Підручником правового свавілля періоду помаранчевої України прийнято вважати фабрикацію кримінальних справ проти посадовців, які відверто не підтримали режим Ющенка.
Сьогодні ми знову повертаємося до тих моментів, що стосуються фабрикації «свалявського виборчого» епізоду, за яким екс-губернатор Закарпаття Іван Різак був засуджений Апеляійним судом Івано-Франківської області
Суддя дуже детально розпитувала слідчого щодо досудового слідства, а потім запитала походження самої «свалявської справи». Слідчий закарпатської прокуратури розповідав про справу по «Сваляві», але на якому етапі виникла причетність до неї Різака – так сказати і не зміг.
Пізніше стане зрозумілим, що не хотів. Слідчий просто побоявся «здати» своє керівництво. Це чітко роз’яснить пізніше у своєму виступі захисник Івана Різака Ірина Піх. Ось цитата з її захисної промови, яка одразу показує, як починали фальсифікуватися справа Івана Різака.
«13 листопада 2004 року у Сваляві, нібито, відбулися події, які потребували розгляду з точки зору КК України.
Наступного дня, 14.11.04р. – слідчим СУ УМВС України в Закарпатській області Бурлакою Б.Б. порушено кримінальну справу №2320604 по факту вчинення хуліганських дій в готелі „Комфорт” за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
Напрямком розслідування було невдоволене і керівництво слідчого і прокуратура Закарпатської області.
22.12.2004 року заступник прокурора Закарпатської області Зарева порушує кримінальну справу по факту умисного заподіяння працівникам Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Різак І.М. перебуває в цей час на посаді голови ОДА. Жодної цікавості до ходу слідства не виявляє.
Подальшу долю справи можна побачити тільки через 4 місяці і після звільнення Різака І.М. з посади голови ОДА:
22.04.05р. Львівська прокуратура порушує кримінальну справу відносно Пауля по ч.2 ст.157 КК України. Тобто, справа знаходиться в провадженні Львівської прокуратури у слідчого Мисяка. Справа, яку ми розглядаємо, не містить відомостей, в який спосіб розслідуванням займається інша область.
Крім того, Паулю пред’явлено обвинувачення по: ст.257, ст.14 ч.1 ст. 258, ст.294 ч.2, ст.295 ч.2, ст.342 ч.2, ст.343 ч.2, ст.345 ч.4, ст.341, ст..187 ч.4, ст..194 ч.2, ст.357 ч.2, ст.357 ч.3, ст.146 ч.3, ст.129 ч.2, ст.263 ч.1, 2, ст.15 ч.2 ст.ст.115 п.п.1, 5, 8, 9, 12, ст.348, ст.344 ч.2, ст.346 ч.2, ст.396 ч.2 КК України.
20.05.05р., наприкінці досудового слідства по цій справі і після арешту Різака І.М., прокуратурою Львівської області порушена кримінальна стосовно Пауля по ч.2 ст.294 КК.
20.05.05р. прокуратурою Львівської області порушена кримінальна справу стосовно Поповича по ч.2 ст.294, ч.2 ст.157 КК (в цей же день виділена в окреме провадження, нібито, потрібен розшук Поповича).
06.07.05р. стосовно Різака порушено кримінальну справу по ч.3 ст.365, ч.2 ст.294 КК України.
07.07.05р. – постановою Ужгородського міськрайонного суду продовжено строк тримання Різака під вартою до 4-х місяців.
12 серпня 2005 року Апеляційний суд Закарпатської області повертає на додаткове розслідування прокурору Львівської області кримінальну справу Пауля тому, що його співучасниками вочевидь є Продан, Попович, Зозуля, Пацкан та інші невстановлені особи. Суд відмічає, що слідчий порушив відносно них справи тільки 20.05.05р. (в кінці слідства) і в той же день виділив в окреме провадження без достатніх підстав. Крім того, зазначає суд, Паульо стверджує про причетність до організації цього злочину Різака і Чубірки.
Справа у Львів з невідомої причини не повертається, залишається для подальшого розслідування у Закарпатті.
17.08.05р. відносно Різака І.М. порушено кримінальну справу по ч.2 ст.157 КК України.
Така хронологія подій на час порушення кримінальної справи відносно Різака І.М.
Прошу врахувати, що це моя хронологія подій, яку я пропоную Вашій увазі у вигляді можливої, оскільки матеріали нашої справи неповні і більшість джерел інформації є у вигляді копій, а не доказів.
Але, що з цієї хронології вбачається:
Обставини у Сваляві досліджуються майже рік. Їх вивчає міліція, вивчає прокуратура, вивчає суд.
Майже рік ніхто навіть не згадує Різака.
Перший процесуальний документ з’являється, як я вже казала, 6 липня 2005 року. Заступник прокурора Закарпатської області, молодший радник юстиції Зарева І.І., розглянув, як завжди, самодостатні матеріали кримінальної справи № 6115904 і встановив наступне:
Різак І.М., працюючи на посаді голови Закарпатської обласної державної адміністрації, з метою протиправного перешкоджання громадянам здійсненні ними передвиборчої агітації на користь кандидата на пост Президента України Ющенко В.А., будучи службовою особою, умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень…
… В результаті злочинних дій Різака І.М. було спричинено тяжких наслідків, що виразилось в заподіянні тілесних ушкоджень і побоїв 56 особам, пошкодженні, знищенні та заволодінні майном на загальну суму 26156,5 грн., вчиненні опору 12 працівникам міліції.
