Практично всі команди УПЛ розпочали підготовку до весняної частини чемпіонату, розпочинаючи перші, так звані «втягуючі збори». Не виключення і наша «Говерла», яка між іншим, першою з усіх команд «еліти» почала тренувальні збори в Туреччині. За повідомленням офіційного сайту клубу, підопічні Грозного відправилися на береги Босфору ще 5 січня. В той день, ужгородці вилетіли в Києва в місто Сіде, розташувавшись в готелі «Blue Waters». За словами тренера, на перший збір поїде чимало новачків. «Хто з них залишиться в лавах нашої команди дізнаємося вже після оглядин» - зауважив В’ячеслав Вікторович. На момент написання даного матеріалу, не було відомо про спаринг-партнерів нашої команди. Очевидно, на першому зборі тренувальні матчі якщо й будуть, то їх буде обмаль. За неофіційної інформацією, два подальші тренувальні збори також відбуватимуть в Туреччині.
Власне, крім того, що команда відправилася в Туреччину, офіційного нічого з стану «Говерли» не повідомляється. Виключенням є Твіттер-сторінка віце-президента команди Олександра Шуфрича, який на даному ресурсі спростовує чи, навпаки, підтверджує ті чи інші чутки, які «крутяться» навколо команди в електронних ЗМІ країни. А чуток, повірте, достатньо. Більше того, можемо з впевненістю констатувати, що на даний момент наша команда традиційно виступає головним ньюсмейкером футбольної зими 2013/2014 років.
Розпочнемо з того, що ще до Нового року стали відомі прізвища двох нових футболістів команди, які перейшли до нас на правах вільних агентів. Мова про відомих в країні нападників – екс-футболіста «Таврії» Максима Фещука та легендарного для нашого внутрішнього футболу Максима Шацького. Думається, представляти другого особливої потреби немає. Варто відзначити, що влітку екс-лідеру київського «Динамо» виповниться 36 років, що для форварда вважається віком критичним. Втім, сумніватися в профпридатності Шацьких потреби немає. Нагадаємо, що після «Динамо», яке він покинув в 2009 році, Шацьких встиг пограти в казахстанській «Астані», одеському «Чорноморці» та київському «Арсеналу». За винятком нетривалого перебування в Південній Пальмірі, Максим був ключовим виконавцем своїх клубів. Звичайно, результативність далеко вже не та, що була в «Динамо», але користь «Говерлі» Шацьких повинен принести. Інша справа – фінансова сторона питання, адже те, що зарплатня в цього футболіста немаленька – варто не сумніватися. Очевидно, Шацьких не розглядатиметься Грозним в ролі єдиного форварда на вістрі атаки, і скоріш за все, навесні Максима ми побачило в ролі того ж Савіча. Себто, гравця так званої «фальшивої дев’ятки».
Максиму Фещуку лише 28 років, але, здається грає він в українському футболі років 15. Насправді, в львівських «Карпатах» Фещук дебютував ще в 2004 році, де до 2009 року вважався основним нападником. В 2009 році перейшов в «Таврію», цієї зими ставши вільним агентом, відразу прийняв пропозицію Грозного переїхати до Ужгороду. В цілому, Фещука важко назвати забивним форвардом. В системі «Карпат» та «Таврії» він провів 228 ігор, в яких відзначився 51 раз. Скоріше за все, Фещук розглядатиметься нашим штабом як підміна Нікулає на вістрі атаки. Відверто кажучи, позитивно оцінюю це придбання, тим паче, перехід відбувся безкоштовно. З сильних сторін гравця варто відмітити хорошу гру на випередження, вміння підіграти партнеру та непогану швидкість. Мінуси традиційні як для українського форварда – посередня результативність, явно не бразильська техніка.
