В’ячеслав Грозний: «Життя продовжується. Катастрофи немає. Є тільки внутрішнє незадоволення…»

У післяматчевій прес-конференції від "Говерли" традиційно взяв участь головний тренер нашої команди

– Провівши чотири матчі з грандами, команда показала, що гравці можуть виступати на досить пристойному рівні. Я як тренер для себе внутрішньо думав, що настрій на такі матчі повин бути таким, як із «Дніпром», «Динамо», «Шахтарем» і «Металістом». Я про це щойно говорив у роздягальні. Здивований тим, як команда грала у Львові. Не розумію дії багатьох футболістів, які знаходилися на полі. У мене була з підопічними розмова, і я сказав, що бачу їх щодня на тренуванні. Те, що вони роблять на  тренуванні, і те, як вони зіграли у Львові, – то небо й земля. Не існувало жодних передумов для такої гри. Чесно кажучи, досі не можу зрозуміти, як можна не налаштовуватися на матчі. Гравці ж – професіонали. Я про це їм сказав: у нас є робота, і ми повинні її якісно виконувати. Звичайно,  головну відповідальність за результат несу я як тренер. До когось, очевидно, не зміг достукатися. Але скажіть, будь ласка: людині, у якої серйозний контракт, я повинен весь час говорити, що вона повинна виходити на поле й викладатися? Медичному працівникові головний лікар повинен щодня говорити, щоб той виконував свою роботу сумлінно? Такого не повино бути. Моє завдання – тактично підготувати команду, зробити правильну схему гри, щоб хлопці могли її реалізувати. Але виходить, що потрібно говорити. Не всі мене почули. І це, зокрема, показав перший тайм. Заміни провели. Бабир травмувався. Пуканич перший матч зіграв. Ле Таллек жодного тренування не проводить, тільки лікується від матчу до матчу. І так далі. Звичайно, у кожної команди є проблеми, але не можна так елементарно помилятися, коли пропускали два м’ячі. Я не розумію. Самі по собі гравці – хорошої кваліфікації, але повинні грати наповну. Якби команда так налаштовувалася, як на грандів, а ви це бачили, то впевнений: ми виграли б у «Карпат» і щонайменше не програли б «Ворсклі». Я думаю, що більшість, про що я говорю, лежить у площині психології. Потрібен психолог? Не потрібен. Просто до декого вживемо заходів. Когось оштрафуємо, когось переведемо в дубль. Трішки гайки закрутимо комусь. Когось опустимо з небес на землю. Комусь створимо конуренцію, запросивши ще декілька вільних агентів. Усе одно ж потрібно підсилюватися. До речі, проблема з тим, що нам потрібно забивати, лишається. Усе-таки нападників не вистачає. Нам потрібен і гравець, який віддає останній пас. Будемо виходити із ситуації залежно від наших можливостей. Життя продовжується. Катастрофи немає. Є тільки внутрішнє незадоволення тим, що професіоналів щоразу потрібно налаштовувати так, аби вони були Матросовими, кидалися на дот.

– Перед Вами наставник ворсклян Василь Сачко зазначив, що «Говерла» знаходиться внизу турнірної таблиці, бо на старті чемпіонату мала поспіль ігри з лідерами чемпіонату. Ви – такої ж думки?

– Я згоден із цим повністю. Зазначені матчі вихолостили команду, забрали масу сил. «Батарея» розрядилася емоційно. А емоції штучно не зарядиш. Ось якби перева була після тих матчів, а не зараз, ми б устигли «підзарядитися». Знаєте, дивишся в очі, а емоцій немає. Кажеш гравцю, що потрібно бігти, а він не може. А ще ми повинні були брати очки в матчах із лідерами. Це також тисло на команду в останніх двох матчах. Це теж об’єктивна причина.  Немає того, хто із якоїсь причини не хотів би грати. Не думаю, що спеціально хтось не налаштовується на матчі. Вважаю, вихлюпнули емоції, і не тільки їх, а й фізичні кондиції. Одразу це все не заповниш. Чи є рецепт? Звичайно, є. Треба трішки відійти, а потім – праця. Іншого немає.

– Із чим пов’язана заміна Цуррі. І ще: є інформація, що Рнич – уже не гравець «Говерли»…

– Так, вірно. У Рнича є звідкись запрошення, точно не знаю звідки. Це право гравця – вибирати.  Я більше віддавав перевагу Люльці, а Рнич хотів мати ігрову практику. Це нормальна ситуація. Ми дуже толерантно поступили з футболістом. Він подякував за співпрацю.  

Щодо Цуррі. Я рахував, що він проти своєї команди гратиме з подвійною енергією, тим більше, що там співвітчизники грають, тим більше що він у збірну Албанії викликаний, а Лазевські в збірну Македонії. Але Цуррі програвав у швидкості супернику. Потім він отримав жовту картку. Я розумів, що ще одна жовта картка перетвориться в червону, і ми гратимемо без одного футболіста. Я випустив швидкого Лазевські, який добре увійшов у гру. Хотів у стартовому складі ставити його, Лазевські. Чому поставив Цуррі? Одну причину я вже назвав. По-друге. Я почав шукати кількість гравців, адекватних за зростом суперникові, щоб вигравати на «стандартах». Ле Таллек не міг грати в стартовому складі, а Цуррі головою грає, Бабир, а також Балафас теж можуть головою грати. І ми мали «стандарти» не програвати, а, за великим рахунком, і вигравати. Та, на превеликий жаль, у ворота не влучили. Але Цуррі на Лазевські я замінив із тактичних міркувань.