Кримінальну справу порушено за ознаками злочинів, передбачених статтями 365 ч.3, 294 ч.2 КК України.
Щодо приводів цієї постанови:
Приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення заступником прокурора Закарпатської області ознак злочину (п.5 ч.1 ст.94 КПК України) з матеріалів кримінальної справи №6115904, принаймні, це випливає з її тексту.
Я не можу в справі знайти пояснень чому заступник прокурора Закарпатської області, молодший радник юстиції Зарева І.І. вивчає ці матеріали кримінальної справи. Станом на 6 липня 2005 року справа знаходилась в провадженні слідчого Данчі М.М. Якщо слідчий, в провадженні якого перебуває справа, - не вбачає в них вказаних ознак злочину, то як це вдалося заступнику прокурора?».
Таким чином констатуємо, що в матеріалах кримінальної справи немає документу, який свідчив би про те, чому кримінальна справа зі Львівської прокуратури повернулася до Закарпатської і чому заступник прокурора порушує кримінальну справу проти Різака? Адже досудове слідство координував і проводив слідчий. Ірина Піх підкреслює, що в межах матеріалів кримінальної справи, яка розслідувалася щодо Різака слідчим (№6115904), навіть згадки не було про якісь свалявські події.
«…Цілком очевидно, що дослідження і доказування перелічених обставин не має нічого спільного з обставинами, встановленими заступником прокурора Закарпатської області і викладеними в мотивувальній частині постанови про порушення кримінальної справи від 06.07.2005 року. Встановити ці факти і події в законний процесуальний спосіб в межах кримінального провадження по справі №6115904 неможливо.»
Цікавими для суду і для всіх учасників судового засідання були свідчення слідчого Львівської прокуратури п. М. Ось що писали ЗМІ в дні судових заідань:
«Слідчий Львівської прокуратури п. М, який виступав у якості свідка наступним, пояснив, що йому передали справу по подіям у Сваляві і на ужгородському стадіоні «Авангард» із Закарпатської прокуратури «для об’єктивного розслідування». Слово «об’єктивного» ми не випадково виділяємо. Справа в тому, що вже тоді було зрозумілим, що Закарпатська прокуратура, яка виконує політичне замовлення нових помаранчевих вождів, немає жодних шансів на більш-менш об’єктивне розслідування будь-якої справи.Тому справу й передали у Львів.
Слідчий М. зауважив, що досліджуючи справу по Сваляві, вдалося із 100 осіб ідентифікувати лише одну людину.
Жодного зв’язку між Іваном Різаком і «свалявськими подіями» ним встановлено не було. Хоча він особисто допитував багатьох людей, в тому числі й Івана Різака. Слідчий львівської прокуратури після проведеного розслідування скерував справу по «Авангарду» і Сваляві в апеляційний суд Закарпатської області, який відправив її на дослідування після потрібних для слідства показів з боку П. З 23 після так званого дослідування залишилися лише дві статі по Сваляві.
Слідчому львівської прокуратури, за його словами, не зрозуміло, звідки взялося формулювання «масові заворушення» щодо свалявських подій..
… Іван Різак, який відзначав на суді високий професіоналізм і об’єктивність слідчого Львівської прокуратуриа, був здивувований, що незважаючи на високу кваліфікацію і ґрунтовність у проведенні слідчих дій в матеріалах справи є ціла низка копій протоколів, які викликають підозру а бо й такі, що відверто сфальсифіковані. При цьому Іван Різак навів низку прикладів. Коли львівський слідчий ознайомився в суді з деякими копіяим протоколів, то був неприємно вражений. Хоча і намагався це не показувати.
«Розумієте, це був вал. Раз там так написано, значить так було», – виправдовувався слідчий.
Що й казати – серйозна аргументація фальсифікацій.
Коли слідчого запитали в суді, як він встановив матеріальну шкоду у свалявському готелі «Комфорт», той відповів, що цього встановити в принципі було неможливо. Справу він отримав у березні. На той час уже все там було відновлено. Там був якийсь акт. Так, акт підписали сторонні люди. А про комісію, яка встановлювали збитки, приватний підприємець дізналася вже в суді. Зрештою, віідомо, що готелю «Комфорт» у Сваляві на момент подій листопада 2004 року не існувало, оскільки гуртожиток не мав ніяких дозвільних документів на готельну діяльність.
Отже, навіть у таких дрібницях закарпатські прокурори вдавалися до підтасовок і фальсифікацій, переслідуючи одну мету – приборкати і кинути за грати головного політичного опонента помаранчевих…
Ноу- хау франківської Феміди: ксерокопії замість свідків і свідчень
Вельми показовими є свідчення у залі суду слідчого Львівської прокуратури п. С:
«підсудний зачитав пану С. копії протоколів допитів свідка і потерпілої Ч. Вони схожі, як дві краплі води. Навіть друкарські помилки – одні й ті ж. Хоча допитував слідчий С. потерпілу і свідка всього десять хвилин, на папері вийшло 5 друкованих аркушів, частина яких стосувалася « перестрілок польських туристів». Нагадаємо, що предметом допиту були «свалявські події».
Цей смішний факт абсолютно не образив розсіяного слідчого. « Раз тут стоїть мій підпис, – відрапортував С., –це правильний протокол!»…
Коли Іван Різак запитав свідка про те, яке ж відношення мають «польські переслідування і перестрілки» до свалявських подій, зал суду ожив.
І тут слідчий С. видав фразу, яка пролила світло навіть для тих, хто ще хоч трохи сумнівався у фальсифікації справи.
