Національні збори у Празі 22 листопада 1938 року ухвалили конституційні закони про автономію Словаччини та Підкарпатської Русі

Чехословаччина офіційно стала федеративною республікою. Троє членів уряду Підкарпатської Русі ввійшли до центрального уряду в Празі. У найближчі п’ять місяців передбачалось провести вибори до представницького законодавчого органу автономії – крайового Сойму. Той мав право змінити назву краю та визначати офіційну мову урядування.

Та вже 25 листопада уряд Августина Волошина розпорядився про запровадження у краї української мови, а в кінці грудня розпустив земський (крайовий) уряд у Хусті й офіційно дозволив поряд із “Підкарпатська Русь” уживати назву “Карпатська Україна”.

Одним із пріоритетних напрямів політики уряду Волошина була законотворчість, щоб наповнити реальним змістом автономний статус краю у складі Чехо-Словацької республіки. Попри напруженість міжнародної ситуації в Європі, Закарпаття було єдиним регіоном із українським населенням, що в міжвоєнний період вибороло права певною мірою проводити власну внутрішню та зовнішню політику, а відтак – здійснити спробу сформувати свою державність.

На фото: Прем’єр-міністр Карпатської України Августин Волошин із радником Михайлом Кочерганом у робочому кабінеті. Хуст, 1939 рік