– Володимире Івановичу, як торкнулася реформа Вашого військового гарнізону?
– З 1 січня 2013 року у Виноградівському гарнізоні пройшло реформування. До цього часу на нашій території були дві військові частини – окрема бригадна артилерійська група та інженерно-саперний батальйон «Тиса». Окрема бригадна артилерійська група була розформована в самохідний гаубичний артилерійський дивізіон, який перевели для подальшого проходження служби в місто Ужгород. На даний час у Виноградові дислокується батальйон «Тиса». Чисельний склад батальйону становить близько 180 чоловік.
Особовий склад забезпечує виконання завдань, які ставляться керівництвом перед частиною. У мирний час ми готові до виконання завдань з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Також підрозділи нашого батальйону займаються плановою бойовою підготовкою. Наразі особовому складу інженерно-саперної роти, яка протягом шести місяців займалася бойовою підготовкою, надано відпустки до 5 серпня, а з 10 по 30 серпня з цим підрозділом будуть проведені тактичні навчання і злагодження цієї роти.
Поки що у нас змішане комплектування. У зв’язку з тим, що особовий склад ще призивається на строкову службу, в деяких підрозділах є військовослужбовці строкової служби. Зокрема, 60 відсотків солдатських посад укомплектовані контрактниками, інші – солдати строкової служби. Але інженерно-саперна рота вже на сто відсотків складається з контрактників. І цей процес проводиться в інших підрозділах у зв’язку з тим, що Президентом і міністром оборони поставлено завдання про перехід на контрактну службу. У цьому році планується останній призов, тому підрозділи почергово буде укомплектовано контрактниками.
– Чи підготовленими йдуть молоді люди в армію?
– Хочу сказати, що нинішні строковики прийшли досить слабо підготовлені. За останні роки підготовка призовників і фізична, і моральна, і психологічна дуже на низькому рівні. Напевно, недопрацьовують у навчальних закладах. Раніше в школах були заняття, де учнів вчили певним азам військової підготовки, а зараз все відмінили. Лише після закінчення середньої школи учні проходять 3-4-хденні збори в Криві. На стрільбищі повинні відстрілятись, а вони вперше автомат тримають в руках, не те що стріляти вміють. Трохи краще підготовлені учні з профтехучилища, де викладач полковник Вячеслав Жиленко, який дійсно займається з хлопцями. Нині деякі батьки вважають, що фізкультура в школі непотрібна. А колись це був найцікавіший предмет, можна пограти в різні спортивні ігри, побігати, на перекладені підтягнутися.
Щодо контрактників, ті військовослужбовці, котрі відслужили рік-два, вже опанували свої професії на 50-60%, а з тими, які тільки призивалися, ми проводимо навчальні збори, додаткові заняття. Протягом місяця вони проходять, як кажуть, курс молодого бійця, де вивчають загальновійськові предмети. Після цього направляються в навчальні заклади (учебки) і близько трьох місяців підвищують кваліфікацію. Наша «учебка» знаходиться в Старичах Львівської області, наразі там перебувають 5 чоловік і один в Чернігівській області в «Десні», де оволодівають нашими спеціальностями. Ті, хто має водійські права, можуть отримати категорію «Е» і можливість керування високогабаритними автомашинами. Крім того, у навчальних підрозділах готують механіків-водіїв гусеничних, плаваючих засобів. У перспективі, коли відбудеться повний перехід на контрактну армію, це завдання буде покладено на частини, тобто, ми самі будемо готувати собі спеціалістів.
– Які переваги контрактної служби?
– Переваги в тому що військовим-контрактникам виплачується немала заробітна плата, наразі її розмір складає близько 2,5 тисяч гривень. Міністерством оборони сплановано її поетапне підвищення щокварталу на 20 відсотків, щоб на 1 липня 2014 року заробітна плата військовослужбовців сухопутних військ піднялася у два рази. В серпні наступного року військовослужбовець-контрактник, який прийшов служити, буде отримувати в межах 3,5 тис. грн.. Ще один пріоритет контрактної служби, якщо військовослужбовець підписав контракт вдруге, він має право позачергово вступати до вищих навчальних закладів на державне замовлення. Протягом того часу, коли він проходить службу, має право вступати в наші вузи сухопутних військ.
