Спортивна кар'єра Юрія Ісака: чемпіон Ужгорода з класичних шахів 2003 і 2008 років, віце-чемпіон Закарпатської області з класичних шахів 2004 і 2006 років, чемпіон Ужгорода зі швидких шахів 1999 і 2011 років, а також з блискавичних - 2011 (діючий, бо нових чемпіонатів в обох видах ще не проводилось), переможець міжнародного рапід-турніру "Меморіал Степана Ткаченка" 2009 року, переможець відкритого чемпіонату Мукачева зі швидких шахів 2011 і 2012 років.
- Чому саме шахи стали основним спортом у вашому житті?
- Ну взагалі шахами я зацікавився ще в дитинстві, спонукав мене до цього старший брат. Якось так неприємно мені було програвати постійно і з часом я почав думати, як все ж таки виграти і так зацікавився цим спортом. Спочатку дійсно шахи не були спортом на все життя, я займався іншими видами спорту, більш скажімо так активними. Але яка відмінність, шахами все ж таки можна займатися з перервами, коли скажімо в єдиноборстві великий відрив може позначитись і на здоров’ї, то все ж таки шахи дозволяють робити певну перерву. Хоча це звичайно не виключає величезної роботи, для того щоб надолужити втрачене.
- Хто причепив вам любов до шахів, звідки взялось це хобі?
- Ну як я вже казав, це був старший брат. Звичайно мушу сказати, що окрім людей, які мені прищепили любов до шахів, також і сама обстановка. Шахи приваблюють певними елементами справедливості. Хто б не сидів за шахівницею, навіть чемпіон світу, якщо ти граєш краще, ніж він, принаймні в даній партії, зміг хоча б в чомусь перевершити його, ти переможеш. Можна програти в одній партії, а перемогти в наступній. Можна абсолютно, як то кажуть шахісту чи будь-якому спортсмену, завалити змагання, але продовжити боротьбу у наступному змаганні. Шахи привчають до величезної самодисципліни і відповідальності. І звичайно, що це допомагає. Ну а любов, можливо десь щось і генетичне скажімо, хтось більше схильний до шахів, хтось до шашок і до якихось активних видів спорту. Можливо це щось індивідуальне, принайні скажу так, що я взагалі не говорив своїм шкільним вчителям та людям, про те що я взагалі займаюсь шахами. Ввзагалі, я в історії був активний у школі і моя вчителька з історії дізналась, що я шахіст вже на 3 курсі університету і вона була дуже здивована.
- Які враження ви отримали після завершення турніру?
- Враження в основному все ж приємні, і мені вдалося перемогти у ньому. Хоча за умовами змагання все ж таки титул чемпіона віддавався мукачівцю, я грав поза конкурсом, але було приємно, що вдалося вибороти цей титул уже другий рік поспіль. Хоча звичайно шахісту важливо, і взагалі будь-якому спортсмену, справлятися не лише з поразками, а й з перемогами. Тобто я помічаю під час кожного змагання і слабкі місця. Під змагання звичайно помітив певні недоліки у своїй підготовці, які постараюсь виправити надалі. В цілому я звичайно задоволений, тому що на попередніх змаганнях через велику завантаженість з основною роботою, мені не вдавалося поєднувати шахову і фізичну підготовку. На останніх змаганнях це виражається не тільки у суто якихось показниках: перше місце чи друге чи третє, я відчуваю це по загальному самовідчуттю. Трошки мені легше навіть боротись із тими суперниками, які раніше були зручними для мене, наприклад в цьому змаганні я переміг одного із сильних шахістів, одного з найсильніших в області, чемпіона області з шахів, якого я вже не перемагав по-моєму останніх 5-7 партій. Хоча ми з ним останнім часом не часто граємо, але все одно приємно, тим більше що він майстер спорту.
- Які плани на майбутнє? Чи плануєте продовжувати виступати?
- Якщо в цілому, то зараз я викладаю на історичному факультеті, і це така робота, де навіть без шахів, доводиться майже 24 години віддавати себе університету, це і підготовка до лекцій, семінарів, а ще й окрім того потрібно займатись наукою. Це уже настільки затягує, що дуже важко поєднувати з будь-яким іншим видом діяльності. Шахи у свою чергу так само. Пам’ятаю, що мій науковий керівник в роки студентства, коли я готував курсову сказав: «Юрій, вам все ж таки треба буде обирати». Але поки що я намагаюсь поєднувати ці 2 сфери, але скажу, що принаймні останні часи я пріоритет віддавав шахам, але зараз таки я працюю над завершення своєї кандидатської дисертації, принаймні найближчий місяць буду цим займатись. Можливо ще десь в 1-2 змаганнях візьму участь, особливо тих, що на території Ужгороду, тобто щоб не втрачати час на переїзди. Тому, що наприклад, зараз центр шахового життя перенісся до міста Мукачева, там є хороші спонсори, зокрема менеджер колишнього чемпіона світу Йозеф Фреш, мукачівець за походженням. Тому там дуже багато відбувається шахових змагань. Ужгород трохи відійшов від активного шахового життя, але все ж таки в тих змаганнях я буду брати участь. Я думаю, що повність зв'язок з шахами я не буду втрачати і після захисту кандидатської дисертації я планую вже більше половини часу віддавати все ж таки шахам. Щоб стати справжнім шахістом, тому що я не професіонал, я напів-професіонал, потрібно віддавати 100%, а то і навіть більше любимій справі. І якщо в мене буде більше вільного часу, я постараюсь організувати свою підготовку. Звичайно влітку, поки є трошки вільного часу з викладацькою роботою, постараюсь покращити свою фізичну підготовку. Фізичний аспект дуже допомагає, оскільки буває і так, що чемпіонат області може тривати від 9 годин ранку і закінчується в 11 вечора, це якщо 3 тури в день. Тобто витримати таке навантаження і при цьому повноцінно грати, то треба дуже бути фізично підготовленим. З іншого боку треба покращити свою шахову підготовку теоретично і постійно брати участь в турнірах, і не просто турнірах, а участь у сильних турнірах і перевірка сил з найсильнішими шахістами не лише області, але й в максимально великому географічному колі. Звичайно зарубіжні турніри це велика користь, також я намагаюся грати в інтернеті, в мене є сильна шахова програма, не одна в принципі, з якою я постійно граю і тренуюсь досить часто. Це дозволяє підтримувати форму навіть не граючи.