Третім новобранцем команди став центральний захисник Серж Акакпо. Що й казати – поки що це футболіст-загадка. Однак, підозрюю, бути Акакпо основним, враховуючи чистку команди в захисній лінії ( читайте нижче). Насправді, парубок Серж не простий. Достатньо того, що це капітан збірної Того, далеко не останньої команди на «Чорному континенті ( тут варто наголосити, що головна зірка тоголезького футболу Емануель Адебайор відмовився грати національну команду). Наче не володіючи потужною антропометрією (зріст 178, вага 71), думається, це жорсткий, а головне – швидкий центральний захисник, який так потрібен був Грозному ще влітку. Варто згадати, що останнім клубом Сержа була словацька «Жиліна», а ще він у свої 26 років встиг пограти за французький «Осер», румунський «Васлуй» та словенський «Цельє». До речі, Акакпо вихованець «Осеру», має французький паспорт, грав за юніорські збірні «трьохкольорових», а сам є вихідцем з Беніну. Ну хоч Ле Таллек перестає нудьгувати по рідній мові. І ще відзначимо, що вже після підписання контракту з нашим клубом ( судячи з усього, схема та ж сама – на правах вільного агенту), Акакпо зізнався що ним цікавилися навіть команди першої німецької Бундесліги, але він розглядає гру в Україні як хороший трамплін для переходу ще в більш сильніші команди. Що ж, хочеться вірити, що Серж – не другий Армоні Іканде, котрий, таке враження, грає в класний футбол лише тоді, коли прокинеться вранці з правильної ноги.
Отож, про вищеназвану трійку можемо говорити вже як про гравців ФК «Говерла». Список тих, ким ще цікавиться чи цікавилася «Говерла» не менш строкатий, та в якійсь мірі загадковий. Згадаймо, що Грозний не безпідставно вважається вихованцем майбутніх зірочок, тому інтереси селекції команди сягають і нижчих українських ліг. Більш того, ще до нового року в Ужгороді на перегляді побувало кільканадцять молодих українських виконавці. Один з тих, хто сподобався – форвард ПФК «Суми» Гегам Кадімян. Нападник цікавий, незважаючи на молодість ( 1992 р.н.) восени був лідером сумського клубу. Проходить оглядини і вихованець системи не кого-небудь, а самого лондонського «Челсі» , вірмен Ашот Погосян. Вилетів з командою в Туреччину і відомий український хавбек Олег Герасимюк, останнім клубом якого був київський «Арсенал». Іноземна преса приписує інтерес «Говерли» до відомого румунського захисника Габрієль Тамаша, котрий чимало пограв в «Спартаку» М. та англійському «ВБА» та португальця Каду з румунського клубу ЧФР «Клуж». І Каду і «Клуж» пам’ятаю по грі в ЛЧ, і в цілому, румуна там не зганьбилися. Цікаво, що по Тамашу переговори ніби закінчені – «Говерла» не готова задовільнити фінансові потреби екс-гравця збірної Румунії. Інтерес нашого клубу до Олександра Алієва, який 1 січня став вільним агентом розглядаю як нездорову вигадку електронних ЗМІ, навіть незважаючи на продуктивну роботу «зірки» з Грозним в Запоріжжі. Вся справа в тому, що теперішня з/п Алієва наближається до шестизначних чисел, і далеко не в національній валюті.
Тепер щодо тих, хто виявився непотрібний тренерському штабу команди. З’явився він вже після нового року, і здивував не менш, ніж той, ким «Говерла» цікавиться. Принаймні, за відгуками вболівальників в популярній соціальній мережі, зрозуміли Грозного не всі. Отож, за неофіційною інформацією тренерський штаб команди більше не розраховує на Єзерського, Леандро, Балашова, Тащі, Лисенка, Райчевіча та Дандю. Крім них, точно не побачимо навесні в команді Михайла Кополовця, в якого хоч і дійсна оренда до літа 2014 року, особливого бажання працювати під керівництвом Грозного немає. Кополовець, як завжди, в інтерв’ю одному з електронних ЗМІ відзначився сміливою відвертістю. Так, за словами Михайла, грати в Ужгороді будуть всі ( « тут будуть грати Бангладеш, китайці, в’єтнамці, китайці, японці. Легіонери – пачками. Приїдуть ще 50 осіб. Така текучість кадрів, мабуть, тут потрібна» ), крім місцевих футболістів. Взагалі, Михайло наговорив багато чого, наприклад, зізнався що Грозний йому багато чого обіцяв, але нічого не виконав. « Зараз його просто бачити не хочу» - цими словами, очевидно, Михайло підвів риску під своєю повторною грою за рідний клуб. Правда, пройшовся Кополовець не лише по Грозному. Чимось Мишка образили і закарпатські журналісти, «які пишуть те, що їм диктують з клубу». Що ж, залишається лише побажати Михайлу успіхів в подальшій кар’єрі. Правда, невідомо поки що в якому клубі. За словами наставника «Карпат», наразі Кополовець йому не потрібний. Навряд чи продовжуватиме кар’єру в Ужгороді кіпер Олександр Чурилов, котрий ніби то зацікавив «Іллічівець».
