Олекса Манн: "В текстах цієї Дерепи одразу кидались у вічі проросійські і промадярські наративи"

Десь роки півтори тому у мене в стрічці почала зʼявлятись така собі блогерка Габріела Дерепа. 

Причому зʼявлятись агресивно, видно було, що її  активно просувають. Називався її блог «Історія Закарпаття по-закарпатськи». 

В текстах цієї Дерепи одразу кидались у вічі проросійські і промадярські наративи, які висувались на перший план, замовчування, перекручення і ігнорування багатьох важливих історичних фактів і загравання з політичним русинством. Це було настільки шито білими нитками, що не помітити це було просто не можливо. 

В коментарях у неї біснувалось купа відвертої ботні з закритими профілями, яка з її подачі написувала, окрім «Габріелочка– ти ж наша русиночка», що Закарпаття ніякого відношення до Украіни немає, українці і русини – то окремі народи, і відправляла всіх незгодних з цим «в Галичину за перевал». Та і просто були широко представлені йододифіковані дебіляки і вата, яким Україна насцяла у підʼїзді і «нічого не дала», а вони дуже унікальні і окремі, яких тут вистачає. Як, з рештою, і скрізь по країні.

Потім зʼясувалось, що ніяка вона не історикиня, історичної освіти не має, вчиться на щось на зразок культурології і живе у Швейцарії, та до Закарпаття має стосунок рівно такий же, бо її вивезли у віці чотирьох років у Швейцарію по батьківській німецькій лінії. 

Згодом я її побачив в рубриці «Історик щосуботи» у історика Віталія Дрібниці, де вона щось невнятно блеяла, не спромігшись відповісти на різні історичні питання по Закарпаттю, які цікавили Дрібницю. Йому її запросити порадили підпісники і він запросив. І, як джентельмен поставився, як на мене, при всій повазі до нього, дуже поблажливо до дівчини, що «цікавиться історією і веде блог на історичну тему». І після цього у мене зʼявилась думка, що її тексти кимось добряче прописані, бо не може людина щось незрозуміле і неаргументовано боботіти в живій розмові, а потім раз і валити чітко і без перебоїв свою псевдоісторичну і добре підчищену маячню.

З приводу «по-закарпатськи» теж виявилась проблема, бо вона розмовляє штучною мовою, замінюючи українські слова русизмами, чи мадяризмами, з чого виходить якийсь дивний суржик, який вона видає за закарпатський діалект, а в ідеалі, як їй би дуже хотілось, за «русинську мову». На що їй неодноразово вказували в коментарях самі закарпатці, які від неї тащились, але писали, що вона дуже перегибає з мовою, і в Закарпатті на такій беліберді, яку вона видає за мову, ніхто не говорить.

Ну а потім, пару днів тому, вона зʼявляється на засіданні ООН в Женеві і розповідає про «утиски Україною «підкарпатських русинів». Що дуже очікувано, враховуючи її діяльність, яка працює на розкол держави під час війни. Хто її уповноважував говорити від них і хто вони такі взагалі, залишається невідомим, і я підозрюю, що це був виключно товарищч майор ФСБ, який і курує цю всю богадельню. 

От такі справи, якщо коротко. Інформаційна війна триває, бажання качнути Закарпаття в бік сеператизму залишається, лити псевдоісторичну маячню в макітри місцевим челядникам вдається, і нікуди це не дівається. І грати на їх незнанні історії — теж. 

На діяльність цієї Дерепи вже звернули увагу наші військові, що дуже добре. Бо працює вона, не покладаючи рук.  

А всім, хто хоче розібратись в проблематиці на належному рівні і, як воно все тут працює, наполегливо раджу наукове дослідження професора Любомира Белея «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro». Темпора, 2017 рік. Лінк на книгу залишу в коментах. Там прямо відкриваєте PDF і можна читати.