Зокрема, у Львові є академія сухопутних військ, де отримують спеціальності і військові інженери, і офіцери-автомобілісти, танкісти, піхотинці, тобто всі спеціальності, які є в Збройних силах. На базі академії відкрито курси англійської мови і військовослужбовці батальйону кожний квартал по 3-4 чоловіки їдуть туди на навчання, а також офіцери направляються на курси підвищення кваліфікації. Позаяк ми входимо до складу міжнародного батальйону, знання англійської мови є дуже актуальним. Але наразі всі Збройні сили повинні знати англійську – це основне завдання, яке поставив начальник генерального штабу. Тим, хто володіє мовою, надається перевага для проходження служби в наших контингентах у Косові, Лівані тощо.
– Володимире Івановичу, чи охоче йдуть служити молоді люди в армію?
– Поки ще військові призиваються військкоматами, вони зобов’язані йти служити. А от контрактників у цьому році за 7 місяців прийнято лише 7 чоловік. Тож маємо вакансій у межах 25-30 чоловік. Після шести місяців служби військові строкової служби, якщо бажають, залишаються на контрактну службу. Однією з найактуальніших проблем для військовослужбовців було забезпечення житлом. Наразі розроблена Програма будівництва житла для контрактників Збройних сил. У багатьох військових частинах виділяються кошти для переобладнання казарм, у яких проживали солдати, під гуртожитки. Тут будуть кімнати для неодружених по 2-3 чоловіка, якщо вони не мають житла, а також для сімейних. Заплановано переобладнати кубрики для відпочинку, для зберігання зброї та для приготування їжі. Така програма вже почала діяти в Мукачеві, а незабаром нам також буде виділено кошти для проведення робіт. Сподіваємося, це стане ще одним пріоритетом для молодих людей, щоб обрати професію військового.
– Яке наразі життя армійське?
– Життя в армії як було так і є. Нам встановлено регламентований робочий день, який починається о 8 годині і закінчується в 17 годині. В частині залишаються лише строковики, а всі офіцери, прапорщики, контрактники відбувають по домівках. Якщо бувають додаткові заняття з фізичної чи бойової підготовки, вони можуть залишатися після роботи. Але в основному всі заняття проходять у робочий час.
Вояки строкової служби мають звільнення, йдуть у місто, відвідують бібліотеки, беруть участь у різних заходах, які проводяться у Виноградові. Наразі у нас строковиків всього 26 чоловік, які то в наряді, то у відрядженні. Але всі солдати місцеві, закарпатці, тому у звільнення завжди можуть поїхати додому. Забезпеченість по різних службах різне. Коштів на бойову підготовку виділяється не так багато, в основному тільки на навчання та на паливно-мастильні матеріали. Речовим майном забезпечення і строковиків, і контрактників проходить відповідно вимогам. Харчування, вважаю, у нас хороше, майже як вдома, люди дуже задоволені.
– Володимире Івановичу, як, на Вашу думку, зацікавити хлопців службою в армії?
– По-перше необхідно висвітлювати не лише негатив, а й престиж наших Збройних сил. Наразі в місцевих ЗМІ ми відкриваємо рубрику «Захисник Вітчизни», де будемо розповідати про життя в армії, пріоритети військової служби. Адже професія військового завжди була на висоті, але чомусь останнім часом стала непопулярною. Ми ж хочемо повернути престиж нашій професії, аби молоді люди охоче йшли служити у військо, були патріотами своєї країни.
Ми завжди радо відчиняємо двері всім, хто до нас приходить. Проводимо екскурсії і для вихованців дитсадків, і студентів училища, і школярів. Зокрема, коли в учнів ПТУ військові збори, вони займаються на нашій території. Ми їх забезпечуємо всім необхідним, та надаємо своїх представників, які допомагають В’ячеславу Жиленку, котрий веде кафедру військової підготовки в училищі. Наша співпраця з ним дуже тісна, адже він допомагає нам зробити відбір на службу за контрактом.
Багато його вихованців служать у нас. Якби й інші вчителі більш тісно з нами контактували, то, впевнений, юнаки охоче б йшли служити у військо. Адже в армії, яку часто лише критикують, є багато хорошого. Започаткованою рубрикою ми хочемо показати, що служити йдуть не лише для того, щоб отримати військовий квиток, плануючи свою подальшу кар’єру в міліції та інших силових структурах. А для того, що служити в Збройних силах України – це престижно і корисно для кожного юнака. Адже армія привчає до дисципліни і порядку, вчить приймати самостійні рішення, що дуже важливо для майбутніх чоловіків і батьків.
Новини Виноградівщини
Любов ТОКАЧ
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому 
