Після гри наставник переможців зазначив:
– Звичайно, після перемоги можна мати і усмішку на обличчі, і гарний настрій. Але під час матчу такого не було, тому що в нас, у тренерів, професія така, ми все пропускаємо через себе. Так склалося, що після перших турів і «Говерла», і «Таврія» опинилися внизу турнірної таблиці, хоч цього не заслуговували. Обом командам украй потрібні були очки.
У матчі вибрали тактику, щоб Райчевич персонально діяв проти Назаренка. Розуміли, що всі нитки гри йдуть через нього, а попереду активно відкриваються Шиндер і інші футболісти групи атаки: той же Фещук, Коробка. Водночас досить швидко забили гол і хотіли розвинути перевагу, але вчергове помилилися в обороні, чим майстерно скористалася «Таврія».
Потім у нас було ще чотири нагоди, могли забивати Ле Таллек, Трухін і Балашов. Нам давалися моменти, але не було реалізації, як у попередніх матчах. Десь навіть закрався сумнів, чому м’яч не йде у ворота? А якби Назаренко забив у другому таймі, то я можу сказати, що «Таврія» була б ближче до перемоги, ніж ми до нічиєї. Тренер кримчан швидко б змінив тактику й закрив зони. Але в тому епізоді нам пощастило. Колись це мало статися.
Потім нам удалося забити другий м’яч. У «Таврії» ж для конструктиву вийшов Калиниченко. У кримчан загалом дуже сильна середня лінія, у нас же немає таких футболістів, як Назаренко. А потім ми «вичавили» і третій м’яч. Тут уже з’явилося внутрішнє відчуття: повинні перемогти, що й зробили. Я радий, що взяли три очки, за три останні поєдинки цього заслуговували.
У Криму прекрасний клімат, хороші вболівальники. На Закарпатті люди теж відкриті. Не маючи великих фінансових можливостей, відкриті. Я через пресу попросив фанатів прийти на перший домашній матч підтримати нашу команду. Люди приїхали з усієї області. Ми їм аплодували за підтримку, я їм вдячний за це. Сподіваюся, краяни так само палко підтримуватимуть нас і в другій домашній грі – проти запорізького «Металурга».
Інформаційний відділ ФК "Говерла"