- Чи хотіли б ви мати свій власний гурток та навчати дітей?
Звичайно що я б хотів мати власний гурток, в мене навіть була ідея, поки що принаймні вона не реалізувалася мені пропонували проводити заняття в такому гуртку в одній ужгородській школі, але потім не вийшло тому що це все фактично на громадських засадах. Хочу припустити що можливо навіть будуть поступати гроші, чи це батьки будуть платити чи адміністрація школи якимось порядком проведе збір, але це звичайно все рівно не адекватні гроші. Тренер який дійсно тренерує дітей він більше ентузіаст, тому що в будь якій іншій сфері діяльності він зазвичай може заробити більше. Однак справа не обмежується цим, фактично все одно готувати зміну, навіть можна порівняти це з продовження роду. Звичайно хочеться щоб якась лінія наступників не втрачалась, і до мене вони були, тому хотів би щоб і після мене вони були. А в такій школі могли би навчатись не лише діти, а й більш дорослі. Наприклад в мене є один друг Михайло Балога, який можливо частково з моєю допомогою зміг доволі швидко піднятися у своєму шаховому розвитку, принаймні він нині виступає одним із гідних конкурентів на чемпіонаті області. Наприклад я маючи вищий рейтинг не зміг переграти одного сильного шахіста, а він (М. Балога – прим. ред.) доволі впевнено його переграв і навіть вище місце зайняв ніж я. зазвичай я його краще граю,вірніше показую вищі спортивні показники, але в деяких турнірах він мене навіть випередив. І в цілому це не просто школа, а можливо клуб ентузіастів, можливо щось ширше, тобто одночасно і шаховий клуб і шахова школа для дітей і дорослих. Фактично шаховий центр, подібні якому існують наприклад у місті Львові.
- Яка зараз ситуація з розвитком шахів на Закарпатті?
- Як я вже казав, центр шахового життя перемістився у Мукачево, раніше ним було місто Ужгород. За радянських часів певною мірою була парадоксальна ситуація, держава виділяла кошти на шахові змагання, організовувала регулярні поїздки спортсменів на змагання різних рівнів, від селища і району до рівня УРСР. З міжнародними турнірами було вже важче, могли з певних політичних мотивів не випустити. Але все ж таки в цілому була чітка система фінансування і дійсно сильний шахіст міг не відчувати проблеми, якщо він був підготовлений і міг прорватися на вершину. Але існував інший недолік у сенсі фінансового заохочення, тобто були маленькі призи, і держава намагалась це компенсувати стипендіями, але фактично давали не за спорт, а за професію. Тепер зворотня ситуація, проводяться змагання з більш-менш хорошими призами, але шахіст повинен покладатися на свої фінансові можливості. Але принаймні кількість змагань значно побільшало. Фактично розвиток шахів певною мірою покращився. Закарпатська область одна із найменших, але сильних шахістів доволі багато. Тобто значно вища пропорція в порівнянні з деякими іншими областями. Значною мірою це пояснюється зростанням низки шахових талантів, а також, як я вже казав, завдяки Фрешу покращився рівень турнірів. Також він переманив сюди багато шахістів, наприклад одного шахіста він повернув, це Захар Єфіменко, міжнародний гросмейстер, член олімпійської збірної, який був чемпіоном України 2006 року. Правда він повернувся не до Ужгороду, а до Мукачева, де йому придбали квартиру. Так само приїхав спочатку до Берегова після свого одруження гросмейстер Сергій Овсієвич, а потім відповідно переїхав до Мукачева . Серед сильних шахістів я би відзначив третього по силі Володимир Охотник, міжнародний гросмейстер, який став чемпіоном світу серед ветеранів (Senior Championship). Можна назвати ще багатьох хороших гравців, але більшість з них грає за межами області, це Василь Шикула, Юрій Довжик і т.д. Але це вже досвідчені шахісти, а на зміну їм росте нове покоління шахістів, наприклад Мартон Найбавер, Тіба Владислав.
Автор інтерв'ю: Анета Грабар
Джерело: http://anons.uz.ua
