Олексій ріс в сімї талановитим і принцмповим, безкопромісним як на футбольному полі в боротьбі за справедливість. Коли в 2004 році більшість школярів одягли помаранчеві шарфи, більше із страху, як із переконань, Олексій вийшов на міські площі з своїми друзями з футбольних класів в шарфах синіх. Дорослі вже хлопчаки не приховували симпатій і підтримували вибір батьків і вибір закарпатців. Ще більше подорослішав під час трьох арештів батька в 2005 році. Тут він ні усно в школі, ні в записках до батька в СІЗО не боявся давати помаранчевим і перебіжчикам справжніх оцінок.
Ще більше і професійніше Олексій Різак почав допомагати батькові в реабілітації батька, коли суд визнав його, маму і стрика Василя громадськими захисниками. Тим більше, що адвокати відійшли. Щодня Олексій разом з батьком писав десятки звернень в різні адресати, але результату не було. Потім на горизонті появився адвокат Висоцький, який допоміг написати звернення до ВСУ і зник на кілька років, передаючи через екс-прокурора Лемака вітання.
Потім дочекалися того засідання ВСУ, де Івана Михайловича мали виправдати. Яким же було здивування в сімї Різака, коли зателефонував адвокат Висоцький і сказав, щоб на суд ніхто не їхав. Олексій перший сказав твердо, що всі там мусять бути , бо він цій людині не вірить, яка стільки років нам обіцяє, що все буде добре, але нічого не говорить і не пояснює.. Перед засіданням Олексій разом з батьком довго готували виступ, якого екс-губернатор і не зачитав через певні причини, залишивши на розсуд суддів ребілітувати його чи все залишити як є. Адвокат Висоцький на суд не приїхав.
З незрозумілих причин не приїхали на суд рідна сестра з чоловіком, колишні працівники СБУ, не підійшла їх дочка, яка навчалася в Академії Адвокатури. До речі, раніше завжди приїзжали. Поряд з Іваном Михайловичем на суді сиділи його вірні захисники:дружина Галина, син Олексій, брат Василь та, як звичайно, його син Михайло. Професійним адвокатам Іван Михайлович змушений був відмовити через обєктивні причини(високі гонорари).
Несподіваною на суді стала позиція представника Генеральної прокуратури, який стільки назвав порушень в справі і попросив відправити справу на дослідування. Суд погодився і зняв обвинувачення з Івана Різака, а справу направив на додаткове розслідування. Пізніше виявиться в Закарпатську прокуратуру.
Тоді газети, в тому числі "Дзеркало тижня" поспішили говорити про повну реабілітацію Різака. Хтось дуже хотів орден собі повісити на груди. Але підлянка була в іншому. Коли Олексій через кілька днів прочитав дома рішення ВСУ тільки і зміг сказати: Суд за це не голосував. Виявилося, що допустилася "випадкова" помилка; суд скасував вирок не лише в частині засудження, а й ту частину, де Різак був виправданий. Іван Михайлович як і всі захисники були в шоці. Коли зателефонували до ВСУ, там сказали, що таке трапилося вперше в історії суду, але треба чекати наступного засідання палати суду, яке відбулося лише через кілька місяців. А справу довго шукали і дослідували її в Закарпатті. Олексій продовжував ходити і на допити батька, і в другій половині вересня екс-губернатора повністю виправдали, а екс-прокурор запросив на каву через кілька днів, бо був у Києві. Через два місяці Олексія не стало.... Його жорстоко вбили.
Та картина була би неповною, якби не сказати, що після участі в суді почалися проблеми на роботі в дружини Галини. Олексій, який працював з батьком в Харківобленерго, не міг довго вирішити з переддипломною юридичною практикою, хоча мав направлення з організації,де працював, а Різак старший був там директором з правового забезпечення. Навіть керівник Академіїї академік Тацій порадив батькові організувати сину практику за межами Харківської області. Батько і це зробив. Але втрутилося керівництво МІненерго і питання знялося. Але гвалту було! Навіть проблеми при врученні диплому були. Нагадаємо, що другу юридичну освіту Олексій в магістратурі здобував на факультеті підготовки слідчих кадрів для МВС УКРАНИ. Під час випуску йому спочатку не хотіли давати диплом, бо в обхідному не було відмітки з гуртожитку. Але він там не проживав, ажив з батьками на арендованій квартирі! В інших,хто не жив в гуртожитку, аналогічних проблем не було.
Коли це вияснили, то виявилося , що в диплом вписаний не номер диплому бакалавра,на базі якого він вчився в магістратурі, а номер диплому середньої школи. Як тільки це замітив Олексій! Закінчилась ця історія тим, що секретар деканату вибачилась і сказала , що то все її помилки.
А один із заступників декана промовив:" Як таке могло статися, Олексій не пропустив в магістратурі жодної пари!" Але сталося. "Випадково"
Це прискорило рішення сімї Різака повернутися в Ужгород. Пробували чимось допомогти (ЧИ РОБИЛИ ВИД) через свої звязки і генерали Варцаба і Лемак. Але марно. Таємниця залишилася таємницею за сімома замками - хто такий могутній зумів організувати "помилку" суду, організувати такий жорстокий пресинг проти сімї в Харкові, а пізніше
і в Ужгороді, а перед тим в Києві.Колектив Світогляду знає одно:раз знайшлися добрі люди, які допомогли з реабілітацією екс-губернатора(а вони представляють нинішню владу), то знайдуться і ті, хто знайде замовників і вбивць талановитого економіста і юриста Олексія Різака....
А ми, насамкінець, хотіли б звернутися до академіка Тація, керівника Харківобленерго тих часів, генералів Варцаби і Лемака, багатьох бізнесменів в Харкові, Києві та Ужгороді, які так хотіли допомогти Івану Михайловичу з роботою, а потім теж через могутню заборону, яку не завжди долала і нинішня влада, відмовлялися від своїх обіцянок: скажіть, хто так впливав і так впливає частково до цих пір, що сімя Івана і Галини Різаків абсолютно незаслужено втратилили єдиного сина і так важко шукали і шукають роботу. Може це і не повязано безпосередньо з вбивством, проте в історії має лишатися поменше білих плям...
Так легше рухатися вперед!
СВІТОГЛЯД
ОЛЕКСІЙ! ПАМЯТАЄМО!ЛЮБИМО! ПОВАЖАЄМО! НЕ ЗДАЄМОСЯ! ВБИВЦІ ЗА ТЕБЕ ВІДПОВІДЯТЬ!
ТИ З НАМИ ЄДИНИЙ НАЗАВЖДИ!
Бог і люди судді тим, хто проміняв світлу память про Тебе на якісь КОПІЙКИ...В тому числі деяким родичам і друзям. Але з того моменту вони і не наші родичі, і не друзі!!!
ВІЧНАЯ ТОБІ ПАМЯТЬ!
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
