партнеру.
Та чи вдасться Україні, у разі доведення факту порушення угоди, змусити Угорщину йти на перегляд угоди з РФ?
"В України є декілька інструментів, щоб довести неправомірні дії Угорщини. Окрім Угоди про асоціацію, можна звернутися до Енергетичного співтовариства, щоб там перевірили відповідність контракту зобов'язанням Будапешта. Зрештою, можна звернутися до Договору про основи добросусідства та співробітництва від 1992 року.
Інша справа, як змусити Орбана виконати це? Наразі це виглядає можливим лише у випадку активного втручання Єврокомісії – якщо у Брюсселі не обмежаться черговими "стурбованостями", а вирішать додатково покарати Орбана, скориставшись наданою Києвом можливістю, наприклад зменшити Будапешту субвенції, які перевищують потенційні вигоди від російського контракту", – коментує українські шанси президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.
Зрештою, велике питання, чи Київ прагне і чи повинен прагнути заблокувати нову газову угоду між Будапештом та Москвою. Хіба що в частині транзиту в обхід України, і його відновлення буде також в інтересах Угорщини.
Очевидно, що не Будапешт, а саме Москва наполягала, аби в новому контракті Україна опинилася за бортом. І це підтверджує гучна і масова реакція рупорів Кремля на протести Києва щодо газової угоди. Пєсков, Захарова, Шарій… Висловились усі.
"Коли наступного разу наші західні партнери відзначатимуть "дні жертв тоталітаризму", киваючи в бік пострадянського простору, нехай згадають, що живильним середовищем для його становлення є доноси на сусідів через заздрість", – так ексцентрична речниця МЗС РФ Марія Захарова прокоментувала звернення Києва до Єврокомісії.
Інша річ, чи усвідомлює Будапешт, що Кремль вкотре маніпулює його амбіціями заради власних агресивних дій не тільки щодо України, а й для того, щоб розділити ЄС і НАТО зсередини?
Чи, можливо, Віктор Орбан впевнений, що зможе переграти у цих багатоходівках Путіна й одночасно отримати додаткові преференції, зокрема, від США чи Брюсселя?
Будапешту давно вже час дати Києву (і не тільки) відповіді на ці питання, пояснивши, яке місце у своїй грі Угорщина відводить Україні – чи партнера і сусіда, чи розмінної карти…
Без цієї відвертої розмови, яка вже дуже давно назріла, українській та угорській сторонам навряд чи вдасться найближчим часом вийти з глухого кута протистояння, а такі суперечки, як газова чи освітня, виникатимуть постійно.
Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії,