Михайло Кополовець: «Ні з ким із «Карпат» не спілкуюсь»

- Михайле, у «Говерлі» ви виступаєте на правах оренди, а ваш контракт належить «Карпатам». Чи обговорювалася при вашому переході змога грати проти львівського клубу?

- У документах жодних застережень немає, тому грати буду.

- І що, Карпати навіть не стояли на тому, аби заборонити вам грати проти себе?

- Ця тема зачіпалася. Я розмовляв з Ігорем Дидишиним. Він мені говорив, що грати проти «Карпат» не буду, але в документах ніде не вписана ця норма. Тому думаю, що вирішуватиме головний тренер.

- Якась особиста розмова щодо майбутнього матчу із В’ячеславом Грозним у вас була? Можливо, тренер вам сказав щось на кшталт «Михайле, я знаю, що для тебе означає цей поєдинок, вийдеш у стартовому складі»?

- Такої розмови з тренером не було. У нас серйозна конкуренція в команді, якщо чесно, то дуже складно потрапити в число 18-ти заявлених на матч. Якщо чесно, для мене гра проти «Карпат» буде важлива, але аніскільки не важливіша, ніж матч проти «Металіста», із запорізьким «Металлургом» чи кимось іншим із суперників. Гратиму на рідному стадіоні, на якому провів 60-70 матчів, але жодної принциповості не відчуваю. Немає відчуття, що маю комусь щось довести, агресії немає теж. Саме незвичне для мене буде - йти на «Україні» в гостьову роздягальню. За 7 років у Львові в мене випрацювалася звична процедура – завжди проходив повз Божу матір, перехрещувався перед заходом до роздягальні. А тепер йтиму в інший бік, іншу роздягальню. Дивні відчуття, дуже незвично все це.

- До речі, про стартовий склад: коли ви приходили в «Говерлу», зазначали, що головний мотив такого кроку - слова довіри від В’ячеслава Грозного. Але досі ви не провели жодного поєдинку в стартовому складі. Щось пішло не так?

- Ні, ви розумієте, мій стан, як тільки я приїхав у команду, був не найкращий. А гравці, які були вже в команді, коли я прийшов у «Говерлу», були на ходу. Зараз і Вова Лисенко, і Діма Трухін у хорошій формі і добре грають, тому все закономірно. Але я скажу більше: для мене не так принципово грати у стартовому складі. Для мене важливо грати кожен матч, а чи з перших хвилин, чи на заміні – не так важливо. Інколи мені здається, що виходити на заміну – ще краще, бо мені здається, що так я приношу команді більше користі. Але щоб набрати оптимальну форму, треба ще трішки часу. Зараз якщо не граю у складі, значить тренер бачить, що я не готовий грати всі 90 хвилин, і це абсолютно нормальна ситуація. Головне для мене - помагати команді робити результат. Часто гравець за 20 хвилин робить більше для команди, ніж футболіст, який вийшов у стартовому складі.

- У Карпатах третій рік поспіль масово змінюються тренери, футболісти і менеджери, а результат наразі той же - місце впритул до зони вильоту. Чим це пояснити?

- Всі й так усе бачать і знають. Я не хочу говорити про «Карпати». Шкода, що тренери в команді змінюються кожні півроку, футболісти не можуть звикнути до когось одного. Та й велика плинність кадрів щодо самих гравців, а це все впливає. Два роки команда перебувала впритул до зони вильоту, великий тиск з боку вболівальників, керівників клубу. Але гадаю, що основне – знайти хорошого тренера, якому дали би можливість попрацювати, скажімо, три роки, тренера, якому довірятиме керівництво. Зараз до футболістів великі вимоги, але незіграність заважає. Вважаю, це наразі - головна проблема. 

- В одному з нещодавніх інтерв’ю Ніколая Костова попросили передати щось «Карпатам» і їхнім уболівальникам. Болгарський фахівець сказав наступне: «Керівництву «Карпат» побажаю створити спокій для команди, любити і поважати своїх футболістів і тренерів. Футболісти повинні грати не через страх, а за совість - от тоді буде результат». Згодні?

- Згоден. Тиск у команді має бути менший. Футболіст на стане краще грати, якщо на нього кричати після однієї чи двох поразок. Але наразі це - внутрішні справи команди, втручатись у які я не хочу.

- У Карпатах у вас багато друзів? Часто спілкуєтеся?

- Ні, зараз у «Карпатах» у мене немає друзів. Якщо чесно, ні з ким із команди зараз не спілкуюсь, усі мої друзі пішли: Худоб’як, Мілошевич, Ощипко, Штілич, Даушвілі, Кенія - це люди, з якими я спілкувався, з багатьма - впродовж багатьох років. Єдиний, з ким спілкуюся - Андрієм Ткачуком, але не часто.

- Говерла наразі, як і Карпати, має 4 очки. Чи можна вважати цей результат успішним, зважаючи на те, що команда вже зіграла проти чотирьох грандів?

- Я би не назвав старт успішним. Якби ми були беззаперечним аутсайдером в матчах проти грандів, тоді була б інша мова. Але ми могли брати очки в усіх чотирьох поєдинках. Мені здається, що ми виглядали гідно з усіма грандами. Подивіться, до прикладу, на перший тайм із «Металістом» – хіба було видно, що з нами грає «Металіст»? Ми повністю своєю грою довели свій рівень. Тим паче, на мій погляд, коли харків’яни забивали нам м’яч, було серйозне порушення правил на Лисенкові, після чого пішла голева контратака. Загалом, вважаю, у нас мало би бути більше очок і ми не заслуговували на поразки у всіх цих матчах.

- Найбільша проблема нинішньої «Говерли» – незіграність?

- Ні, найбільша проблема -– нереалізація моментів. У кожній грі їх безліч, а от голів - дуже мало.

- А поза полем, у побуті - це інфраструктура клубу?

- З тренувальними полями справді є проблема. Те, на якому ми тренувалися, в дуже поганому стані. Наразі тренуватися ніде. Шукаємо варіанти: їздимо то в Мукачево, то в Угорщину, бо в Ужгороді тренуватися ніде, от і у Львів приїхали за кілька днів до матчу. Але нині в місті роблять поля, триває ремонт, тому складно сказати, коли ми повноцінно тренуватимемося в Ужгороді.

- Ви знали, куди йдете, а яка реакція в інших новачків клубу, легіонерів?

- Ясна річ, для них це теж незручно. Але я думаю, що це лише питання часу. Наразі питанням із тренувальними полями займаються дуже серйозно, як і взагалі з усіма побутовими моментами.

- Про матч із «Карпатами»: якби до матчу вам запропонували нічию, погодилися б?

- Їдемо за перемогою, інакше не треба їхати у Львів, якщо думали б про інший результат. Я, наприклад, ніколи не налаштовуюсь на нічию. Мені здається, що «Говерла» наразі перебуває в тому стані, що може перемагати будь-якого суперника. Просто треба в це вірити і докладати задля перемог максимум зусиль.