Другий рік поспіль ужгородський гандбольний клуб «Карпати» виборює звання чемпіона України. На перший погляд перемога далася зовсім легко. Уже за чотири тури до завершення чемпіонату наша команда стала недосяжною. Як кувалася друга перемога, що залишилася за лаштунками, про це розмова з головним тренером гандбольного клубу «Карпати» Борисом Петровським.
– Борисе Анатолійовичу, чи втомлюють перемоги?
– Питання цікаве. На нього можна відповісти по-різному. Перемоги, скоріше, розслаблюють. Ти ставиш мету, шукаєш шляхи як вирішити завдання, а коли досягаєш її, дуже легко втратити рівновагу. На вершині дуже мало місця, легко скотитися вниз. До перемог не можна звикнути. Це так: раз спробував – і тебе затягує. Перемога – це стимул до наступних звершень.
– Тільки перемога? Інші завдання не розглядалися? Адже в
міжсезоння в команди були втрати. Ви шукали заміну за стилем гри вибулих гравців чи були якісь інші міркування?
– У нас залишився кістяк. Заміни вибулим знайти було не так важко. Турбувала позиція Передерій. Це гравець збірної України, молода, сильна гандболістка, яка виконувала на майданчику великий об’єм роботи. На щастя, Олена Уманець впоралася із завданням, так що якихось незручностей ми не відчували.
– Що можете сказати про молодь, яка влилася в команду?
– Дівчата перспективні. Юдіт Балог за один рік від зеленого новачка доросла до національної збірної, Тетяна Кільч стала повноцінним гравцем основного складу, Світлана Шваб виросла на очах. Дарина Руснак, Олеся Мазюта – перспективні, і ми на них розраховуємо. Це все 16–17-річні дівчата, які виховувалися в школі-інтернаті з поглибленим вивченням окремих предметів. Школа починає давати результат.
– Чи є на замітці у головного тренера нові прізвища вихованців школи?
– Ми уважно стежимо за молодими даруваннями. Протягом сезону дівчата успішно виступали в багатьох Всеукраїнських змаганнях. Це в основному гандболістки 1996-1998 років народження. Зараз іде період становлення. З ними працюють досвідчені фахівці Діана Беке, Марина Калуцька, Олена Шукаль, Віктор та Антоніна Чернови. Головне – не загубити їх по дорозі з юнацького до дорослого гандболу. Ми сподіваємося, що невдовзі нова група молодих гандболісток увіллється до головної команди.
– Кого вболівальники можуть не побачити в новому сезоні?
– Із різних причин у команді може не бути Інни Малюченко та Наталії Туркало.
– Хто з новачків може з’явитися в команді?
– Складено список, із ким ми вже працюємо. Перемовини не закінчені, і з етичних міркувань я б не хотів називати прізвища.
– Малюченко після травми так і не вийшла на пік форми, а ось чи знайдеться заміна лідеру команди Наталії Туркало?
– Що стосується Малюченко, то Дарина Кот і Юлія Тарасова виглядають зараз дуже потужно. Із Туркало складніше, бо вона лідер за характером, але у нас є Вікторія Цибуленко (Бежинець), яка має величезний досвід, і ми на неї повністю розраховуємо.
– Ваші суперники – «Галичанка», «Дніпрянка», «Спартак», «Спарта», «Податковий університет» – будували гру на одному-двох лідерах, на яких працювала вся команда. У «Карпатах» гра будувалася за зовсім іншими принципами.
– Як бачимо, перемогу принесла наша тактична побудова гри. Одного-двох гравців легко виключити з гри. Коли на майданчику 6-7 таких гравців, впоратися з ними дуже непросто. Якщо глянемо на протоколи, то кращими бомбардирами в матчах ставали Туркало, Семаль, Уманець, Лєбєдєва,
Малюченко, Тарасова, Шолковська, Цибуленко, Кот, Воронова. У більшості поєдинків по 3-5 гравців закидали по 5-7 голів. Але не слід забувати, що для такої тактичної побудови гри потрібна висока фізична готовність. В іншому випадку результату очікувати важко.
– Упродовж сезону одним із козирів команди була фізична підготовка. За рахунок чого досягнуто таких результатів?
– За один рік фізичну готовність неможливо піднести на високий рівень. У цьому напрямку ми працюємо вже чотири роки. Основу закладаємо вдома. Та «найважча робота» – на Драгобраті. У середньогір’ї закладається фундамент на весь сезон. У літній період організм людини сприймає навантаження саме в середньогір’ї, море тут не помічник.
– Борисе Анатолійовичу, чи не здається Вам, що загальний рівень гандболу в Україні трішки впав?
– За останні 2-3 роки він справді знизився. Причин кілька. Одна з них – відтік провідних гравців за межі країни. Молоді потрібен час, щоб адаптуватися у великому гандболі. Не останню роль відіграє й фінансове питання. Сьогодні сильні школи Запоріжжя, Києва, Тернополя не мають можливості передавати перспективних дівчат у професійний гандбол (хоч це голосно сказано), нема стимулу. У нас на Україні були три великі гандбольні центри: Київ, Запоріжжя, Ужгород. Сьогодні Запоріжжя нема, Київ і Ірпінь животіють у середині турнірної таблиці, Тернопіль проходить період становлення. Що стосується Львова, Херсона, то тут нема традицій, їм потрібний час. На жаль, не кращі часи переживає і Кривий Ріг.
– Щодо Кривого Рогу, то це, скоріше, була якась піар-акція. Зібрали провідних гравців, підняли заробітні плати, а потім тихенько з’їхали. Користі гандболу від того не було.
Чи не є сьогодні Ужгород наочним прикладом для розвитку гандболу на Україні?
– Ви знаєте, шлях, запропонований почесним президентом «Карпат» Олександром Ледидою, повністю себе виправдав. У нас зараз є спорткомплекси «Юність», «Карпати-Арена», «Зінедін». Гандбольні школи є
в Ужгороді, Берегові, Хусті, Солотвині, Воловці. Найкращі спортсмени продовжують працювати над вдосконаленням майстерності в школі-інтернаті з поглибленим вивченням окремих предметів. Вибудовано піраміду з міцною основою. Як бачимо, результати не забарилися.
– Упродовж сезону команду переслідувала низка травм – Малюченко, Петровська, Кот, Тарасова, Гайович, Уманець. Більшість із них були доволі серйозними. Гравці вибували з гри на кілька місяців. Що це: прорахунки в підготовці чи якісь інші фактори?
– На мою думку, основною причиною є неритмічність календаря. Вимушені паузи по місяцю-півтора, а потім 12 ігор за 25 днів. Це ненормальне явище. Такі навантаження не кожний організм витримає. Потім виклики до збірної. Мені важко давати оцінку роботі тренерів збірної, але половина травм отримана саме у збірній.
– Хто сьогодні з гравців «Карпат» є збірником національної команди?
– Петровська, Туркало, Уманець, Гайович, Балог. Якщо так працюватимуть Кот, Воронова, Лєбєдєва, то і на них звернуть увагу.
– Борисе Анатолійовичу, якийсь парадокс. Ви запрошуєте добротних гравців, а за рік-два вони стають гравцями збірної. За рахунок чого відбуваються такі позитивні зміни?
– У команді чудовий мікроклімат, у нас є традиції, відповідна база, велика глядацька аудиторія. Це все в комплексі дозволяє гравцям розкриватися. Ми ставимо завжди максимальні завдання як на сезон у цілому, так і на кожний матч окремо. Я радий, що дівчата розкриваються саме в нашій команді. Делегування гравців до збірної – це престиж для клубу.
– Як буде проходити підготовка до нового сезону?
– Розпочнемо в Ужгороді, другий етап – у Берегові, де чорнову роботу розбавимо термальними водами, що зміцнить організм. Ну, й завершимо підготовку на Драгобраті. Крім того, плануємо провести ряд спарингів.
Цікавого мало, в основному – важка робота, але інакше результати не досягаються. На щастя, це розуміють і самі гравці.
– Багато розмов точиться навколо участі ужгородських «Карпат» у чехо-словацькій лізі. Яка ситуація на даний час?
– Федерація гандболу дала добро, але з обов’язковою участю в чемпіонаті України. Почесний президент Олександр Ледида підтримує цю пропозицію. Нам зараз потрібно вирішувати кілька важливих питань. По-перше, підсилення складу, по-друге, збільшення кількісного складу команди, планування підготовки до обох турнірів. Чехословацька ліга сильна, і це б дозволило нам вирости в професійному плані. На днях має бути прийнято рішення. Я думаю, що це було б цікаво також і для вболівальників.
– Скільки команд виступлять у чемпіонаті Суперліги в новому сезоні?
– Вісім. Долучається команда Тернополя.
– У яких ще турнірах виступить клуб?
– Ми подали заявку на кубок ЕГФ. На жаль, у кубку чемпіонів не можемо виступати через невідповідність спортивного залу та кількості місць для уболівальників. Європа сильно підняла вимоги, і ми не були готові до них.
– Який рівень «Карпат» на сьогоднішній день?
– Як показали єврокубки, нам потрібно ще багато працювати.
– Як би Ви охарактеризували рівень суддівства в українському гандболі?
– Як посередній. Є людський фактор. Людині властиво помилятися. Нам арбітри на заваді не стояли, ми були просто сильніші. Хоча окремі спроби були.
– Борисе Анатолійовичу. Торкнемося єдиної поразки команди в чемпіонаті. Тільки один раз наші дівчата покидали майданчик із похиленими головами. Чи можна було запобігти цьому?
– Це спорт. Від поразок ніхто не застрахований. «Галичанка» – сильна команда, про що свідчать срібні медалі. Поразка в першому виїзному матчі стала тим переломним моментом, коли команда зрозуміла, що перемоги даються тільки за рахунок повної концентрації і самовіддачі. У повторному матчі ми отримали перемогу, і команда повірила у свої сили. Далі проблем у нас не було.
– Сезон обіцяє бути напруженим. Виступи «Карпат» у двох чемпіонатах, європейському кубку, виступи частини гравців за національну збірну… Чи витримаємо такий графік?
– Буде важко, але ми переросли сьогодні рівень чемпіонату України, нам потрібно рухатися вперед. У нас є основа, хороша команда, традиції та бажання. Ми на правильному шляху, а час буде суддею.
– Борисе Анатолійовичу, читачі газети «Спорт тайм» радіють успіхам команди, вони цікавляться гандболом. Можливо, потрібно більш детально розповідати про гравців, знайомити з їхнім життям за межами гандбольного майданчика, їхніми захопленнями, вподобаннями. «Карпати» – чемпіони України, і гравці заслуговують на підвищену увагу до себе. Яка Ваша думка з цього приводу?
– Скоріше за все, Ви праві. Туркало, Семаль, Петровська, Уманець, Цибуленко, Гайович, Малюченко – це особистості. Діалог із читачами завжди зближує. Велику справу робить спортивна редакція ТРК «Тиса». Дівчат упізнають на вулиці, вони справді популярні. У нас чудова підтримка залу, і ми віддячуємо нашим уболівальникам добротною грою. До перемог завжди легше йти разом.
– Газета «Спорт тайм», читачі, телеглядачі бажають Вам нових успіхів. Так тримати, «Карпати».
*Дякую газеті за глибоке й постійне висвітлення матчів за участю нашої команди. Дякуємо всім уболівальникам і обіцяємо в новому сезоні не підвести.
Розмову вів Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ
Газета "Спорт-Тайм"
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