С. чітко заявив суду: «Ну що ви, це ж папірці, це не протоколи допитів». Тобто, суд уже мав першого слідчого, який зробив правильний висновок і підтвердив факт фальсифікації протоколів допитів по свалявському епізоду. Після такого одкровення слідчого й отримання пікантної інформації «з перших уст» суд змушений убув оголосити перерву.
Ще одним яскравим проявом фальсифікації «справи Різака» є вирок Свалявського районного суду від 31 січня 2006 року, в якому екс-губернатора де-юре і де-факто було визнано винним в організації масових заворушень і перешкоджанню виборчій діяльності. Свою оцінку цьому судилищу дав адвокат Різака Василь Мокану.
«31 січня 2006 р. Свалявським районним судом Закарпатської області, під головуванням суддіЖиганської Н.М., був постановлений вирок (кримінальна справа №1-15 2006 р.), яким Паульо Володимир Дьордєвич, Гуранич Валерій Васильович, Попович Василь Іванович та Машіко Іван Іванович засудженікожний за ст.ст.294 ч.1 та 157 ч.2 КК України…
…Проведення в Свалявському районному суді прискореного розгляду кримінальної справи за обвинуваченням Паульо В.Д., Гуранича В.В., Поповича В.І. та Машіко І.І. у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.157 ч.2 та 294 ч.1 КК України мало єдину мету – закріпити у вироку суду неправдиві показання Паульо В.Д., Гуранича В.В., Поповича В.І. та Машіко І.І. про те, що інкриміновані їм злочини були вчинені ними за вказівкою Різака І.М., надати цьому факту “преюдиціальний характер” і таким чином “прив’язати” Різака І.М. до допущених особисто ними порушень закону.
Проведення такого прискореного судового процесу і призначення всім підсудним умовної міри покарання є саме тим “пряником”, який Паульо В.Д., Гуранич В.В., Попович В.І. та Машіко І.І. отримали від прокуратури Закарпатської області за те, що на словах, удавано, визнали себе винними в пред’явленому їм обвинувачення, і головне, за те, що категорично і твердо стверджували, що інкриміновані їм злочини вони вчинили за вказівкою Різака І.М.
Обґрунтованість та правильність стверджень Різака І.М. про те, що цей судовий процес був спрямований саме проти нього підтверджується наступним:
- призначенням всім засудженим однакового покарання - п’ять років позбавлення волі з звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання із трьохрічним іспитовим строком та забороною всім засудженим на підставі ст.76 КК України впродовж цього строку виїжджати на постійне проживання за межі України без дозволу органу КВС та повідомляти даний орган про зміну місця проживання та роботи;
- визнанням суддею Жиганською Н.М. у вироку де-юре і де-факто Різака І.М. організатором-співучасником злочинів, за вчинення яких були засуджені Паульо В.Д., Гуранич В.В., Попович В.І. та Машіко І.І. - передбачених ст. ст. 294 ч.1 та 157 ч.2 КК України. Зокрема, в мотивувальній частині вироку суддя Жиганська Н.М. визнала доведеним і встановленим факт вчинення ними цих злочинів за його прямою вказівкою. Цитую з вироку: “ Підсудний Паульо В.Д. 13 листопада 2004 р., отримавши вказівку голови Закарпатської облдержадміністрації Різака І.М., разом із Поповичем В.І., Машіко І.І., Гураничем В.В., та іншими особами, в кількості 100 чоловік…” і далі по тексту;
- неправдивим ствердженням у вироку суддею Жиганською Н.М. про те, що в судовому засіданні всізасуджені повністю визнали свою вину у пред’явленому їм обвинуваченні. З викладених у вироку суддею Жиганською Н.М. показань Паульо В.Д., Гуранича В.В., Поповича В.І. та Машіко І.І. вбачається, що жоденне визнав себе винним у вчиненні тих дій, які суд визнав доведеними і інкримінував їм у вину у мотивувальній частині вироку…»
Захисник Ірина Піх додає:
«Суд з’ясував всі обставини у Сваляві безпроблемно на рівні безтурботності. Застосував статтю 299 КПК України, послухав Пауля В.Д. процитував, його пояснення, як завжди про вказівки та щодо власних дій: „Особисто він фізичного тиску на дітей та тілесні ушкодження їм не наносив”, - і засудив.
Що з цього вироку можна побачити? Лише те, що він буде існувати рівно стільки, скільки цього буде бажати Паульо В.Д. Перша ж його скарга на цей вирок буде задоволена і він буде скасований.
Щодо встановлених цим вироком дій Різака І.М., то він є ще одним підтвердженням МАСОВИМ ПОРУШЕННЯМ прав саме Різака І.М.
Слідчий долучає до справи цей вирок зовсім не тому, що в ньому йдеться про вказівку Різака І.М. Без цього вироку слідчий не має жодної іншої можливості доводити, що Паульо В.Д. хоч щось зробив на її виконання. Доводити винні дії Пауля шляхом процесуальних доказів – показами свідків, потерпілих, впізнанням, в цій справі слідчий вважає зайвим, він збирає копії з протоколів і зшиває у справу Різака І.М. В такий спосіб матеріали кримінальної справи по обвинуваченню Різака І.М. майже не містять доказів, встановлених статтею 65 КПК України. Але якщо б вони і були, то ці докази втягували б нас у незаконні дії – у з’ясування винних дій Пауля В.Д. Власне, цим ми і займалися, адже жодному потерпілому і, за рідким винятком, дійсно свідку (тобто, не тому, хто вже був засуджений), нічого не було відомо про так звані дії Різака І.М…».
