Захисник «Говерли», який провів 150 матчів у чемпіонатах України, розповів про своє повернення, періоді, проведеному в Туреччині, і перспективи нинішньої команди.
- Чи могли припустити, що коли-небудь вам доведеться повернутися в український чемпіонат?
- Звичайно!Незважаючи на те, що, залишаючи «Ворсклу» у 2010-му, у мене були зовсім інші думки, внутрішньо я все ж залишав для себе можливість повернення. Україна - далеко не чужа для мене країна, тут я провів свої найкращі роки, встиг придбати багатьох хороших друзів і не сумніваюся, що повернення буде для мене найкращим варіантом продовження кар'єри.
- Чи вдавалося стежити за подіями в українському чемпіонаті під час перебування в Туреччині?
- У міру можливості намагався бути в курсі всіх подій. Зрозуміло, що більше за інших цікавили виступи «Ворскли», в якій я виступав кілька років, але й інші команди були не менш цікаві.
- За час, проведений в Туреччині, ви зіграли лише 24 поєдинки. Чим пояснюєте більш ніж скромну ігрову практику?
- Справа в тому, що, переходячи в "Генчлербірлігі", я доліковував травму. Можна сказати, знаходився далеко не в самому оптимальному фізичному стані. У підсумку, пропустивши перший час, я почав грати тільки через півроку. Втім, мене чекала інша біда. Справа в тому, що в турецькому чемпіонаті тренери постійно змінюють один одного, один попрацював - через три місяці на його місце прийшов інший. Далеко не кожен з цих фахівців бачив мене в основному складі команди.
- На побутовому рівні життя в Туреччині сподобалася?
- Цілком. Адже там досить високий рівень життя, та й на розвиток футболу в країні виділяються дуже серйозні гроші. Крім того, албанці з турками дуже схожі за менталітетом, тому проблем практично не виникало. Та й нових друзів я знайшов досить швидко. До слова, ми спілкуємося досі.
- Турецька чемпіонат не слабкіше українського?
- Мені важко порівнювати. Хоча, напевно, в Туреччині побільше команд, які реально претендують на золоті медалі. Тут же за чемпіонство борються максимум три-чотири колективи - всі інші приблизно одного рівня. Тим не менше, можу відзначити, що за останні три роки чемпіонат України став значно сильніше, ніж раніше.
- Залишаючи Україну в 2010-му, ви сподівалися, що Туреччина стане хорошим трампліном для переїзду в хороший топ-чемпіонат. Були варіанти в Західній Європі?
- Мною активно цікавилися клуби другої німецької бундесліги, але далі розмов справа не зайшла. Зараз я в «Говерлі», і сподіваюся принести користь цьому клубу.
- Взимку ходили чутки, що ви можете повернутися в «Ворсклу». Наскільки ця інформація відповідає дійсності?
- Так, такий варіант дійсно мав місце. Полтавчани хотіли, щоб я повернувся. Втім, мій контракт з турецьким клубом діяв тоді ще півроку, а просто так мене ніхто б не відпустив. Навіть незважаючи на мою особисту прохання до керівництва.
- Як виник варіант з «Говерлою»?
- Мені надійшла пропозиція пограти за ужгородців, і коли я дізнався, що команду очолив В'ячеслав Грозний, то особливо не роздумував. Це відомий фахівець, з яким було б цікаво попрацювати. Є перспектива й у самого клубу. У всякому разі, керівництво робить все можливе для успішних виступів. Упевнений, за своїм потенціалом «Говерла» може зайняти місце в першій десятці.
- Були знайомі з кимось із нинішніх гравців «Говерли»?
- Звичайно, знав і Лисицького, і Єзерського, і Лисенко, і Балашова - я грав проти цих футболістів і чудово знайомий з їх можливостями.
- В останньому матчі чемпіонату «Дніпро» зумів обіграти «Говерлу» лише мінімально. Як оцінюєте свій внесок у цей результат?
- Зізнатися чесно, мій фізичний стан поки залишає бажати кращого - готовий тільки відсотків на сімдесят, все-таки я давно не грав. Зараз сподіваюся набрати оптимальну форму через матчі чемпіонату.
- Знали, що поєдинок проти команди Хуанде Рамоса став для вас 150-м у чемпіонатах України?
- Мені повідомили про це тільки після матчу. Звичайно, приємно провести таку кількість поєдинків. Хочеться вірити, що зумію досягти позначки в 200 зустрічей, а там видно буде. (Посміхається). Головне не кількість, а якість. Для мене важливо, щоб тренер і вболівальники були задоволені моєю грою.
- У суботу «Говерлі» доведеться зіграти з «Металістом». Наскільки змінилася команда Мирона Маркевича за три роки вашої відсутності в чемпіонаті?
- Я бачив останню гру харків'ян проти «Волині», і «Металіст» проявив себе з кращого боку. Можу сказати, що всі лінії цієї команди грають набагато краще, ніж три роки тому. Майбутня зустріч буде важкою, але, думаю, нам не потрібно боятися. Головне показати свою кращу гру.
- УЄФА виключила «Металіст» з Ліги чемпіонів, і це напевно вплине на психологічний стан харків'ян перед виїздом в Ужгород ...
- Складно сказати, чи допоможе це «Говерлі» або ми навпаки потрапимо під гарячу руку. У будь-якому випадку переконаний, що нам під силу перемогти «Металіст». Я багато разів обігрував харків'ян у складі «Ворскли», тому не бачу в цьому проблеми для моєї нинішньої команди. У нас хороший згуртований колектив, який здатний вирішити це завдання.
Валентин Цимох, Спорт-Експрес в Україні
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