Отже, з усього списку «непотрібних» особисто мене найбільш здивувала присутність тут бразильця Леандро. Після переходу з «Волині» на правах вільного агента, Лео відразу став основним лівим захисником команди, виграючи конкуренцію в македонця Лазевські. Очевидно можна говорити про певні технічні прогалини в ігровому арсеналі бразильця, але такого радикального розвитку подій, думається, не чекав ніхто. Цікаво, що Лазевські то в команді поки залишається. Мабуть, така вже доля цього фізично потужного футболіста – в Луцьку він також був основний, і раптом непотрібний, в Ужгороді ситуація повторилася через чотири місяці. Виникають питання і по Єзерському. Безумовно, Володимир справжній ветеран нашого футболу, футболіст якому часто-густо бракувало швидкості в прийняті рішень. Однак, давайте не забувати, що саме з Єзерським в центрі захисту команда видала серію з чотирьох «сухих» матчів поспіль, що стало нашим історичним досягненням в «еліті». Грозний не раз говорив що йому потрібні швидкі центральні захисники, а Єзерський таким вже не є давно. Що ж, крім Лисицького та Ороса, яких супершвидкими також не назвеш, з’явився Акакпо. Африканський центральний захисник – ще нещодавно це стереотипно вважалося футбольною авантюрою.
По іншим, в принципі, можна погодитися. Дандя – футболіст старанний, але чудес в футболі немає. Не можу футболіст другої румунської ліги відразу ставати основним в УПЛ. Влітку, мабуть, Александру коли проходив оглядини в нашому клубі, то перебував на піці своє кар’єри. Не погано зігравши з грандами в стартових турах, далі Дандя втрати місце в основі. Ну і помилка в матчі з «Таврією» не забувається. Мірко Райчевіча – без перебільшення можна назвати ветераном нашого клубу. Тим паче, за такої кадрової ротації, Мірко протримався в «Говерлі» три з половиною роки. Вважаю, що саме такі легіонери повинні приходити до нас. Мірко в кожному матчі віддався на полі на всі 100, і очевидно, Грозному він не потрібен з тактичних міркувань. Просто тому, що в центрі поля потрібні не чисті опорні хавбеки, а футболісти з фантазією на кшталт Кочіша. Цікаво, що Райчевіч в інтерв’ю сайту football.ua заявив що не збирається покидати Ужгород, і хоче довести тренеру що він ще чогось вартий. Правда, тренується Мірко за індивідуальною програмою.
Балашов не виправдав ті сподівання, які на нього покладали. І це, як на мене, очевидно. Не погано провівши стартові поєдинки з грандами, далі Віталію стало чи то не цікаво, чи то інші проблеми його хвилювали, але надалі його гра розчаровувала. Оренда закінчилася, і за деякою інформацією, зараз Балашов тренується з «Таврією». Як бачимо, рідному «Чорноморцю» він також поки не потрібен. Неоднозначна ситуація з Лисенком. Футболіст наче хороший, потенціал якого так і не розкритий до кінця. Як для форварда забивав вкрай мало, але Грозний використовував його на позиції крайнього хавбека. Володимир належить «Металісту», і скоріш за все, далі його чекає чергова оренда. Сказати щось про Бориса Тащі важко. Хоча б тому, що в основній команді цей, колись перспективний вихованець одеського футболу, так і не з’явився. А надії на нього наче покладали чималі. Згадаємо ще про Акулініна, якого ми також не бачимо біля першої команди. Прізвища Цуррі, Пуканич, Бабир вболівальники давно повинні викреслити з голови.
Вболівальникам «Говерли» знову слід готуватися до низки нових прізвищ. Бо віртуальний кістяк команди наразі складають ті футболісти, які перейшли в Ужгород лише у вересні. Як це часто буває з нами – нам не звикати. А те, що новобранців буде достатньо – можна не сумніватися. Крім ланки нападу, команда явно недоукомплектована не лише якісно, але, банально, кількісно.