Захисники Різака І.М. добилися того, що Генеральна прокуратура визнала помилку відомства в позиції її захисника на судовому засіданні в Свалявському райсуді. Але яка «бєспрєдєльна» «артпідготовка» проводилася досудовим слідством по «свалявському виборчому» епізоду! Як ми не одноразово підкреслювали, і рішення свалявського суду, і лжесвідки з`являлися не випадково. Все робилося по чітко складеному плану. Для цього в хід йшло все: фінанси, погрози, порушення кримінальних справ проти свідків, обіцянки дати свободу Різаку в обмін на покази проти колишнього керівництва держави
Легенди про масові заворушення в Сваляві 13 листопада 2004 року
З кожним словом, реченням, абзацом нашої розповіді, побудованої на матеріалах судових засідань, офіційних документів, думках адвокатів яскравіше видно як політичне замовлення щодо знищення відомого політика, так і масштабні фальсифікації самої справи. Ми самі з жахом перечитуємо ці сторінки і думаємо над тим, як вдалося екс-губернатору все це винести. Знову і знову згадуємо засідання апеляційного суду в Ужгороді, який продовжував Різаку термін перебування під вартою. Згадуємо самого Івана Михайловича, втомленого після двох місяців утримання в СІЗО, але впевненого в собі. Пам’ятаємо його палкий виступ, в якому він засудив диктатуру, що панує в країні. Яким дисонансом це звучало в 2005 році! Розгубленою виглядала опозиція в країні, а Різак з «клітки» в суді заявляє про тоталітарні часи, що повернулися в Україну. Висловлює впевненість в перемогу справедливості і доведення своєї невинуватості. Тоді його слова зустріли оплесками сотні однодумців в судовій залі і на вулиці, які прийшли підтримати його. Згадуємо і заплакані очі дружини Галини і змужнілого в одну мить не по рокам сина Олексія…
Після чотирьох місяців в СІЗО в Різака будуть довгі місяці лікарень та засідань Івано-Франківського апеляційного суду. Зала суду виглядала ніби осиротілою. Майже не виявляли уваги до процесу журналісти. Поряд з Іваном Михайловичем лікарі, постійно знаходиться брат Василь, приїжджають сестра Марія та брат Михайло. В готелі навпроти суду залишалися дружина і син, яким глава сім’ї категорично заборонив заходити до суду. І щоденна боротьба за свої права… Знання і цитування матеріалів ним «кримінальної справи» вражали. На запитання журналістів про це віджартувався, що це, мовляв, життя змусило вивчити «цей фальсифікат криміналу» і тепер він його знає як свою кандидатську дисертацію. Нагадаємо, що Іван Михайлович в свій час був одним з наймолодших кандидатів фізико-математичних наук в Україні, а брат Василь – наймолодшим доктором фізико-математичних наук на теренах СНД. До цих пір залишилось незрозумілим, чому протягом рекордно довгого судового процесу ні разу в залі не з`явився ніхто з його однопартійців. Для нас це залишилося загадкою і до сьогодні…
Та повернемося до так званого «свалявського виборчого» епізоду, за яким суд виніс Івану Михайловичу обвинувальний вирок. Ми вже наводили формулювання обвинувачення суду, яке той визнав доведеним. Досвідчені правозахисники Ірина Піх та Василь Мокану наводять «вбивчі» аргументи порушення судом Конституції України та законів держави. Вони заявляють:
«… формулюючи обвинувачення, яке суд першої інстанції визнав доведеним, суд стверджує, що Різак І.М. вчинив організацію масових заворушень (ч.1 ст.294 КК України); вчинив перешкоджання здійсненню виборчого права за попередньою змовою групою осіб, з використанням влади і службового становища (ч.2 ст.157 КК України в редакції цієї норми закону від 2001року), вчинив перевищення влади за кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 ст.365 КК України.
2.Щодо неправильного застосування кримінального
закону та істотного порушенням кримінально-процесуального закону.
а) Зазначаючи час, місце, спосіб вчинення злочинів, суд стверджує про доведеність лише однієї дії Різака І.М.: надання ним по телефону 13 листопада 2004 року усної вказівки незаконного змісту двом особам – Паульо В.Д. і особі, щодо якої матеріали справи виділені в окреме провадження і цю одну дію кваліфікує за трьома статтями Кримінального Кодексу України, що є неправильним з огляду на пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003р. „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень”: „Звернути увагу судів на те, що злочини, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.157 (...), ч.2 ст.162 (...), статтями 371-373 (...) та ч.2 ст.376 (...) КК України являють собою спеціальні види перевищення влади або службових повноважень. Кваліфікація дій виконавців і співучасників цих злочинів ще й за ст.365 цього кодексу можлива лише за наявності реальної сукупності останніх”.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норму кримінального закону, а саме, частину 2 статті 365 КК України.
Справа в цій частині підлягала закриттю в порядку, встановленому п.2 ст.6 КПК України.
За приписом ст.370 КПК України, якщо за наявності підстав для закриття справи, її не було закрито, - це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
б) Для застосування статті 157 КК України в цій справі, суду належало звернути увагу на її редакцію, викладену в Законі України № 3504-ІV (3504-15) від 23.02.2006р. У відповідності до нової редакції цієї норми, кримінально-карним визнається перешкоджання вільному здійсненню громадянами свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконання ними своїх повноважень, поєднані з підкупом, обманом, або примушуванням.
