Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан напередодні парламентських виборів 2026 року різко посилив риторику страху, використовуючи тему війни, України та «загроз з боку Брюсселя» як ключовий інструмент мобілізації електорату. Його останні заяви дедалі менше спираються на факти й дедалі більше — на емоційні маніпуляції.
Теза Орбана №1: «Голос за Фідес — єдиний шлях уникнути війни»
Орбан публічно заявив, що лише перемога його партії здатна вберегти Угорщину від втягнення у війну. Проте жодна з опозиційних сил не пропонує участі Угорщини у бойових діях, а членство країни в НАТО передбачає колективні, а не одноосібні рішення. Фактично прем’єр підміняє реальну безпекову політику страшилкою для внутрішнього споживання.
Теза Орбана №2: «Україна хоче 800 млрд доларів — за рахунок угорців»
У сьогоднішньому дописі Орбан заявив, що український прем’єр нібито «вимагає» від ЄС 800 млрд доларів на 10 років, які, мовляв, фінансуватимуться за рахунок угорських пенсій та соцвиплат.
Реальність інша:
Жодного рішення ЄС про виділення 800 млрд доларів Україні не існує.
Мова йде про різні сценарії довгострокової підтримки, які обговорюються на рівні експертів і не є обов’язковими.
Фінансування ЄС формується зі спільного бюджету та окремих інструментів, а не через пряме «відбирання пенсій» у громадян окремих держав.
Таким чином, Орбан навмисно змішує гіпотетичні обговорення з вигаданими наслідками, щоб викликати страх серед пенсіонерів і сімей з дітьми — ключових груп його електорату.
Теза Орбана №3: «Брюссель змусить скасувати 13-ту і 14-ту пенсії»
Це твердження також не має під собою жодного підтвердженого документа. Соціальна політика, зокрема пенсійні виплати, залишається національною компетенцією Угорщини, а а не Єврокомісії. Висновок про «брюссельські накази» — це класичний приклад перекладання відповідальності за внутрішні фінансові проблеми.
Орбан вибудовує передвиборчу кампанію за перевіреною схемою:
Україна — як зовнішній ворог;
Брюссель — як загроза суверенітету;
Війна — як універсальний страх;
Фідес — як «єдиний захисник».
Це не нова стратегія, але нині вона набуває особливо агресивних форм через падіння підтримки влади, економічні труднощі та зростання популярності опозиції.
Риторика Віктора Орбана дедалі більше нагадує інформаційну кампанію страху, а не відповідальне державне управління. Україна та війна використовуються не як тема зовнішньої політики, а як інструмент внутрішньої мобілізації та відволікання уваги від реальних проблем Угорщини.
Перед виборами 2026 року питання вже не в тому, чи Орбан лякає — а в тому, наскільки довго угорське суспільство готове приймати страх замість фактів.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