Отже, нова редакція, зокрема, по-перше, більш чітко визначає коло осіб, діяльність або права яких під час виборчого процесу підлягають спеціальному захисту і, по-друге, не містить таких окремо визначених кримінально-карних дій, як перешкоджання веденню передвиборної агітації.
Зазначені у вироку судом першої інстанції „...громадяни, які приїхали в м. Свалява Закарпатської області для ведення передвиборної агітації на користь одного з кандидатів на посаду Президента України,” не визначені цитованою диспозицією як суб’єкт захисту ні за своїм статусом, ні за видом діяльності. Агітатори не є суб’єктом виборчого процесу відповідно до ст.12 Закону України „Про вибори Президента України”.
Разом з тим, не можна не звернути увагу на те, що кримінально-карним, за новою редакцією статті 157 КК України, визнається перешкоджання вільному здійсненню громадянами свого виборчого права. Виборче право визначено Статтею 38 Конституції України як право кожного громадянина України обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Будь-яке інше розширене тлумачення диспозиції частини 1, а як наслідок – і частини 2 ст.157 КК України (в редакції 2006 року) буде суперечити:
-ч.1 ст.2 КК України, за приписом якої, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України;
-ч.1 ст.3 КК України, відповідно до якої законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Перешкоджання праву громадян обирати і бути обраним судом в цій справі не встановлено.
Таким чином, з дня набрання чинності, а саме, з 25 березня 2006 року, Закону України № 3504-ІV (3504-15) від 23.02.2006р., в силу ч.1 ст.5 КК України, скасована злочинність такого діяння як перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права вести передвиборну агітацію.
Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норму кримінального закону, а саме, частину 2 статті 157 КК України.
Справа в цій частині підлягала закриттю в порядку, встановленому п.2 ст.6 КПК України та з підстав, встановлених ч.1 ст.5 КК України.
За приписом ст.370 КПК України, якщо за наявності підстав для закриття справи, її не було закрито, - це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
в) Судом неправильно застосована в цій справі і ч.1 ст.294 КК України. Її застосування зумовлене порушенням вимог Статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статей 22, 26, 49, 64, 65, 66, 67, 334 КПК України.
Ці порушення норм Конституції і КПК України стосуються також і застосування статей 157 та 365 КК України.
Обґрунтування викладене у наступному розділі скарги.»
Також вони наголошують, що «незалежно від викладеного вище обґрунтування неправильного застосування судом норм кримінального закону суд не мав законних підстав для визнання наведених у вироку фактичних обставин справи щодо винуватості Різака І.М. у вчиненні інкримінованих злочинів такими, що є належним чином встановлені…»
Крім того, що вирок незаконний, ми наведемо пізніше аргументи в підтвердження, що його текст безпосередньо містить, м’яко кажучи, елементи фальсифікації. Та не будемо випереджати події. Ми дамо обґрунтування вище вказаного висловлювання і думку адвокатів з цього та іншого приводів.
Не можемо не повернутися, щоб не нагадати Вам, шановні читачі, історію розвитку подій в судовій залі. Факти й атмосфера самих засідань, виступи підсудного, адвокатів, допити свідків покажуть Вам як послідовно Закарпатська прокуратура у змові з Івано-Франківським апеляційним судом фальсифікували справу і готували обвинувальний вирок хоча б по одному епізоду.. Тому в суді і оголошувалися великі перерви, то припинялось, то відновлювалось судове слідство…
Жоден з потерпілих так і не зміг висловити Івану Різаку жодних не те що звинувачень, ба навіть претензій.
Свої покази суду давали міліціонери, які були присутні під час «свалявських подій» у місцевому готелі «Комфорт» у листопаді 2004 року. Жоден з міліціонерів не писав ніяких заяв про те, що вони можуть розглядатися як потерпілі. Однак представник прокуратури, який невідь-чому кваліфікував міліціонерів як потерпілих, намагався у будь-який спосіб представити їх суду як таких, що найбільше постраждали внаслідок інциденту у Сваляві. І коли свідки в погонах на суді щиро дивувалися, що вони прийшли на суд у статусі свідків , а не як потерпілі, представник обвинувачення , якого такі свідчення, очевидно, застали зненацька і відверто обурили, почав ставити їм запитання на кшталт «Що, вас і пальцем там не рушили?». Виявилося, що представники обвинувачення міліціонерів навіть не повідомили, що вони, на думку прокуратури, мають на суді виступати не як свідки, а як потерпілі…Але потерпілими міліціонери себе так і не визнали.
Зі свідчень міліціонерів можна відтворити у загальних рисах події, які відбулися у листопаді 2004 року у Сваляві. Отже, згідно з їх свідченнями, в той час у готелі «Комфорт» поселилася велика група людей, серед яких були і представники інших держав. Зокрема, йшлося про громадянина пенсійного віку з Польщі. З метою профілактики нелегальної міграції ( а такі перевірки міліція проводить як мінімум щомісяця) і проводилася перевірка паспортного режиму в готелі «Комфорт». Як випливає зі свідчень, через який час до міліціонерів підійшов, за їх словами у суді, «кримінальний авторитет» із співробітниками однієї з відомих фірм. Вони буквально накинулися на міліціонерів, намагаючись з’ясувати,, що міліція робить у готелі. Один із співробітників «фірми» прийшов із відеокамерою і представився журналістом «5 каналу». Суддя запитала свідків, хто насправді цей «кримінальний авторитет»? Міліціонери пояснили , що це –нардеп від «Нашої України» ( потім уточнили, що не від «Нашої України», а від БЮТ) .
Саме він дав команду «оператору 5 каналу» знімати всі «події» в готелі. Разом із «групою людей» від «фірми» на подвір’ї готелю невдовзі зібралася група «невідомих». Останні почали вимагати оператора і плівку, але той уже заховався в приміщенні готелю. Міліціонери, які чергували біля входу, на жаль, не бачили конкретно, що відбувалося між обидвома групами у приміщенні готелю, хто кого вдарив чи тягав за волосся. Однак, на думку свідків, толерантні і вивірені дії працівників міліції, а багато з них у Сваляві було без форми, врешті-решт заспокоїли обидві сторони і ніякого кровопролиття не сталося. Через хвилин 20-30 з готелю вийшли «цілі і неушкоджені» студенти, сіли в автобуси і їх у супроводі міліції відправили на територію згадуваної фірми . На прохання міліції написати заяви про побиття чи напад, студенти відповіли відмовою. Лише двоє студентів написали того дня пояснення. Зрештою, за свідченням міліціонерів, ніхто з них не бачив, щоб хтось когось бив. Так, чули , що у приміщенні готелю билося скло, але мордобою ніхто не бачив. Закінчилося все тим, що членів групи за рішенням керівництва фірми , яке мабуть їх і запросило, посадили на поїзд і в супроводі міліціонерів, які були майже в кожному купе, їх доправили аж до Львова. Про які «масові заворушення» каже слідство – можна лише пофантазувати…
Свідок-потерпілий, один із студентів, підтвердив, що у листопаді 2004 року ніяких заяв ті студенти, які були в Сваляві і яких слідство заднім числом віднесло до потерпілих, не писали. Тобто, на той час ніяких заяв ні від міліціонерів, ні від студентів не було. Але вже у кримінальній справі такі заяви чомусь з’явилися. Звідки? Коли? Невідомо.
Чи не є це черговим підтвердженням грубої фальсифікації і підтасовки?
Методи якого року нагадують такі слідчі дії?
За свідченням одного з міліціонерів , у нього в той день у Сваляві була з собою навіть відеокамера. Але щоб не викликати агресію , він нею не скористався. До речі, єдиний, хто під час свалявських подій був із зброєю («Сайга»), був в. о. керівника згадуваної фірми, який після помаранчевої революції став головою Свалявської РДА.
Суд упродовж слухань «свалявських подій» отримав достатньо матеріалу, щоб пересвідчитися у масштабах фальсифікації чергового з епізодів кримінальної справи проти екс-губернатора І. Різака. Для сторонньої людини навіть дотична причетність колишнього керівника області до подій такого характеру викликає щире здивування, а вже намагання його звинуватити виглядає цілковитим маразмом.
Політична розправа як результат чіткої громадянської позиції
Екс-губернатор продовжував в суді наводити конкретні приклади і докази політичного замовлення його кримінальних справ.
Політичне переслідування Івана Різака розпочалося ще у 2000 році, коли тодішній губернатор Закарпаття звільнив його з посади першого заступника губернатора нібито «за скороченням штатів». Зауважимо, що лист погодження на його звільнення підписав особисто тодішній Прем’єр-міністр України В.Ющенко. Хоча скорочення цієї посади не могло бути, оскільки ця посада була виписана в законі « Про обласні державні адміністрації». Основна причина звільнення Різака добре відома всім закарпатцям – його відмова вийти з рядів СДПУ (О), його чітка політична ігромадянська позиції
А тепер згадайте умову звільнення Різака з СІЗО. Вона так прямо і звучала, що Різак для виходу на свободу повинен дати свідчення проти Кучми, Януковича, Медведчука. Різак продовжує боротися і готує чергове звернення, на цей раз в Генеральну прокуратуру. Заявляє про нього в суді.
«…Інше клопотання – про звернення в Генеральну прокуратуру з приводу фальсифікації обвинувального вироку по свалявському епізоду і необхідності проведення судово-бухгалтерської експертизи по визначенню розміру шкоди, заподіяної в готелі «Комфорт».
Читачі нашого сайту вже мали змогу пересвідчитися , наскільки грубо сфальсифіковано кримінальну справу за даним епізодом ( втім, як і в цілому). Майже всі, хто проживав 13 листопада 2004 року в свалявському готелі «Комфорт» не підтвердили, що їх хтось бив. Ніхто із придуманих слідством потерпілих не звертався за медичною допомогою і не писав заяв у правоохоронні органи. Ніхто нікому не перешкоджав вести передвиборчу діяльність. Бо ніхто із приїжджих у Сваляву у той час агітації взагалі не вів. Не існує побитих міліціонерів. Зрештою, в матеріалах справи немає навіть протоколів допитів, а є лише якісь сумнівні папірці, які навіть не можна назвати копіями.
Якщо людина твереза і не «обкурена», вона природно запитає – а що взагалі розглядає апеляційний суд Івано-Франківської області? Адже на основі якихось дешевих папірців хіба можна когось у чомусь звинувачувати чи виправдовувати? Нема предмету розмови взагалі. Де потерпілі? Де свідки? Як суд дозволив себе втягнути у цей фарс, придуманий політтехнологами, – зрозуміти неможливо. При цьому справа фальсифікувалася з таким очевидним поспіхом, що слідчі не зважали навіть на елементарні, дитячі казуси навіть при фальсифікації простих копій протоколів допитів. Слідчим і прокурорам треба було бути дуже зазомбованими чи заляканими кимось ( зрозуміло, ким), щоб продовжувати цей ганебний фарс і виставляти себе посміховиськом на всю державу, намагаючись довести те, чого у природі не існує. Як не дивно, суд також втягнувся в цю клоунаду…
Це ми зараз розуміємо чому суд втягався, за висловом нашої колеги, в цю клоунаду. Хоче це слово повинне викликати сміх, але Різаку не до нього. Йому, його адвокатам і всім присутнім в судовій залі було видно, що самої кримінальної справи не існує. Вона буквально не зшита навіть «білими нитками». Кажу так, бо обвинувальний висновок переданий Різаку був навіть не зшитим в прямому розумінні цього слова, а його текст суттєво відрізнявся від того, який знаходився в кримінальній справі. Навіть на цій стадії була пряма фальсифікація і Різак це довів в судовому засіданні. Проте суд вперто шукав якісь зачіпки для продовження розгляду справи і засудження Різака.
Продовжував Різак боротися й за відміну вироку Свалявського райсуду від 31 січня 2006 року, яким його було визнано винним. Нагадаємо, що це зроблено було заочно, без виклику його на засідання ні в якості свідка, ні в якості обвинуваченого. Незважаючи на особливий цинізм порушення закону, добитися відміни цього вироку було не так просто. На поступки не хотіли йти ні Генеральна прокуратура, ні сам Свалявський райсуд. Це пізніше журналісти з`ясують чому так впевнено вела себе пані Ж., яка винесла вирок Різаку. По-перше, вона є дуже наближеною особою до того самого «помаранчевого» нардепа від БЮТ, головного організатора приїзду молодих людей в Сваляву.. По-друге, її чоловік займав посаду заступника начальника Свалявського райвідділу міліції і теж був ставлеником цього нардепа.
Але після багаточисельних звернень Генеральна прокуратура відступила і визнала, що Свалявський райсуд помилився, засудивши Різака. Історію цього питання ми вже розкривали. Нагадаємо її Вам.
Незважаючи на офіційні вихідні Свалявський районний суд призначив на 4 січня засідання, на яке запросив адвокатів Івана Різака. Ми, грішним ділом подумали, що закарпатська Феміда усвідомила свою помилку по відношенню до колишнього керівника області і спішить її виправити, незважаючи на відпочинок. Нагадаємо, що саме цей суд визнав винним Івана Різака заочно. Саме п. Ж. визнала Івана Михайловича винним в організації масових заворушень і перешкоджанні проведенню виборчої агітації на користь кандидата в Президенти України Віктора Ющенка. Що з цього вийшло читаємо нижче .
« … 4 січня 2007 року відбулося судове засідання Свалявського районного суду Закарпатської області під головуванням судді Жиганської Наталії Михайлівни (голова суду) з приводу розгляду заяви адвоката Піх І.Б. на ім’я Генерального прокурора на вирок цього суду від 31.01.06р.
Суд повідомив учасників процесу, що з Генеральної прокуратури надійшла заява адвоката Піх І.Б., в якій вона просить Генеральну прокуратуру порушити клопотання про перегляд вироку з підстав, передбачених ст..400-4 ч.2 КПК України. Ця заява адвоката була направлена до суду листом начальника відділу Генеральної прокуратури України для розгляду по суті в порядку, передбаченому ст..409 КПК України.
Суд поставив на обговорення питання про можливість розгляду заяви адвоката в порядку ст..409 КПК України.
Прокурор висловив думку, що такий розгляд є неможливим.
Адвокат Піх зазначила, що заява на ім’я Генеральної прокуратури України є зрозумілою за змістом і визначеною за процесуальними підставами. Сьогоднішнє слухання цієї заяви Свалявським судом є несподіванкою для заявника. Але, врешті- решт, не має жодного значення, в якому процесуальному порядку будуть усунуті порушення процесуального закону, допущені судом при постановленні оскаржуваного вироку. Тому, це питання адвокат лишає на розсуд суду.
Постанова суду: заява адвоката Піх, яка була подана в порядку ст..400-4 КПК України, не підлягає розгляду Свалявським районним судом в порядку ст..409 КПК України, тому суд постановив заяву адвоката Піх про перегляд вироку визнати такою, що не підлягає розгляду Свалявським районним судом в порядку ст..409 КПК України.
Видати копію постанови суддя відмовилась, пояснивши, що адвокат Піх не є учасником процесу, постанова буде надіслана Генеральному прокурору.
Ось що з цього приводу сказала адвокат Ірина Піх.
Заява адвоката Піх І.Б. на ім’я Генерального прокурора України містила в собі прохання про необхідність порушення клопотання про перегляд вироку Свалявського районного суду Закарпатської області від 31.01.06р. в порядку виключного провадження (глава 32 КПК України). Цим вироком засуджені: Паульо В.Д., Гуранича В.В., Поповича В.І., Машіко І.І. за статтями 294 ч.1, 157 ч.2 КК України до п’яти років позбавлення волі із звільненням від покарання з випробуванням на три роки – кожний.
Шляхом недотримання вимог кримінально-процесуального законодавства, зазначеним вироком порушені конституційні права Різака І.М., а саме, встановлено, що один із засуджених – Паульо В.Д. вчинив злочинні дії за вказівкою голови Закарпатської облдержадміністрації Різака І.М. Різак І.М. учасником процесу не був, з цієї причини не був повідомлений про судові слухання. Тобто, суд навіть не вислухав людину, яку заочно визнав злочинцем.
Отже, посилаючись на статті 400-4 ч.1 п.2, 400-9 ч.2 КПК України, які дозволяють перегляд судових рішень у разі наявності істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, адвокат поставила питання про необхідність порушення Генеральним прокурором України клопотання про перегляд зазначеного вироку в порядку виключного провадження. Клопотання мало бути направлене до Верховного Суду України.
Процесуальний закон дозволяв (за наявності непростих обґрунтувань) у даному випадку самостійне звернення особи, яка зазнала незаконних обмежень своїх прав, до Верховного Суду України з відповідним клопотанням.
Але, зважаючи на суттєвість порушень прав особи, адвокатом був обраний шлях звернення до Генерального прокурора України, оскільки державою були спричинені зазначені порушення і саме державний правоохоронний орган (на переконання адвоката) мав ініціювати поновлення конституційних прав громадянина.
Сподівання виявилися невиправданими – Генеральна прокуратура вчинила в спосіб, недосяжний для розуміння, а саме, супровідним листом направила заяву адвоката Піх І.Б. до суду, який постановив оскаржуваний вирок – Свалявського районного суду Закарпатської області. В супровідному листі зазначалось, що заява адвоката Піх І.Б. має бути розглянута в порядку ст..409 КПК України, яка регламентує порядок вирішення питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Заява адвоката не містила відомостей, які б давали можливість розглянути її у вказаному порядку.
Лист Генеральної прокуратури і, власне, заява адвоката були прийняті до розгляду суддею Жиганською Н.М., котра виносила вирок по першій інстанції. Слід зауважити, що питання, які виникають при виконанні вироку, власне, і повинні розглядатись тим же суддею.
Проблема полягала в тому, що в запропонований Генеральною прокуратурою України спосіб вирішити питання, порушені заявою адвоката Піх – неможливо. Не існує процесуальної можливості внести постановою (а в такому порядку суд приймає лише постанови) уточнення у вирок, які б повернули Різаку І.М. статус невинуватої особи.
Я не маю можливості коментувати дії Генеральної прокуратури України, оскільки не розумію їх зовсім. У мене виникла низка питань, на які не існує відповідей як з огляду на закон, так і на здоровий глузд:
1. В який спосіб суд мав відкрити провадження на підставі непроцесуального документу, яким, безумовно є супровідний лист.
2. Якщо в супровідному листі пропонується розглянути заяву адвоката, то як можна було листом змінити процесуальні підстави заявника?
3. Чому прокурор, який приймав участь у судовому засіданні 04.01.07р. схилився до думки, протилежної позиції Генеральної прокуратури України? Чому на стадії підготовки до судового засідання прокурором, який приймав участь у справі, не були усунуті перешкоди, які, на його думку не дозволяли суду розглянути звернення Генеральної прокуратури (адже очевидним є те, що адвокат І. Піх до Свалявського суду не зверталась). Звідки така неузгодженість у баченні одного і того ж питання (звісно, якщо вона не є штучно створеною)?
Розумінню піддається лише те, що суддею в цій ситуації було прийнято єдино можливе рішення. Маючи на руках невизначене, непроцесуальне звернення Генеральної прокуратури України, незгоду прокурора – учасника процесу на розгляд поставленого питання, суддя не мала можливості діяти в інший спосіб.
Що не піддається здоровому глузду і юридичним поясненням називається просто російським словом «беспредел». Саме він тривав в Закарпатті з лютого 2005 року по відношенню до екс-губернатора і його однодумців.
Невже у когось у цій державі залишився ще сумнів, що справа проти Різака І.М. - замовна? До кого ще треба звертатися йому і членам його сім»ї за допомогою? Чи є вже такою незаангажованою до «справи Різака» позиція Генпрокуратури. Адже саме в Генпрокуратуру неодноразово звертався екс-губернатор Різак з одним проханням - витребувати справу із суду і дати належну юридичну оцінку. Слухання «справи Різака» в Івано-Франківському Апеляційному суді і його визнання злочинцем у Свалявському заочно показали, що всі епізоди проти нього так грубо сфабриковані, що не треба бути працівником Генпрокуратури з багаторічним стажем щоб це побачити: все видно як на долоні.
Будемо чекати, коли нарешті належним чином відреагує й інститут Уповноваженого з справ людини Верховної Ради України. Єдиний до кого не звертався І.Різак у цій країні – це тодішній гарант Конституції, екс-президент України Віктор Ющенко. Адже чи міг він бути об’єктивним у цій справі, якщо в Закарпатті всі знають, як активно підтримувала на виборах Президента України Віктора Януковича команда Івана Різака? І сам підсудний цього не приховував ніколи. Більший відсоток голосів аніж на Закарпатті (понад 40% сьогоднішній президент України Віктор Янукович на виюорах 2004 року набрав лише в південних і східних областях.
І ні для кого не було секретом, що команда Івана Різака і він сам страждали саме через ці президентські вибори. ..
Тому хоч адвокати і підсудний намагалися шукати здоровий глузд в діях правоохоронців і судової системи, але його, як і законності, не могло бути в принципі. Було виключно політичне замовлення.
А допити свідків у суді і так звані «протоколи допитів» щоо свалявського епізоду - то вже тема окремої розмови.
Павло Пасічий
за матеріалами судових засідань та ЗМІ.
Підписуйтесь та читайте новини Закарпаття у нашому Телеграм-каналі та нашій сторінці у Facebook
